До п’ятої річниці від дня смерті Роланда Тарасовича Франка публікуємо фрагменти його спогадів «Нащадки Франка», написаних у Києві 2008 року.

11 серпня 2021 року відійшов у вічність Роланд Тарасович Франко — онук Івана Франка, науковець, дипломат, громадський діяч, ініціатор створення і один із засновників Міжнародного фонду Івана Франка.

У 2008 році Роланд Франко написав спогади «Нащадки Франка». У них він розповів про своє дитинство у Львові, родину, навчання, непрості сторінки молодості, наукову роботу, дипломатичну службу у Великій Британії, українську діаспору, передачу Україні антарктичної станції та повернення на Батьківщину.

У цих спогадах немає Міжнародної премії імені Івана Франка чи конкурсу «Стежками Каменяра» — ці сторінки його життя з’явилися пізніше. Натомість тут є багато особистого: люди, яких він пам’ятав, події, що вплинули на його долю, і власний погляд на родину та Україну.

Публікуємо скорочені фрагменти спогадів.

«Я застав ще живою дружину Івана Франка — бабцю Ольгу»

Роланд Франко народився у Львові, у будинку, збудованому його дідом.

«Народився я в будинку, збудованому Іваном Франком, на тодішній околиці міста Львова, біля знаменитого Стрийського парку, по вулиці Понінського, 4. Тут провів зрілі роки письменник, звідси він у 1916 році відійшов у вічність і упокоївся на Личаківському кладовищі Львова».

Особливе місце в його дитячих спогадах посідала бабуся — Ольга Франко, дружина Івана Франка.

«Особливе значення у моєму житті має те, що я застав ще живою дружину Івана Франка — бабцю Ольгу, і хоча вона після тяжкої нервової недуги сторонилась людей, зустрічі з нею запам’ятались».

У пам’яті залишилися прості моменти:

«Бабуся часто прикликувала мене, пригощала смачним варенням, просила не бігати швидко, після чого заспівувала тихенько якусь пісеньку».

Так у спогадах Роланда Франка родина постає через дитячі враження, голоси, зустрічі й прості щоденні моменти.

«Мене часто запитують, яким чином на мою долю впливало прізвище Франко»

Прізвище Франко супроводжувало Роланда Тарасовича все життя.

«Мене часто запитують, яким чином на мою долю впливало прізвище Франко. Я можу ствердити, що завдяки Іванові Франкові я і моя сестра Зиновія уникнули ув’язнення».

Бувало, що воно допомагало у цілком несподіваних ситуаціях. Під час одного з іспитів професор, побачивши його прізвище, почав розпитувати про родину.

«Професор гірничої електротехніки… взявши мою екзаменаційну книжку, з усмішкою зауважив: “Знамените прізвище Франко”. Хтось із хлопців додав: “Це внук Івана Франка”. Професор оглянув мене здивовано і почав розпитувати про батька, родину Франків і так захопився, що забув про предмет. Поставив оцінку “відмінно” і, потиснувши мені руку, відпустив».

Та були в його житті й значно складніші моменти.

«Я також був причетний до цього»

У студентські роки Роланд Франко потрапив у поле зору КДБ. Його допитували у справі підпільної організації, до якої були причетні його шкільні товариші.

«Вже приблизно за кілька місяців, коли я вранці прямував на заняття в інститут, до мене підійшов молодик в цивільному і, показавши посвідчення КДБ, посадив в автомобіль, що під’їхав, яким відвезли мене до приміщення Комітету державної безпеки на вулиці Володимирській».

Його товариші отримали тривалі терміни ув’язнення.

«Група хлопців нашого класу одержала найвищий присуд — 25 років ув’язнення. Реабілітація прийшла тільки з хрущовською відлигою».

Про цю сторінку свого життя Роланд Франко довго мовчав.

«Я розповів про цю подію в моєму житті тільки моїй матері. Ні батько, ні особливо сестра Зиновія нічого не знали».

«Франко вже все написав за нас»

Роланд Франко не став літератором. Він обрав технічну професію, закінчив Політехнічний інститут, працював інженером, а згодом присвятив своє життя науці.

Про вибір професії він розповідав уже в пізнішому інтерв’ю. Коли настав час обирати фах, мати сказала йому:

«Не треба тобі філології. Франко вже все написав за нас. Ти вже нічого не додаси. Будеш виглядати як недолугий “дітьониш”, який користується чиєюсь славою».

Тому Роланд Франко обрав інженерію.

«Я подався в науку»

Після навчання він продовжив наукову роботу.

«Я подався в науку».

Роланд Франко працював в Інституті автоматики, закінчив аспірантуру, захистив дисертацію, пройшов наукові та керівні посади.

«Я тут закінчив аспірантуру, захистив дисертацію і, пройшовши всі наукові посади, дійшов до крісла заступника генерального директора науково-технічного його об’єднання “Київський інститут автоматики”».

Згодом його професійний шлях привів до дипломатичної служби.

Лондон

У 1993 році Роланд Франко почав працювати радником з питань науки Посольства України у Великій Британії. Окрім роботи у сфері науки, він підтримував зв’язки з українською громадою.

«Посол доручив мені, крім проблем науки, зайнятись і зв’язками з діаспорою. Це дало мені можливість безперешкодно відвідувати осередки українських громад в різних містах Великої Британії, виступати в клубах і гостювати у безлічі українських родин».

Ця робота мала й конкретні результати. За участі Роланда Франка Україна отримала від представників української діаспори кілька будинків у Великій Британії. Один із них, в Единбурзі, став приміщенням українського консульства.

Роланд Франко згадував:

«До свого позитиву я також зараховую участь в організації передачі Україні кількох будинків від української діаспори. В Шотландії в Единбурзі вже в одному з таких будинків працює українське консульство».

Окремо він згадував і про будинки в Лондоні:

«…у 1993 році Посольство України здобуло безкоштовно два будинки у Лондоні… які належали пану Василю Борецькому».

«Хрещений батько справи»

Працюючи у Великій Британії, Роланд Франко долучився до переговорів про передачу Україні британської антарктичної станції «Фарадей».

«До свого позитиву я зараховую… активну роботу щодо отримання від британського міністерства закордонних справ [Форен-офісу] науково-дослідної станції імені Фарадея в Антарктиці безкоштовно…»

Переговори завершилися успішно. У 1996 році Україна безкоштовно отримала станцію «Фарадей», яка згодом отримала назву «Академік Вернадський».

Роланд Франко згадував, що учасники першої української експедиції надіслали йому фотографію з написом:

«Роландові Франку — Хрещеному батьку справи».

Так у його біографії з’явилася історія, яка згодом стала одним із найвідоміших епізодів його дипломатичної роботи.

«Повернення на свою Батьківщину було для нас великим святом»

Наприкінці 1996 року Роланд Франко разом із дружиною повернувся в Україну.

Його запитували, чому він не залишився у Великій Британії.

«Скажу однозначно: повернення на свою Батьківщину було для нас великим святом, і я щиро співчуваю нашим емігрантам, які заради заробітку змушені проживати на чужій землі».

Після повернення він продовжив громадську, культурну та просвітницьку діяльність.

У 2006 році, під час відзначення 150-річчя від дня народження Івана Франка, Роланд Франко багато зустрічався зі школярами та студентами, говорив про творчість свого діда, брав участь у ювілейних заходах.

Він особливо наголошував на значенні Франкової спадщини для сучасної України:

«Надзвичайно важливим є те, що творчість Івана Франка є об’єднавчою для українського суспільства і в наш час політичних баталій є вкрай необхідною».

Справа, яка триває

Наприкінці своїх спогадів Роланд Франко пояснює, навіщо взявся за цю роботу:

«Моя мета — задовольнити цікавість громадян нашої держави деякими штрихами з життя родини і нащадків Івана Франка на прикладі певних подій і дійств у моєму житті».

Через сім років після написання цих слів, у червні 2015 року, Роланд Франко ініціював створення Міжнародного фонду Івана Франка.

Одним із головних задумів стала Міжнародна премія імені Івана Франка. Перша церемонія її нагородження відбулася у 2016 році. Відтоді Премія щороку відзначає науковців за вагомий внесок у розвиток україністики та соціально-гуманітарних наук.

У листопаді 2016 року за ініціативи Роланда Франка у Києві відкрили квартиру-музей родини Івана Франка на вулиці Володимирській, 48А. Саме в цій квартирі після примусового переселення зі Львова жила родина Тараса Франка. До музейної експозиції увійшли родинні фотографії, документи, особисті речі та матеріали з домашнього архіву Франків.

У 2017 році за ініціативи Роланда Франка започаткували Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра». Він дає дітям і підліткам можливість відкривати творчість Івана Франка через власні поезію, прозу та образотворче мистецтво.

У 2026 році Міжнародна премія імені Івана Франка відзначає 10-річчя. 27 серпня, у 170-ту річницю від дня народження Івана Франка, відбудеться ювілейна церемонія нагородження її лауреата.

Цьогорічний конкурс «Стежками Каменяра» також встановив рекорд: на нього надійшло 3058 робіт.

Минуло п’ять років від дня смерті Роланда Франка.

Його спогади залишилися свідченням часу, родинної пам’яті та його власного життєвого шляху. А справи, яким він присвятив останні роки життя, продовжуються.