Останні новини

Міжнародному фонду Івана Франка 7 років!

30 червня 2015 року онук Івана Франка п.Роланд разом з однодумцями створили Міжнародний Фонд Івана Франка.

За цей час ми організували не один десяток заходів, а Міжнародна премія імені Івана Франка та Всеукраїнський учнівський конкурc «Стежками Каменяра» – стали традиційними. Ми створили музей та його 3D версію, віртуального друга для підлітків і заклали пам’ятний знак для повноформатного пам’ятника Іванові Франкові у Києві!

Міжнародний Фонд Івана Франка робить усе можливе для належного поцінування нашого славного минулого заради національного розвитку. «Стіймо на свічнику, тоді світло наше не сховається від очей людських і яснітиме без штучної реклами і самопохвальби», – Др. Іван Франко.

Дякуємо за довіру та партнерство! Мирного неба нам усім! Все буде Україна!

Петро Франко: рідкісні світлини в кольорі

Сьогодні, 28 червня, виповнюється 132 роки від дня народження наймолодшого сина Івана Франка і Ольги з Хоружинських – Петра.

До цієї події Міжнародний фонд Івана Франка презентував 15 кольорових світлин сина Каменяра.

«Ідея колоризувати світлини родини Франків не нова. Фонд уже представляв на широкий загал деякі архівні знимки у кольорі. У такий спосіб ми намагаємося привернути увагу до Франкового роду і, безпосередньо, зацікавити феноменом самого Івана Франка. На жаль, більшість його знає лише як українського поета і письменника,  та  Іван Франко – багатогранна особистість, невтомний творець, якого сучасники називали «ходячою енциклопедією усякого знання», «академією наук в одній особі» та «великим астральним тілом, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше», – зазначила авторка ідеї Ольга Нижник.

Ім’я Петра Франка тривалий час було маловідомим, але ця харизматична постать стала Людиною в житті і першим захисником українського неба.

Важко було усвідомити, що дозвіл на його вбивство дав сам Хрущов. У телеграмі НКВС із запитом на розстріл, яку 6 липня 1941 надіслав із Києва нарком державної безпеки УРСР П. Мешик наркому державної безпеки СРСР В. Меркулову, йдеться: «Указанию тов. ХРУЩЕВА нами арестованы: Студинский, Франко, киевский артист Донец «Националисты». В связи с тем, что вывести их из Киева затруднительно, считаем целесообразным их расстрелять. ЦК КП(б)У такого же мнения. Прошу немедленных указаний». На телеграмі стоїть резолюція «ЗА», яку засвідчили підписами Л. Берія та В. Молотов.

Усе своє життя Петро Франко перебував під пильним оком радянських спецслужб, але його сміливість, чесність, людяність і непохитна відданість Україні не зламала велич його Франкового духу. За роки окупації Західної України Радянським Союзом він врятував від смерті багатьох, але не зміг врятувати себе.

Діяльність Петра Франка була досить багатогранною. Він був фахівцем із тіловиховання, теоретиком і практиком гімнастично-спортивного руху в Галичині, членом товариств «Український спортовий кружок» та «Сокіл-Батько», співзасновником «Пласту», «Змагового союзу» та СТ «Україна».

Петро Франко – один із перших українських летунів та організатор військової авіації на Галичині, учасник національно-визвольних змагань 1917-1920 років, січовий стрілець, сотник УГА, полковник армії УНР.

Він був українським письменником, ученим-хіміком, винахідником, викладачем, першим директором музею Івана Франка у Львові та депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання. Це він зачитував у 1939 році Акт про приєднання Західної України до УРСР.

А ще Петро Франко був не лише одним із синів величного Івана Франка, але й достойним чоловіком та чудовим батьком двох доньок.

На жаль, доля подарувала йому лише 51 рік життя…

Детальніше про одного із «франчат» можна дізнатися у матеріалі – «Цікаві факти про Петра Франка».

День пам’яті Івана Франка

Щорічно травневої пори Україна починає новий день з Франковим іменем. О четвертій годині пополудні 28 травня 1916 року перестало битися серце генія української нації, поета, прозаїка, драматурга, критика, публіциста, ученого, філософа і громадського діяча – Івана Франка.

Про смерть письменника було оголошено в газеті “Діло” через два дні: “Ангел смерти злетїв на українську землю, щоб замкнути очи на вічний сон найбільшому з сучасних синів України. Настало для нас велике свято суму…”.

Сьогодні, у 106-ті роковини від дня смерті Івана Франка, Україна вшановує пам’ять Видатного українця.

Поминальні заходи відбулися у Києві. До погруддя Івана Франка поклали квіти: Державний секретар Кабінет Міністрів України Олександр Ярема, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров, директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус, представники Музею видатних діячів української культури, Львівського Товариства у Києві, актори Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.

Минають дні, роки, десятиліття, але ніколи не погасне в серцях українців глибока шана до великого сина українського народу.

Коли ми думаємо про Івана Франка, в нашій уяві постає перш за все велика праця. Українець, що став генієм, залишивши нам неоціненну спадщину в різних ділянках знання. Сьогодні, під час війни із російською навалою, пророчі слова Івана Франка звучать особливо актуально:
«Мовиш: “Нині інші війни”.
Ну, то іншу зброю куй,
Ум гостри, насталюй волю,
Лиш воюй, а не тоскуй!
Лиш борися, не мирися,
Радше впадь, а сил не трать,
Гордо стій і не корися,
Хоч пропадь, але не зрадь!»

Світла пам’ять про Івана Франка завжди житиме в наших серцях.

ЗВЕРНЕННЯ до наукових установ, університетів та дослідних центрів світу

В час, коли Україна стала епіцентром глобальних геополітичних змін, Міжнародний фонд імені Івана Франка разом з українськими вченими-гуманітаріями звертається до світової наукової спільноти, університетів, міжнародних організацій та наукових осередків із закликом об’єднатися довкола очищення науки від псевдонаукової доктрини «Русского мира» і відкрити Україну для світу, а світ – для України.

Сучасна наука загалом, й гуманітаристика зокрема, мусять реагувати на геополітичні зміни системним відкриттям світові України. Опір українців російському агресорові став несподіванкою, бо світ занадто мало знає про Україну. Однією з причин цього є те, що історія Центрально-Східної Європи, славістика, російські студії тощо транслюються на Захід переважно за посередництва Москви. Це теж є одним зі складником гібридної інформаційної війни. Про якість такої російської трансляції говорити не випадало. Колективний лист-підтримка вторгнення російської армії в Україну та фактичного геноциду українського народу від ректорів 700 російських університетів засвідчив, що російська наука обслуговує російські імперські забаганки, військово-промисловий комплекс, формує історичні міфи та допомагає розпалу шовінізму та російського нацизму.

Настав час про славістику загалом, та Україну зокрема як невід’ємної частини вільної Європи (з її історією та культурою) говорити з позицій вільної, відкритої науки, позбавленої московської ідеологічної інвазії.

Закликаємо Вас вже сьогодні відкривати нові українознавчі осередки – кафедри у провідних університетах, інститути, навчальні та дослідницькі програми. Вже сьогодні слід починати масштабні перекладацькі проєкти, створювати системні міжнародні майданчики для організації повного і всебічного очищення славістики, русистики та україністики від псевдонаукових положень та наративів, які сформувалися у світовій науці під впливом проросійських маніпулятиивних тверджень.

Разом, спільно звільнимо світ від російської енергетичної та військової агресії, а світову науку від московських імперських фейків! І нехай життя переможе смерть, а світло знань переможе темряву!

Міжнародний фонд Івана Франка – неурядова громадська організація, яка створена у 2015 році онуком Івана Франка Роландом. З 2016 року Фонд проводить Міжнародну премію імені Івана Франка, яка покликана розвивати у суспільстві критичне мислення та конкурентне наукове середовище, інкорпорувати українську гуманітарну науку у світову та відкривати Україну світові. За час існування Премії лауреатами ставали науковці з Австрії, Італії, України та Фінляндії.

 

 

Вручення Міжнародної премії імені Івана Франка перенесено 

Правлінням Міжнародного фонду Івана Франка прийнято рішення про перенесення усіх процедур із визначення та нагородження лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка 2022 року на наступний рік. У зв’язку з тим, що 24 лютого 2022 року росія здійснила збройний напад на територію України і почалася війна, виконати всі заплановані календарним планом заходи – неможливо.

У 2022 році на адресу Комітету Премії надійшло 14 наукових праць з України, Австрії та Японії. Усі праці претендентів на премію 2022 року будуть передані на розгляд номінаційних комітетів та експертних рад після припинення бойових дій на території  України.

Після завершення війни у традиційний період – з 15 січня по 1 березня 2023 року – відбудеться прийом наукових робіт та супровідних документів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2023 році.

Визначати лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка будуть члени міжнародного журі окремо за 2022 і 2023 роки. Церемонія нагородження  традиційно відбудеться 27 серпня – у День народження Івана Франка – на його батьківщині.

Нагадаємо, Міжнародну премію імені Івана Франка присуджують щорічно з 2016 року. Лауреат Премії отримує  грошову винагороду та золотий знак.

У попередні роки премії були удостоєні кардинал Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер та академік Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій, професорка Українського католицького університету Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк, професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Леонід Тимошенко.

Міжнародний фонд Франка оголосив переможців конкурсу «Стежками Каменяра»

27 учнів стали переможцями щорічного всеукраїнського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра», метою якого є посилення творчої мотивації у вивченні школярами творчості Івана Франка через створення творів у різних жанрах.

Цьогоріч на конкурс надійшло 2665 учнівських робіт з усіх областей України у трьох номінаціях – «Проза», «Поезія» та «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» – у трьох вікових категоріях: 6-9 років, 10-13 років та 14-16 років відповідно.

«За п’ять років існування конкурсу майже 10 тисяч учнів намагалися збагнути глибину мудрого Франкового слова, розкрити секрети майстерності Каменяра та осмислити багатогранний доробок українського Мойсея. І хоча  війна трохи внесла корективи, організатори створили прозорі та рівні умови для всіх учасників. А члени журі, до складу якого входять відомі письменники, художники, мистецтвознавці, філологи і франкознавці з України та з-за кордону, були справедливими, гранично об’єктивними та принциповими. Найвищими балами були оцінені роботи, які мали оригінальність творчого задуму, високий рівень літературного викладу, новизну, художньо-мистецьку цінність, соціальну значущість та були виконані з дотриманням норм академічної доброчесності», – зазначила координаторка проєкту Ольга Нижник.

За рейтингом експертного оцінювання  у кожній номінації та віковій категорії було визначено по три переможці.

За перемогу у номінації «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» змагалися 1618 учасників.

У віковій категорії  6-9 років найвищі оцінки отримали роботи:

І місце – Пищик Даніїл (с. Рубці Донецької області);

ІІ місце – Гриниха Марія (м. Львів);

ІІІ місце –  Мирончук Соломія (с. Велика Осниця Волинської області).

У віковій категорії  10-13 років перемогли:

І місце – Куліш Софія (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області);

ІІ місце – Хаврик Мілана (м. Новодністровськ Чернівецької області);

ІІІ місце – Сверида Юля (смт Торчин Волинської області).

У віковій категорії  14-16 років перемогу здобули:

І місце –  Альмєєва Марія (м. Запоріжжя);

ІІ місце – Цепур Єлизавета (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області);

ІІІ місце – Турковський Богдан (с. Линовиця  Чернігівської області).

За перемогу у номінації «ПРОЗА» змагалися 634 учасники.

У віковій категорії  6-9 років найвищі оцінки отримали роботи:

І місце – Циганко Вероніка (м. Горішні Плавні Полтавської області);

ІІ місце – Завальська Софія (м. Одеса);

ІІІ місце – Суржик Богдан (с. Нельгівка Запорізької області)

У віковій категорії  10-13 років перемогли:

І місце –  Гайдаржа Кіра (с. Смирнівка Харківської області);

ІІ місце – Мельничук Марина (с. Заліси Волинської області);

ІІІ місце – Жеревко Софія  (м. Черняхів Житомирської області).

У віковій категорії  14-16 років перемогу здобули:

І місце –  Шатило Софія (с. Семенівка Полтавської області);

ІІ місце –  Париляк Єва (м. Київ);

ІІІ місце – Миронова Ангеліна (с. Новий Биків Чернігівської області).

За перемогу у номінації «ПОЕЗІЯ» змагалися 413 учасників.

У віковій категорії 6-9 років найвищі оцінки отримали роботи:

І місце –  Кулик Тимофій (м. Остер Чернігівської області);

ІІ місце – Віняр Артем (с. Михайлівка Вінницької області);

ІІІ місце – Ковальов Дем’ян (м. Остер Чернігівської області);

У віковій категорії  10-13 років перемогли:

І місце – Караулова Софія (с. Засулля Полтавської області);

ІІ місце – Ковальова Єсенія (м. Остер Чернігівської області);

ІІІ місце – Смовський Максим (м. Остер Чернігівської області).

У віковій категорії  14-16 років перемогу здобули:

І місце –  Богачук Лілія (смт Меджибіж Хмельницької області);

ІІ місце – Боденчук Дар’я (Петропавлівська Борщагівка Київської області);

ІІІ місце – Донченко Руслан (смт Ківшарівка Харківської області).

Спеціальний приз від Міжнародного фонду Івана Франка отримає учениця 6 класу ОЗ «Остерська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Ю. Збанацького  Санак Маргарита.

Цьогоріч Оргкомітет ухвалив рішення відмовитися від урочистої церемонії нагородження переможців, яка відбувалася в місті Києві біля погруддя Іванові Франкові. Дипломи і призи переможці отримають поштою. Подяки за участь у Конкурсі буде також надіслано учням, чиї роботи увійшли до десятки найкращих у кожній номінації та своїй віковій категорії.

Нагадаємо, Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра» було засновано за ініціативи Міжнародного фонду Івана Франка у партнерстві з Міністерством освіти і науки України, громадською організацією «Львівське товариство» у місті Києві та Львівським національним університетом ім. Івана Франка.

Заява Міжнародного фонду Івана Франка

Міжнародний фонд Івана Франка засуджує вторгнення військ Білорусії на територію України.  У зв’язку з тим,  Міжнародний фонд Івана Франка припиняє будь-які зв’язки і не співпрацюватиме з громадянами Білорусії, установами та організаціями цієї країни.

Ми впевнені, що змагання має відбуватися виключно у спорті, науці, мистецтві та інших видах інтелектуальної діяльності людини, а застосування зброї проти мирного населення є неприпустимим.

З Російською Федерацію Міжнародний фонд Івана Франка припинив співпрацю з 2015 року – з моменту заснування Фонду.

Україна переможе!

Слава Україні!

Міжнародний фонд Івана Франка — недержавна благодійна організація, діяльність якої спрямована на підтримку розвитку суспільно-гуманітарних наук.

Фонд створено у червні 2015 року. Ініціатором створення Фонду є онук Івана Франка — Роланд Франко. Діяльність фонду спрямована на поширення позитивної інформації про Україну у світі та створення позитивного іміджу України за її кордонами, просування та популяризація наукового і творчого доробку Івана Франка, а також на соціально-економічний розвиток України та підвищення добробуту її громадян.

Міжнародний фонд Івана Франка з 2015 року проводить Міжнародну премію, лауреатами якої були учені з Австрії, Італії, Фінляндії та України.

 

Кому і за що вручали Міжнародну премію імені Івана Франка

Кажуть, що світ не шукає зірок на чужому небі – кожна нація повинна дбати, щоб самій цікаво засвітитися для світу тим чи іншим іменем.

З 2015 року Міжнародна премія імені Івана Франка, яку заснував онук Івана Франка Роланд, відкриває світові нові імена науковців-гуманітаріїв, чиї роботи  є вагомим внеском у розвиток соціально-гуманітарних дисциплін та ґрунтуються на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України.

Міжнародна премія імені Івана Франка – це нерукотворний пам’ятник великому українцю, який «на цих теренах великою людиною став, заплативши за свою велич важкою ціною своєї страшної біографії, щоденною жертвою свого понадлюдського труду і щоденною боротьбою з оточенням, обставинами і самим собою. Бо особистість – і є, власне, те, що найбільше вражає і вражатиме в нім», – писав Євген Маланюк.

За сім років існування на Міжнародну премію імені Івана Франка претендували 107 науковців і 11 авторських колективів з України, Австрії, Італії, Канади, Великої Британії, Німеччини, США, Фінляндії, Іспанії, Грузії, Ізраїлю, Польщі та Сербії. Очевидно, що життя і науковий доробок кожного з лауреатів цієї премії заслуговує на увагу, тому пропонуємо ближче познайомитися з людьми, які стали обличчям української гуманітаристики у світі.

Ми йдемо стежками  Івана Франка за його ж настановами – «за поступ, щастя й волю» – і на цім шляху «стаємо віч-на-віч з Величчю, виявляючи при цьому не лише на словах, а й у справах свою здатність бути освіченим народом».

У кожного з нас своя дорога до Франка, але однозначно: він той, хто єднає покоління, і не лише українців. У цьому проєкті, який реалізовує  Фонд, він зміг об’єднати наукове середовище і відкрити світові нові імена.

ЛЮБОМИР ГУЗАР

(Україна)

Першим лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка у 2016 році став Блаженніший Любомир Гузар – Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви, за свою докторську працю, яка присвячена дослідженню екуменічної діяльності митрополита Андрея Шептицького. На широкому та складному тлі родинних, історичних, церковно-релігійних, політичних обставин кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. у праці «Андрей Шептицький Митрополит Галицький (1901-1944) провісник екуменізму» проаналізовано генезу поглядів митрополита на єднання Церков, практичні кроки, які він робив для досягнення цієї шляхетної мети, та їхнє відображення у рішеннях Другого Ватиканського собору.

МІХАЕЛЬ МОЗЕР

(Австрія)

У 2017 році  у номінації  “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики”  лауреатом став Міхаель Мозер – австрійський філолог, славіст, дослідник української мови, професор Віденського університету, Українського вільного університету в Мюнхені та Католицького університету ім. Петра Пазманя в Будапешті та Пілішчабі, за монографію «Нові причинки до історії української мови», де охоплено особливо гострі й консервативні проблеми історії української мови від ранньомодерного періоду до нашого сьогодення.

Міхаель Мозер – член видавничих рад та редколегій низки наукових журналів, зокрема Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae (Будапешт, Угорщина), Slavia Orientalis (Варшава, Польща), Діалектологічні студії (Львів, Україна), «Україна модерна» (Київ, Україна), Nationalisms Across the Globe (Сент Ендрюс, Шотландія; Варшава, Польща), «Енциклопедія України» (Internet Encyclopaedia of  Ukraine, Канада), «Українське мовознавство» (Інститут філології, КНУШ), є видавцем серії видань Slavische Sprachgeschichte. Автор 10 монографій і близько 300 наукових праць із проблем слов’янського мовознавства.

ОЛЕГ ШАБЛІЙ

(Україна)

У 2017 році у номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” лауреатом став Олег Шаблій –  доктор географічних наук, академік Академії наук вищої школи України та Української екологічної академії, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка та професор-гість Українського вільного університету у Мюнхені, за працю «Суспільна географія» у 2-х томах, де розкрито історичні й сучасні особливості формування географічної науки, її структури і проблеми розвитку нових галузей у постіндустріальному та інформаційному суспільстві.

Олег Шаблій – автор понад 550 наукових праць, зокрема близько 50 монографій, підручників і навчальних посібників, атласів, збірників та матеріалів конференцій тощо. За керівництва і консультацій Олега Шаблія захищено 21 кандидатську та п’ять докторських дисертацій.

ЯРОСЛАВА МЕЛЬНИК

(Україна)

У 2018 році у номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики”  лауреаткою стала Ярослава Мельник – докторка  філологічних наук, професорка Українського католицького університету, завідувачка кафедри філології Українського католицького університету, за монографію «І остатня часть дороги… Іван Франко: 1908-1916 рр.», де на основі джерельного матеріалу, значна частина якого вперше введена в науковий обіг, зроблено спробу висвітлити постать Івана Франка останніх років життя, біографічну зумовленість його творчої спадщини, залежність її від життєвої основи, від особливостей психофізичної структури особистості автора.

Ярослава Мельник — авторка численних наукових праць, зокрема книг: «Іван Франко й biblia apocrypha: До 150-річчя від дня народження І. Франка» (Львів, 2006), «… І остатня часть дороги. І. Франко: 1908-1916» (Дрогобич, 2006), «І остатня часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках» / Вид. 2-е, вип. і доп. (Дрогобич, 2016), «Апокрифічний код українського письменства» (Львів, 2017), упорядниця вид. «Апокрифи і леґенди з українських рукописів…» у дзеркалі критики» (Львів, 2001), «Апокрифи і леґенди з українських рукописів. Зібрав, упорядкував і пояснив д-р Іван Франко» у 5-ти т. (Львів, 2006), «Іван Франко. Благовіщення. Порівняльний дослід біблійної теми» (Львів, 2009).

ЙОГАННЕС РЕМІ

(Фінляндія – Канада)

У 2018 році лауреатом Міжнародної премії ім. Івана Франка у номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” став Йоганнес Ремі,  доцент східноєвропейської історії Гельсінського університету, за працю «Брати чи вороги: Український національний рух та Росія, з 1840-х до 1870-х років», де розглядається українська національна діяльність, ставлення українських діячів до Росії та росіян, політика російського імперського уряду в українському питанні. Дослідження базується на неопублікованих матеріалах із архівів Москви, Санкт-Петербурга та Києва.

Йоганнес Ремі – автор наукових праць: «Brothers or Enemies: the Ukrainian National Movement and Russia from the 1840s to the 1870s». Торонто: Університет Торонто Прес, 2016, «Ukrainan historia. Гельсінкі: Gaudeamus Helsinki University Press, 2015 (Книга); «Higher Education and National Identity. Polish Student Activism in Russia 1832-1863», Гельсінкі: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura (Фінський літературний журнал), 2000.

МАРІЯ  ҐРАЦІЯ БАРТОЛІНІ

(Італія)

У 2019 році лауреаткою Міжнародної премії ім. Івана Франка стала Марія Ґрація Бартоліні – доцентка кафедри слов’янських мов Міланського університету, членкиня керівного комітету Італійської асоціації україністів (AISU), за монографію «Пізнай самого себе. Неоплатонічні джерела у творчості Г. С. Сковороди», в якій змогла побудувати цілісне та логічно впорядковане розуміння філософії Сковороди та відкрила новий етап у розумінні інтерпретації спадщини Сковороди для України і світу.

Марія Ґрація Бартоліні – авторка монографії “Пізнай самого себе”: неоплатонічні джерела в творчості Г. С. Сковороди (Київ: Академперіодика, 2017), «Nello stretto triangolo della notte…» Jurij Tarnavs’kyj, il gruppo di New York e la poesia della diaspora ucraina negli USA (Рим: Lithos, 2012) та понад тридцяти статей про релігійні, літературні та лінгвістичні аспекти української культури ранньомодерного часу. У 2017 році нагороджена премією Асоціації старослов’янських студій (Early Slavic Studies Association) за статтю “Judging a book by its cover. Meditation, Memory, and Invention in Early Modern Ukrainian Title Pages” (Canadian Slavonic Papers, 59, 2017, pp. 21-55).

ІГОР СЕРДЮК

(Україна)

У 2020 році лауреатом Міжнародної премії ім. Івана Франка став Ігор Сердюк, доктор історичних наук, професор Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, за монографію «Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVІІІ ст.», де досліджено минуле козацької України не через героїку чи політичні перетворення, а через життя справді «маленької людини». Основними її персонажами є немовлята, учні ремісників і наймити, школярі й сироти, малолітні волоцюги та жебраки, байстрюки і нащадки старшини. У фокусі дослідження – долі окремих дітей, але найперше – збірний образ дитинства й уявлення про нього, котрі побутували в суспільстві Гетьманщини.

Ігор Сердюк – автор наукових та науково-популярних праць (статей, монографій), серед яких: “Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVІІІ ст.” / науковий редактор Юрій Волошин. Київ: К.І.С., 2018. 456 с.; “Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст.” Полтава: АСМІ, 2011. 304 с.; “Українська держава другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст.: політика, суспільство, культура”. Київ: Інститут історії України НАНУ, 2014 (у співавторстві); “Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах”. Т.1: Практики, казуси та девіації повсякдення. Київ: Інститут історії України НАН України. 2012 (у співавторстві).

ЛЕОНІД ТИМОШЕНКО

(Україна)

У 2021 році лауреатом Міжнародної премії ім. Івана Франка став Леонід Тимошенко, доктор історичних наук, професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, за працю «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)», яка присвячена дослідженню руської релігійної культури ранньомодерного Вільна – своєрідного «руського Вавилона». У роботі особливу увагу звернено на історію руських осередків релігійного відродження: православних монастиря і братства Св. Трійці (XVI ст.); унійного монастиря Св. Трійці і православного монастиря та братства Св. Духа (перша третина XVIІ ст.). У центрі дослідження – аналіз руського книговидання як дзеркала руської релігійної культури.

Леонід Тимошенко – автор низки праць з історії церкви та релігійної культури Центрально-Східної Європи (XV–XVIII ст.), волинознавства, історії Дрогобиччини, зокрема: «З історії уніатської церкви на Київщині (XVI – XIX ст.)», «Нариси з історії давнього Дрогобича» , «Берестейська унія 1596 р. Навч. Посібник», «Нариси з історії Потіївки та її околиць в XVII–ХХ ст.»; «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі», «Відомий і невідомий Бруно Шульц (соціокультурний портрет Дрогобича, Церква Святого Юрія в Дрогобичі. Ілюстрований нарис-проспект історії та мистецтва храму й парафії».

Лауреатом  Міжнародної премії імені Івана Франка може стати будь-який вчений, праця якого має міжнародне значення,  належить до соціально-гуманітарних дисциплін і ґрунтується на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України.

Наразі триває прийом наукових робіт, які Міжнародний фонд Івана Франка прийматиме до 1 березня 2022 року. А вже 27 серпня з нагоди 166-ї річниці від дня народження Івана Франка на його батьківщині – у місті Дрогобичі – відбудеться VIІ церемонія нагородження лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка. Урочисті заходи цього дня також відбуваються у Нагуєвичах – рідному селі Каменяра.

До зустрічі серед гідних.

Оприлюднено список учасників конкурсу “Стежками Каменяра”

15 грудня 2021 року Міжнародний фонд Івана Франка завершив прийом робіт на Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс “Стежками Каменяра”. Загалом заявки на участь у конкурсі надіслали 2665 учнів з усіх областей України, які змагатимуться у трьох номінаціях – «Проза», «Поезія» та «Краща ілюстрація до творів Івана Франка» – у трьох вікових категоріях: 6-9 років, 10-13 та 14-16 років відповідно.

Наразі роботи, які пройшли технічний відбір,  зашифровані і передані на розгляд членам журі. У номінації «Краща ілюстрація до творів Івана Франка» беруть  участь 1598 конкурсантів; у номінації «Поезія» – 598 конкурсантів; «Проза» – 415 конкурсантів.

Коротко про те, як саме відбувається оцінювання:

  • кожна робота зашифрована окремим номером;
  • паралельно кожну роботу оцінює шість фахових експертів відповідно до кожної номінації;
  • максимальна кількість балів від одного члена журі – 10;
  • переможцями Конкурсу вважаються автори, роботи яких набрали найбільшу кількість балів у своїй номінації та віковій категорії.

Відповідно до Положення про Конкурс, члени журі мають надати свої оцінки до 10 квітня, імена переможців мають бути оголошені до 30 квітня 2022 року.

Зі списками учасників можна ознайомитися за посиланням: https://drive.google.com/drive/folders/12-P7hKDoK66JToo14Y5v39_b6CyLwQhj?usp=sharing

FrankoPrize 2022: стартував прийом наукових робіт

З 15 січня Міжнародний фонд Івана Франка розпочав приймати наукові роботи і супровідні документи на участь у конкурсі на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2022 році.

Обов’язковою умовою для участі у конкурсі є заповнення електронної  форми, а три друковані примірники монографії  з автографом автора слід надіслати на поштову адресу Комітету Премії (01054, м. Київ, вул. Володимирська, 48А, офіс 15).

Наукові роботи, які подаються на Премію, повинні мати міжнародне значення,  належати до соціально-гуманітарних дисциплін і ґрунтуватися на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України.

Комітет Премії приймає наукові роботи з 15 січня до 1 березня 2022 року. До участі в конкурсі запрошують дослідників, монографії  яких були опубліковані у 2019-2021 роках та мають ISBN.

Рекомендувати наукову роботу на здобуття Премії  може або академічна установа, заклад вищої освіти України та країн світу, з якими Україна має дипломатичні відносини, або лауреати Премії попередніх років.

Дослідження мають відповідати позиції Івана Франка, яку він висловив за життя: «Ця праця наскрізь критична,  діло холодного розуму, натхнена великою ідеєю одноцільності і своєрідності…»

Детальніше з умовами участі у конкурсі на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка можна ознайомитися в Положенні.

Міжнародну премію імені Івана Франка присуджують щорічно з 2016 року. Лауреат Премії отримує  грошову винагороду та золотий знак. Урочиста церемонія нагородження лауреата відбувається щороку 27 серпня – у День народження Івана Франка – на його батьківщині.

Нагадаємо, у попередні роки премії були удостоєні кардинал Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер та академік Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій, професорка Українського католицького університету Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк, професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Леонід Тимошенко.



Наші партнери