Публікації

Найбільшою проблемою для сучасної людини є критичне мислення, – Ігор Курус

Український журналіст, громадський діяч, директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус розповів в інтерв’ю “Гал-інфо” про стан журналістики в Україні та про нові проєкти Фонду.

Якщо із самого початку, то розпочинав я з музики. Першим місцем моєї роботи був Львівський музично-драматичний театр ім. Галана. Зараз це Дрогобицький театр імені Юрія Дрогобича, в якому я працював музикантом після закінчення музучилища.

Пізніше пішов в армію, після чого вирішив змінити фах та стати істориком. Але музика мене не відпускала, й фактично саме вона привела мене до Києва. Та з часом я зрозумів, що в цьому напрямі я вже досягнув свого максимуму. Я грав у Президентському оркестрі і дістав до своєї професійної стелі, а тому почав шукати себе в інших сферах: ким я можу бути, де я можу бути ефективним.

У журналістику я прийшов дуже специфічно. Я закінчив курс “Маркетинг” у бізнес-школі, і мене запросили в одну київську газету, яка на той час “помирала”, і головний редактор шукав маркетолога, щоб врятувати газету. Коли я туди прийшов, то за місяць роботи підтвердив їхні прогнози, що газету вже не врятувати. Головний редактор запропонував писати гороскопи для газети. Тож, як не парадоксально, мій перший матеріал був – гороскоп. Але я швидко від цього відмовився.

Першою серйозною журналістською роботою був тижневик “Теленеделя”. Саме там я навчився писати репортажні матеріали, аналітичні статті про розвиток телебачення, інтерв’ю. Таким чином, можна сказати, що я журналіст-самоучка.

І як працювалося в цьому напрямі?

Я пройшов газетну журналістику, працював на “Українському радіо” у редакції іномовлення, де з часом мені дозволили робити власну авторську програму “Позиція”. Вона проіснувала десь півтора року. Потім я працював на телебаченні на “УТ-2”. Там я створив авторську програму “Прес-навігатор”. Фактично в журналістиці я пройшов весь шлях – від гороскопів до тележурналістики зі своєю авторською програмою.

Із плином часу як ти оцінюєш сучасну журналістику, особливо зважаючи на розвиток технологій?

Зараз ми маємо різну журналістику. Сучасні технології, швидкість доступу до інформації, оперативність мали б позначитися в першу чергу на репортерській журналістиці.

Але, на жаль, у нас практично немає аналітичної журналістики. Дуже мало журналістів, які б могли глибоко, професійно “копатися” в темі і пояснювати людям, суспільству, що відбувається, які першопричини будь-якої події і які можуть бути наслідки.

У нас засилля так званої жовтої преси. Коли хтось щось почув і, не знаючи, що це було, відразу зробив допис у соцмережах, доповнивши текст словами “шок”, “ґвалт” і т.д. Зараз важливо, щоб був хайп, щоб інформацію “з’їла” публіка, щоб це захопило читача і було багато “лайків”. Та навіть якщо хтось почне апелювати фактами, то його у соціальних мережах просто “заплюють”. Мені це часто нагадує фрагмент з фільму “12 стільців”. Пам’ятаєте, як діяв Остап Бендер, коли йому фахівці ставили незручне запитання? Він менторським тоном звинувачував свого візаві у некомпетентності і невмінні діяти по-новому, по-модерновому.

Займаючись різними проєктами, я бачу, що найбільшою проблемою для сучасної людини є критичне мислення. Люди не вміють відсіювати полову від зерна. І цей вал інформації, який іде постійно, засмічує голови. У результаті ми маємо розбалансоване, дезінформоване суспільство, яке не знає, кому вірити, на кого і на що опертися. І в цій ситуації гору беруть люди, які вміють створювати так званий вау-ефект. А що буде далі за “вау”? Розчарування, невдоволення і недовіра.

Тому нам не вистачає саме аналітичної журналістики, яка б дала можливість людям зорієнтуватися у всьому цьому інформаційному смітті, яке шириться довкола.

Думаєш, зараз є попит на глибоку аналітику?

Думаю, що так. Пригадую, колись газета “Дзеркало тижня” робила чудову аналітику. Тут можна було почитати фаховий матеріал і дізнатися різні точки зору справжніх експертів на важливу подію. А засилля псевдоекспертів, які знають усе на світі, зашкалює. Ми не маємо в Україні жодного видання, онлайн чи паперового, де б могли побачити інформацію не з точки зору партійності чи власника, а з точки зору об’єктивності.

Така журналістика є у Сполучених Штатах Америки, є у Великій Британії, Німеччині, Франції, в розвинутих країнах вона є. Думаю, що і в Україні вона необхідна.

Музика, журналістика, телебачення, …… Міжнародний фонд. Постійний пошук?

Я не займаюся тим, що мені не цікаво. Як я вже говорив спочатку, коли я зрозумів, що досягнув вершини в музиці – то завершив кар’єру. Коли я пройшов газету, радіо, телебачення і зрозумів, що вичерпав себе, досягнув максимуму – знову змінив свою сферу діяльності.

Я пішов у державну службу. В мене були певні напрацювання та думки, які я хотів реалізувати. Тому я погодився на пропозицію піти в Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення. Там я пропрацював 14 років. Мій шлях був тернистим: від головного спеціаліста до першого заступника Голови Національної ради. Можна цей період по-різному оцінювати, але нам вдалося багато чого зробити. Ми тоді вперше повикидали російські канали з кабельних мереж України. Уже на початку 2000-х це була загроза національній безпеці держави. Збільшили частку україномовного контенту на радіо. Почали впроваджувати цифрове телебачення, хоча там був шалений опір.

Коли я зрозумів, що і в телебаченні я вичерпав себе, то почав пошуки себе в інших сферах, де б міг бути корисним. Були навіть спроби піти в політику, але на виборах до парламенту мене не обрали. Думаю, я міг би бути непоганим депутатом;)

Потім був громадський проєкт “За відповідальну владу” та ідея петицій, яка досі повноцінно не реалізована в Україні. Це була наша ідея. Перший законопроєкт був створений у 2013 році моєю групою. Ми вивчили досвід країн, де успішно працює інструмент петиції, але постмайданний президент вирішив перетворити петицію на такий собі совковий зразок електронних скарг та пропозицій. Законопроєкт, який ми підготували, був повністю спотворений. У мене опустилися руки. І якраз у цей момент до мене звернувся онук Івана Франка Роланд Тарасович, який попросив долучитися до будівництва пам’ятника Іванові Франкові в Києві. Я розумів, що процес створення цього пам’ятника може бути дуже тривалим. Тому запропонував піти іншим шляхом – створити нерукотворний пам’ятник українському генію – Міжнародну премію імені Івана Франка. Роланд Тарасович підтримав цю ідею. Ось фактично з цього і розпочалося створення Міжнародного фонду Івана Франка.

Премія одразу була заснована як міжнародна. Ми брали для цього лекала премії Нобеля. Навіть при заснуванні премії Фонд мав створюватися за віссю Франка: Дрогобич – Львів – Чернівці – Відень – Харків і, відповідно, Київ. На жаль, ми її не реалізували через бюрократичні процедури університетських погоджень входження у Фонд. Але ми намагаємося дотримуватися цієї стратегії в організації процедур премії.

Робота розпочалася у 2014 році. 30 червня 2015 року ми зареєстрували Фонд, а в 2016 вручили першу премію.

Цього року це вже була 6-та премія. Наскільки за цей час вдалося зміцнити рівень?

Зараз нам стало набагато легше. Якщо перші роки треба було переконувати людей в тому, що це надовго і що Комітет премії дотримується у своїй роботі чесності, об’єктивності, серйозності, то тепер науковий світ знає, що лауреата Міжнародної премії визначають у процесі об’єктивної дискусії і домовитися з кимось про перемогу неможливо! Лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка бути уже престижно.

Для мене найбільшим показником є експертна рада. Якщо в перший рік до експертної ради ми ледь змогли залучити 20 вчених, то цього року Комітет премії розіслав близько 90 запрошень ученим з різних країн світу, які працюють у наукових дисциплінах, що відповідають напрямам поданих на премію наукових праць. За тиждень ми отримали понад 60 підтверджень, а 57 членів Міжнародної експертної ради прислали свої висновки. За 6 років рівень наукових робіт, які подаються на премію, значно виріс.

Ти сам читаєш роботи, які надсилають на конкурс?

Ні. Принципово не читаю. Я завжди кажу, що можу зважити книжку на вагу і сказати, яка важча, а яка легша (сміється, – ред.), але я принципово не читаю ні подані роботи, ні рецензії. Я не хочу бути суб’єктивним. Дирекція взагалі не втручається у процеси відбору наукових праць. Для цього є фахівці, які мають відповідні знання і відповідний науковий рівень.

Тобто ти займаєшся організаційними питаннями, зокрема формуванням призового фонду? До речі, як це відбувається?

Так. Зараз усі процедури здійснюються за кошти доброчинців, які вірять нам та вкладають гроші у розвиток Фонду. Вже кілька років підряд нам допомагають народний депутат Михайло Цимбалюк, львівський бізнесмен Мирослав Хом’як, голова Правління Львівського товариства у Києві Тамара Смовженко та банкір Віталій Романчукевич, депутати Львівської обласної ради Юрій Нестор та Андрій Дуліб’яник. Минулого року свій внесок зробив голова ЛОДА Максим Козицький. Маємо фондодавців із-за кордону: Іван Франко та Марія Рипан з Канади, отець Богдан Матвійчук з Англії та інші. Навіть тут вже легше. Якщо спочатку ми вкладали свої гроші, то зараз ми маємо ситуацію, коли меценати самі дзвонять та запитують, коли вже потрібно робити свій внесок. Вони знають, що ми ці кошти не заберемо собі на зарплати чи на подорожі. Усе піде на розвиток проєктів Фонду! Третій рік поспіль ми виграємо гранти від Фонду “Відродження”. І тут потрібно подякувати сотням фондодавців, які підтримують премію на “Спільнокошті”. Дрогобицька міська рада і міський голова Тарас Кучма фінансують церемонію нагородження. Цього року ми маємо нового партнера – “Європейський промисловий банк”.

Ми мріємо, що Міжнародна премія імені Івана Франка матиме призовий фонд в 1 мільйон доларів. Хтось сміється з цих слів, але я завжди кажу, що премія Нобеля має 100 років, а ми лише 6, відповідно, у нас ще все попереду. Але це було б круто, якби українська нагорода вийшла на рівень Нобеля. Від цього виграли б усі, бо тоді українці увійшли б у число найбільш просунутих націй світу, а не пленталася десь там із протягнутою рукою у постсовковому болоті.

Я дуже радий, що в українському суспільстві є люди, які готові жертвувати на освіту, культуру і науку. Їх ще зовсім мало, але це означає, що українське суспільство оживає. Ми переходимо на наступний рівень піраміди Маслоу. Замість прихопити побільше собі, добре наїстися і виспатися у нас виникають інші потреби – ділитися, допомагати і розвиватися!

Знаю, що у вас вже є новий проєкт в роботі Фонду. Розкажеш декілька слів?

Премія Франка – це є наш флагманський проєкт, який зорієнтований на науковців. У 2017 році ми створили музей родини Івана Франка в Києві. Минулого року оцифрували його й зробили 3D-тур. Ці проєкти мають широку аудиторію. Ще у нас є літературно-мистецький конкурс для школярів “Стежками Каменяра”, який проводиться вже 5-й рік.

А зараз ми презентували проєкт для зовсім іншої цільової аудиторії – підлітків. Проєкт “Віртуальний друг” – це чат-бот, який допомагає юнакам і юнкам соціалізуватися. Тут вони зможуть знайти відповіді на найскладніші запитання, які у них виникають: від конфліктів з друзями та батьками до першого побачення і так далі. У чат-боті усе спілкування виключно конфіденційне. Ви спитаєте, а до чого тут Франко? А все це ми будемо робити саме через постать Івана Франка. Ми зробили 250 відеоблогів, де львівський актор Станіслав Кириллов у ролі Івана Франка розповідає фрагменти з життя і творчості Івана Франка, які ілюструють типові ситуації з життя сучасних підлітків. Таким чином, з одного боку, ми залучаємо молодь до пізнання Франка, а з іншого – допомагаємо їм знайти відповіді на найболючіші запитання.

Віртуальний друг запрацював з 13 жовтня. Його можна знайти у Telegram, увівши у пошуковик @Sеla_Vi_Bot або просто Віртуальний друг. Це дуже складний і відповідальний проєкт, який наша команда створила за підтримки Українського культурного фонду. Але надзвичайно корисний застосунок. За ці кілька днів ми отримали десятки подяк. Я думаю, що “Віртуальний друг” принесе користь і стане у нагоді багатьом дітям, особливо тим, чиї батьки далеко.

Розмовляв Андрій Маринюк

У середу, 13 жовтня у Києві презентовано проєкт «ВІРТУАЛЬНИЙ ДРУГ» – перший український мультимедійний чат-бот для психологічної підтримки підлітків. Проєкт реалізовано Міжнародним фондом Івана Франка за підтримки Українського культурного фонду.

Захід розпочався з панельної дискусії, яка була присвячена проблемам підліткового віку.

«Я розумію, що діти мають мати певну приватність у спілкуванні», – зазначив у ході панельної дискусії відомий телеведучий та блогер Анатолій Анатоліч і додав, що зараз він знає паролі до акаунтів своєї дочки, але настане час, коли доступ буде нею заблоковано.

Народний депутат України Михайло Цимбалюк зазначив, що батьки мають три головних завдання: народити дитину, виховати та відпустити. І наголосив, що важливо не переплутати ці завдання місцями.

Олена Борисова, CEO 60+ Сім’ї ресторанів Дмитра Борисова і мама 5-х дітей, порадила батькам не користуватися гаджетами вдома та під час сімейного відпочинку, і це буде найкращим прикладом для дітей. «Батьки дітям не друзі, але ми та гора, яка їх захистить», – кредо виховання родини Борисових.

“Ми маємо щиро любити своїх дітей, але пам’ятати, що інколи наше бажання зробити їх щасливими, наші власні амбіції не дозволяють бути їм просто собою”, – доповнила амбасадорів проєктуЗаслужена художниця України і мама 4–х дітей Наталія Поліщук.

Телеведучий і шоумен Андрій Шабанов зауважив, що сьогодні для дитини соціальні мережі та гаджети– це їхня територія, яку вони захищають. «Важливо, що вони там дивляться, але я думаю, що там є свої «секретики»».

Під час презентації проєкту директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус наголосив, що Селя – Telegram-бот для соціальної адаптації підлітків, який допомагатиме їм краще зрозуміти себе, налагодити стосунки з батьками, вчителями та друзями і прийняти правильні рішення. Психологами проєкту було розроблено 250 діалогів, які поєднані логіко-семантичним зв’язком та охоплюють найактуальніші теми: стосунки у школі; стосунки з батьками; стосунки з друзями та про пошуки себе і свого «Я».

Розробники проєкту інтегрували у чат-бот відеоблоги із фрагментами життєпису і творчості Івана Франка, який є авторитетним, досвідченимдругом і має відповіді на усі найскладніші запитання, навіть дуже інтимні. Він дає цінні поради дівчатам та хлопцям, як протидіяти цькуванню та домашньому насильству, як захищати свої права та знаходити час на важливі речі, як навчитися вирішувати конфлікти та уникати маніпуляцій, як стати цікавим та успішним.

Чат-бот любить піджартувати, користується молодіжним сленгом, але в діалогах використовує професійні поради психологів, проте не замінює професійну психологічну допомогу і не проводить психологічні консультації.

Чат-бот Селя містить елементи штучного інтелекту, що дає їй можливість удосконалюватися і розширювати контент. Через емпатію вона допомагатиме підліткам долати психоемоційні розлади. Усе спілкування відбуватиметься конфіденційно.

Відсьогодні «Віртуальний друг» у TELEGRAM доступний за посиланням – @Sela_Vi_bot

Проєкт «Віртуальний друг» (“Цикл відеоблогів для соціальної адаптації підлітків”) розроблено в рамках програми «Аудіовізуальне мистецтво» і реалізовується Міжнародним фондом Івана Франка за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатися з думкою авторів.

Поговори з Франком!

Чат-бот – тренд, імітація чи реальність? Цифровий простір настільки заполонив наше життя, що ми навіть не уявляємо існування без нього. Про те, як культурним інституціям крокувати в ногу з часом, бути в тренді та створювати унікальний якісний продукт, журналісти Гал-інфо поговорили із заступницею директора Міжнародного фонду Івана Франка, керівницею проєкту «Цикл відеоблогів для соціальної адаптації підлітків» Ольгою Нижник.Як виникла ідея?

Задумуючи наш проєкт, ми хотіли не лише познайомити цільову аудиторію з життєписом і творчістю Івана Франка, але й зробити щось нове і корисне. Звісно, ми розуміли, що це мають бути цифрові, новітні технології, які будуть доступними і цікавими. А проблема перехідного періоду вічна. Підліток – це вже не дитина, але ще не дорослий, тому ми ставили за мету, щоб наш продукт став потрібним і допоміг дітям легко пройти стадії дорослішання, бо підлітковий вік – це період крайньої вразливості, і головне тут – не нашкодити.

Чому зробили акцент на підлітках?

Більшість членів нашої команди мають дітей-підлітків, і всі як один стверджували, що має бути якась онлайн-платформа, де підлітки змогли б отримати потрібні відповіді на складні запитання, які вони не завжди можуть поставити батькам чи обговорити із друзями. Часто батьки залишаються непочутими або ж дорослі не можуть правильно відреагувати на делікатні проблеми. Тоді підлітки починають шукати відповіді в інтернеті або на вулиці. І це не завжди безпечно!

Окрім того, Міжнародний фонд Івана Франка має декілька проєктів, які націлені на різні цільові аудиторії, але всі вони об’єднані ім’ям національного генія Івана Франка. У 2015 році ми створили Міжнародну премію імені Івана Франка для науковців, у 2016 році – відкрили квартиру-музей родини Франка у Києві для усіх вікових категорій, у 2017 році – заснували Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра» для школярів, у 2018-му презентували виставку-присвяту синові – Тарасові Франку, у 2019-му вперше в Києві для дорослих і дітей провели дводенний фестиваль «Країна Франкіана», а у 2020 році за підтримки Українського культурного фонду створили мультиаудиторіальний віртуальний музей «Іван Франко у Києві». Наші ініціативи плідно залучають різні цільові аудиторії до свідомого й осмисленого занурення у спадщину Івана Франка, привертають увагу до значимості культурних локацій через пізнавальну діяльність і наукову співпрацю.

Єдиною цільовою аудиторією, яка була поверхнево охоплена в рамках нашої діяльності, були підлітки і студентська молодь. Тому, подаючи заявку на УКФ, ми твердо вирішили, що цьогорічний наш проєкт має бути для підлітків.

Чому вирішили розробити чат-бот?

Ми поставили собі кілька запитань: Що цікавить підлітків? Чим займаються підлітки? Чим користуються підлітки? Що читають підлітки? Відповідь проста – це соціальні мережі, клауд-месенджери, відеоблоги.

Далі було складніше. Нас чекали відповіді на запитання: Чи потрібен підліткам онлайн-помічник? Чи корисним для них буде таке спілкування? Чи зможемо надати підліткам практичну допомогу? Чи зможемо забезпечити конфіденційність? Чи забезпечимо цікавим контентом користувачів нашого чат-бота?

І, як бачите, в результаті ми готуємося до презентації вже готового культурного продукту – проєкту «Віртуальний друг», з яким можна поспілкуватися про свої страхи та переживання, не боячись осуду або інших оціночних суджень, бо усе відбуватиметься конфіденційно.

Яке головне завдання чат-бота?

Чат-бот має стати надійним другом для підлітків, допомогти їм соціалізуватися і краще пізнати себе, а також давати корисні поради: як протидіяти цькуванню та домашньому насильству, як боротися зі страхами та знаходити час на важливі речі, як навчитися говорити «ні», вирішувати конфлікти та уникати маніпуляцій, як стати цікавим та успішним.

А чому назвали персонажа Селя?

Під час тестування фокус-група показала, що персонажем має бути дівчина. Ім’я чат-бота також обговорювалося із цільовою аудиторією. Врешті, вибрали ім’я Селя, використавши французький вираз «C’est La Vie» (“Таке життя”)! Тому це концептуальне ім’я. І хоча воно існує в іспаномовних країнах, українською воно звучить мило й оригінально. До речі, обирали образ персонажа ми досить довго, навіть встигли провести всеукраїнський конкурс «Мій віртуальний друг».

Ми створили понад 70 різних анімованих образів Селі, і тепер вона спілкуватиметься підлітковим сленгом, демонструватиме різні емоції та допомагатиме підліткам краще зрозуміти себе, налагодити стосунки з батьками та друзями. А ще вона має старшого авторитетного друга, який розповідатиме історії зі свого життя і даватиме поради, як протидіяти булінгу (цькуванню), зупинити аб’юз, вберегтися від харасменту, захиститися від сталкінгу, уникнути мобінгу і лукізму.

Це буде віртуальний підлітковий психолог?

Чат-бот Селя не проводить психологічні консультації і не замінює професійну психологічну допомогу. Психологи кажуть, що це буде корекція поведінки. Фахівці визначили найбільш актуальні для нашої цільової аудиторії проблеми. На підставі цієї інформації було розроблено 250 діалогів. Кожен присвячений окремій темі, щоб надати підтримку і підсилити мотивацію користувача: стосунки в школі; стосунки з батьками; стосунки з друзями та про пошуки себе і свого «Я». Звісно, що у разі розпізнання критичної ситуації чат-бот буде пропонувати користувачеві звернутися на гарячу лінію спеціальних служб.

А до чого тут Франко?

Це найцікавіше і водночас найскладніше. Не секрет, що життя Івана Франка було досить насиченим, а його твори пронизані масою життєвих сюжетів, цілою гамою емоцій і цікаво-повчальних історій, які можуть викликати емпатію у підлітків. У нашому проєкті Іван Франко виступає в ролі авторитетного друга Селі, який знає відповіді на усі найскладніші запитання, навіть дуже інтимні. Сподіваємося, що ті ілюстрації, які франкознавці підібрали з його біографії та творів, матимуть ефект і допоможуть підліткам правильно зорієнтуватися у життєвих ситуаціях. Що з цього вийшло – дізнаєтеся вже у жовтні!

А життєпис Івана Франка та історії його героїв будуть відображатися у вигляді тексту?

Ні, ми ж не шукаємо легкого шляху. (Сміється) Наш проєкт переміг у програмі УКФ «Аудіовізуальне мистецтво» і має назву «Цикл відеоблогів для соціальної адаптації підлітків», тому наша команда зняла 250 відеоблогів, де ілюстраціями є фрагменти культурної спадщини, які викликатимуть емпатію під час найрозповсюдженіших у підлітків психоемоційних станів. Звісно, все мультимедіа буде інтегровано в чат-бот.

Супер, чи буде в чат-боті присутній штучний інтелект?

Так, проєкт «Віртуальний друг» створено з елементами штучного інтелекту. І хоча в більшості випадків запитання підлітків і відеовідповіді на них запрограмовані, розробниками та членами команди створюються логіко-семантичні зв’язки, які б дозволили підлітку ввести текстово своє запитання й отримати на нього відповідь.

Коли збираєтеся презентувати?

Презентацію проєкту «Віртуальний друг» для психологічної підтримки підлітків ми запланували на жовтень. Невдовзі ми оголосимо точну дату й амбасадорів нашого проєкту, тому чекайте хороших новин від Міжнародного фонду Івана Франка. До речі, ми створили сторінки проєкту у соціальних мережах (facebook @SelaVirtualFriend , інстаграм @vurtual__friend_), тож ласкаво просимо!

І наостанок – Ваші очікування!

Сподіваюся, що проєкт «Віртуальний друг» стане у нагоді тим підліткам, які потребують спілкування, а тандем чат-бота Селі та Івана Франка з його авторитетом зможе дати дієву пораду своїм користувачам на важливі запитання і заборонені теми. А поза тим, підлітки ближче познайомляться із творчістю Івана Франка, що також корисно для розвитку критичного мислення та формування власної ідентичності.

Нагадаємо, що проєкт Міжнародного фонду Івана Франка «Цикл відеоблогів для соціальної адаптації підлітків» реалізовується за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись із думкою авторів.

Інтерв’ю з інтернет – видання “Гал-інфо”

Знайомтеся, її звати СЕЛЯ – мультимедійний віртуальний друг для підлітків.

Ім’я Селя ми обрали, використавши французький вираз «C’est La Vie» (“Таке життя”)! Так у нас з’явилася віртуальна Селя.

У чат-боті, який Міжнародний фонд Івана Франка презентує вже у жовтні, анімований персонаж Селя розмовляє підлітковим сленгом, демонструє різні емоції, надає емоційну підтримку, допомагає підліткам соціалізуватися і краще зрозуміти себе, налагодити стосунки з батьками та друзями.

Застосунок не є лікарем-психологом, основна функція Селі – стати надійним другом, який має пораду, як протидіяти булінгу, зупинити аб’юз чи уникнути лукізму.

Як повідомлялося раніше, чат-бот створено з елементами штучного інтелекту і міститиме гілки інтерактивних онлайн-діалогів з логіко-семантичним зв’язком, які сформовані на типових емоційно-поведінкових станах підлітків. У нього будуть інтегровані відеоблоги, де ілюстраціями є фрагменти культурної спадщини, які викликатимуть емпатію під час найрозповсюдженіших у підлітків психоемоційних станів. За задумом розробників, програма не матиме заборонених тем, всі розмови будуть конфіденційними, а віртуальним другом буде анімований персонаж.

Проєкт реалізовується за підтримки Українського культурного фонду і буде презентовано на початку жовтня в рамках реалізації культурного проєкту «Цикл відеоблогів для соціальної адаптації підлітків». Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.

Міжнародний фонд Івана Франка завершує розробку першого українського мультимедійного чат-боту для психологічної підтримки підлітків.

Чат-бот «Віртуальний друг» допомагатиме підліткам долати труднощі перехідного періоду. Психологами проєкту розроблено теми, які допоможуть дітям у найскладніших життєвих ситуаціях: стосунки в школі, зокрема про булінг; стосунки з батьками, навіть про насильство; стосунки з друзями, в тому числі про перше кохання та про пошуки себе і свого «Я».

Чат-бот створено з елементами штучного інтелекту і міститиме гілки інтерактивних онлайн-діалогів з логіко-семантичним зв’язком, які сформовані на типових емоційно-поведінкових станах підлітків. У нього будуть інтегровані відеоблоги, де ілюстраціями є фрагменти культурної спадщини, які викликатимуть емпатію під час найрозповсюдженіших у підлітків психоемоційних станів.

За задумом розробників, програма не матиме заборонених тем, всі розмови будуть конфіденційними, а віртуальним другом буде анімований персонаж.

Проєкт реалізовується за підтримки Українського культурного фонду і буде презентовано на початку жовтня в рамках реалізації культурного проєкту «Цикл відеоблогів для соціальної адаптації підлітків». Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.

Нагадаємо, у липні Міжнародний фонд Івана Франка провів всеукраїнський конкурс малюнку «Мій віртуальний друг», метою якого було визначення візії цільової аудиторії та створення віртуального персонажу для проєкту.

Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 р. як нова модель надання на конкурсних засадах державної підтримки та промоції ініціатив у сфері культури та креативних індустрій. Діяльність Фонду, відповідно до чинного законодавства, є невід’ємною частиною політики і визначених пріоритетів діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України.

Сьогодні, 9 вересня, в урядовому кварталі Києва було закладено камінь, де буде споруджена скульптурна композиція генію української нації – Іванові Франкові.

«Сьогодні тут, у сквері в центрі міста, ми закладаємо камінь – як символічний початок спорудження скульптурної композиції, присвяченої великому українцю, видатному письменнику і науковцю Іванові Франкові. Дуже шкода, що до цього дня не дожив його онук – Роланд Франко. Встановлення скульптурної композиції на честь його діда було мрією Роланда Тарасовича. І ми разом працювали над тим, аби її втілити. Міська влада дотримується своїх обіцянок, і сьогодні на цьому місці ми закладаємо камінь. Згодом тут буде встановлена скульптурна композиція Іванові Франкові», – сказав мер Києва.

Своєю чергою директор Міжнародного фонду Івана Франка наголосив, що це символічне місце: «Іван Франко стоятиме тут не як поет і письменник, якого ми вчимо у школі, а як учений, мислитель, державотворець і один із фундаторів Української держави, який показує нам шлях поступу до успішної країни «у народів вольних колі»».

За його словами, «сьогодні ми розпочинаємо будівництво монумента не лише Іванові Франкові, а усім українцям, які підтримують ідеї успішної України і фінансово підтримають будівництво монумента».

Правнук Івана Франка Петро Галущак зазначив, що Франко належить не тільки своїй родині. Франко належить всій Україні, всім українцям. «І я дуже задоволений, що маю можливість побачити закладення та освячення каменю і відчути, що тут увіковічнять пам’ять Івана Франка».

За словами ініціаторів спорудження монумента, найближчим часом буде створено Оргкомітет та проведено усі необхідні процедури.

Перший віцепрезидент Асоціації Українських Банків Віталій Романчукевич наголосив, що ця повноформатна скульптурна композиція Іванові Франкові у Києві буде найкрасивішим і найсучаснішим монументом не лише Києва, а всієї України. «Іван Франко – це величина всесвітнього масштабу, тому ми зробимо все, щоб про це пам’ятали наші діти, онуки та правнуки».

Увесь процес підготовки, створення та спорудження скульптурної композиції відображатиметься онлайн за посиланням: https://frankovi.com.ua/skulpturna-kompozytsiya-u-kyyevi/

Участь у заході також взяли ректор Київського національного університету імені Т. Шевченка Володимир Бугров, директор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Віталій Захаревич, Дрогобицький міський голова Тарас Кучма, директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак, директорка Центру вивчення творчої спадщини Івана Франка Майя Мозер, заступник Голови Львівського товариства у Києві Геннадій Дерев’янчук, представники громадськості та наукової спільноти.

Церемонію освячення провели архієпископ Вишгородський, намісник Михайлівського золотоверхого монастиря Православної церкви України Агапіт, Архієпископ Дрогобицький і Самбірський Яків, Протоієрей, голова Комісії УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин Ігор Шабан та Протоієрей Андрій Безушко.

Нагадаємо, ідея створення повноформатної скульптурної композиції Іванові Франкові в Києві належить його онуку Роландові Франку, який відійшов у засвіти 11 серпня 2021 року.

У четвер, 9 вересня, об 11:00 у місті Києві відбудеться урочисте відкриття та освячення пам’ятного знака видатному українцю Іванові Франкові.

Захід проводитиметься у сквері на розі вулиць Інститутської та Липської.

Ідея створення повноформатної скульптурної композиції Іванові Франкові в Києві належить його онуку Роландові Франку. Встановлення пам’ятного знака відбувається за підтримки Київського міського голови.

Захід організовує Міжнародний фонд Івана Франка у партнерстві з ГО «Львівське товариство у Києві». У відкритті пам’ятного знака візьме участь Віталій Кличко, члени родини Івана Франка, представники українських церков, влади, громадськості та наукової спільноти.

Запрошуємо приєднатися усіх охочих!

Національний геній Іван Франко (27.08.1856—28.05.1916) увійшов до світової історії як видатний поет, прозаїк і драматург, перекладач і літературний критик, публіцист, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф та економіст, громадський і політичний діяч. Іван Франко був у числі діячів, що повернули колесо долі, змінивши при тому хід нашої історії. Його внесок у розвиток не лише української, а й світової культури насправді є неоціненним. Він автор майже шести тисяч літературних, публіцистичних і наукових творів; вільно писав українською, польською, німецькою та російською мовами, робив переклади з 19 мов, зокрема східних.

Якщо Тарас Шевченко є серцем українського народу, Леся Українка – душею українців, то Іван Франко – розумом Української нації!

У Дрогобичі вручили Міжнародну премію імені Івана Франка

У ювілейну 165-ту річницю з дня народження Івана Франка у Дрогобичі вшосте відбулася урочиста церемонія вручення Міжнародної премії імені Івана Франка.

Найвищу відзнаку в галузі гуманітаристики присуджено професорові Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка – Леонідові Тимошенку. Міжнародну премію імені Івана Франка 2021 року професор Тимошенко отримав за монографію «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)».

У 2021 році на Міжнародну премію Імені Івана Франка також претендували:

– колективна монографія за ред. Альфредаса Бумблаускаса, Сальвіюса Кулявічюса (Литва) та Ігоря Скочиляса (Україна) – «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі» (подання Українського католицького університету, м.Львів);

– ОКСАНА КІСЬ (Україна) з монографією «Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти» (подання Інституту українських студій Гарвардського університету, м.Кембридж, США).

З вітальними словами виступили: заступник голови ЛОДА Віталій Загайний; міський голова Тарас Кучма; в.о. ректора Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка професор Микола Лук’янченко; керівник Фонду Івана Франка Ігор Курус; ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка професор Володимир Бугров.

Від імені Правління Міжнародного фонду Івана Франка ректор КНУ ім. Тараса Шевченка Володимир Бугров висловив щиру вдячність і вручив сертифікати членам Міжнародного журі.

Також організатори вручили подяки меценатам, які долучилися до формування преміального фонду.

Впродовж вечора звучали пісні на твори Івана Франка, які виконував Заслужений прикарпатський ансамбль пісні та танцю України «Верховина» та Дрогобицький муніципальний камерний хор «Легенда».

Захід був приурочений світлій пам’яті засновника та голови правління Міжнародного фонду Івана Франка, останньому онуку Івана Франка – Роланду.

Нагадаємо, Міжнародна премія імені Івана Франка була заснована Роландом Франком у 2015 році, щоб спонукати вчених з різних країн світу проводити актуальні дослідження у галузі соціально-гуманітарних наук та україністики, що увиразнюють гуманістичний, національний, духовний, державотворчий сенс для пізнання та утвердження наукової та культурної спадщини України у світовому контексті та сприяти вивченню творчої, наукової, громадської діяльності Івана Франка.

За роки існування на здобуття Міжнародної премії ім. Івана Франка претендували 107 науковців та 11 авторських колективів з України, Австрії, Італії, Канади, Великобританії, Німеччини, США, Фінляндії, Іспанії, Грузії, Ізраїлю, Польщі та Сербії.

Організатори заходу: Міжнародний фонд Івана Франка за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компонента проєкту EU4USociety, в партнерстві з Дрогобицькою міською радою, Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Державним історико-культурним заповідником «Нагуєвичі».

У п’ятницю, 27 серпня, у 165-ту річницю від дня народження українського генія Івана Франка, було оголошено ім’я лавреата під час урочистої церемонії , яка відбулася у Дрогобичі.

Цьогоріч найвищу відзнаку в галузі гуманітаристики здобув професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Леонід Тимошенко. Нагороду присудили за монографію «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)».

Директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус зазначив, що премія Франка утвердилася як найпрестижніша наукова відзнака сучасних праць з гуманітаристики.

«Міжнародна премія імені Івана Франка є надзвичайно вдалим інструментом просування постаті Івана Франка, інтеграції української гуманітаристики у світову науку. Цей нерукотворний пам’ятник українському генію створив Роланд Франко у 2015 році».

На церемонії нагородження були присутні члени міжнародного журі, номінанти, вчені з Австрії, Польщі, України, франкознавці, представники влади, гості з Канади, громадськість та родина Івана Франка.

Захід був присвячений світлій пам’яті Роланда Франка.

Нагадаємо, VІ урочиста церемонія нагородження лавреата Міжнародної премії імені Івана Франка відбулася за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety, в партнерстві з Дрогобицькою міською радою, Львівською обласною державною адміністрацією, Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, Державним історико-культурним заповідником “Нагуєвичі”, Львівським товариством у місті Києві.

У попередні роки премії були удостоєні кардинал Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер та академік Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій, професорка Українського католицького університету Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк.

26 серпня відбулося засідання міжнародного журі, на якому 12 докторів наук з України, Австрії та Польщі обрали лауреата Премії серед трьох номінантів.

Під час засідання незалежні рецензенти представили монографії претендентів, відбулося обговорення і міждисциплінарна дискусія.

Як зазначив голова журі доктор філософських наук Євген Бистрицький: «Відбулася плідна дискусія, в ході якої було ґрунтовно проаналізовано три праці номінантів. Першою розглядалася колективна монографія за ред. Альфредаса Бумблаускаса, Сальвіюса Кулявічюса та Ігоря Скочиляса – «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі». Другою – монографія авторства Леоніда Тимошенка «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)». І третьою – монографія «Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти» авторства Оксани Кісь. В результаті було ухвалено рішення, що ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка буде оголошено під час урочистої церемонії нагородження, яка відбудеться завтра, у 165-ту річницю від дня його народження».

«Представлені роботи приємно здивували своєю високою науковою якістю. Вони є поважним внеском в історіографію. Маємо ким пишатися», – наголосив доктор історичних наук Роман Офіцинський.

У засіданні взяли участь:

голова журі – Євген Бистрицький, доктор філософських наук, завідувач відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії НАН України;

секретар журі – Наталія Старченко, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського;

Роман Голод, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Івано-Франківського університету ім. В. Стефаника;

Віктор Мойсієнко, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка;

Міхаель Мозер, доктор славістики, професор мовознавства Інституту славістики Віденського університету, Українського Вільного Університету в Мюнхені та Католицького університету ім. Петра Пазманя в Будапешті, лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка 2017 року;

Роман Мних, доктор славістики, доцент факультету прикладної лінгвістики Варшавського університету;

Роман Офіцинський, доктор історичних наук, професор Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти;

Людмила Посохова, доктор історичних наук, професор історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна;

Ігор Сердюк, доктор історичних наук, професор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка 2020 р.;

Ігор Смуток, доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка;

Олександр Федорук, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України;

Максим Яременко, доктор історичних наук, професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Нагадаємо, організатором засідання журі є Міжнародний фонд Івана Франка за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety.