Публікації

FrankoPrize 2022: стартував прийом наукових робіт

З 15 січня Міжнародний фонд Івана Франка розпочав приймати наукові роботи і супровідні документи на участь у конкурсі на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2022 році.

Обов’язковою умовою для участі у конкурсі є заповнення електронної  форми, а три друковані примірники монографії  з автографом автора слід надіслати на поштову адресу Комітету Премії (01054, м. Київ, вул. Володимирська, 48А, офіс 15).

Наукові роботи, які подаються на Премію, повинні мати міжнародне значення,  належати до соціально-гуманітарних дисциплін і ґрунтуватися на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України.

Комітет Премії приймає наукові роботи з 15 січня до 1 березня 2022 року. До участі в конкурсі запрошують дослідників, монографії  яких були опубліковані у 2019-2021 роках та мають ISBN.

Рекомендувати наукову роботу на здобуття Премії  може або академічна установа, заклад вищої освіти України та країн світу, з якими Україна має дипломатичні відносини, або лауреати Премії попередніх років.

Дослідження мають відповідати позиції Івана Франка, яку він висловив за життя: «Ця праця наскрізь критична,  діло холодного розуму, натхнена великою ідеєю одноцільності і своєрідності…»

Детальніше з умовами участі у конкурсі на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка можна ознайомитися в Положенні.

Міжнародну премію імені Івана Франка присуджують щорічно з 2016 року. Лауреат Премії отримує  грошову винагороду та золотий знак. Урочиста церемонія нагородження лауреата відбувається щороку 27 серпня – у День народження Івана Франка – на його батьківщині.

Нагадаємо, у попередні роки премії були удостоєні кардинал Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер та академік Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій, професорка Українського католицького університету Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк, професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Леонід Тимошенко.

Опубліковано річний звіт Міжнародного фонду Івана Франка

Міжнародний фонд Івана Франка опублікував річний звіт за 2021 рік,  який містить інформацію про напрямки та результати діяльності організації за минулий рік.

Діяльність Фонду спрямована на поширення позитивної інформації про Україну у світі та створення позитивного іміджу України за її кордонами, просування та популяризація наукового і творчого доробку Івана Франка, а також на соціально-економічний розвиток України та підвищення добробуту її громадян.

Фонд Франка завершив І етап конкурсу  “Стежками Каменяра”

15 грудня завершився прийом робіт на V Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра».

Як повідомила координаторка проекту Ольга Нижник, цього року заявки на участь у конкурсі надіслали 2665 учнів з усіх областей України, які змагатимуться у трьох номінаціях – «Проза», «Поезія» та «Краща ілюстрація до творів Івана Франка» – у трьох вікових категоріях: 6-9 років, 10-13 та 14-16 років відповідно.

Найбільше творчих робіт представлено у номінації «Краща ілюстрація до творів Івана Франка» – 60,8%; у номінації «Поезія» – 23,8%; «Проза» – 15,5% від загальної кількості.

Найбільша кількість конкурсних робіт надійшла з Центральної України – 35%, а найактивнішими були учні з Донецької області – 354 та Одеської  області – 206 конкурсантів.

До 1 лютого 2022 року організатори опублікують списки учасників у кожній із номінацій та сформують журі, яке вивчатиме роботи та визначатиме переможців.

Відповідно до Положення про Конкурс, оголосити переможців у кожній із номінацій та в трьох вікових категоріях мають до 30 квітня, а нагородження відбудеться наприкінці травня 2022 року.

Нагадаємо, що Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра» проводиться вчетверте і має на меті посилити творчу мотивацію у вивченні учнями закладів загальної середньої освіти творчості Івана Франка через створення літературно-мистецьких творів у різних жанрах, у яких працював І. Франко, та дослідити його літературну спадщину, наукову, культурологічну та громадську діяльність. Організаторами конкурсу є Міністерство освіти і науки України, Міжнародний фонд Івана Франка, Львівське товариство у м. Києві та Львівський національний університет імені Івана Франка.

 

Franko Prize 2022

З 15 січня 2022 року Міжнародний фонд Івана Франка розпочне прийом наукових робіт на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка.

Премія присуджується щороку науковцям у галузі соціально-гуманітарних наук, що увиразнюють гуманістичний, національний, духовний, державотворчий сенс для пізнання та утвердження наукової і культурної спадщини України у світовому контексті.

Наукові роботи (монографії)  і супровідні документи прийматимуться з 15 січня до 1 березня 2022 року.

На офіційному сайті Фонду буде розміщена  обов’язкова для заповнення електронна форма.

Три екземпляри наукової роботи в друкованому вигляді  надсилаються поштою на адресу Комітету Премії (01054, м.Київ, вул. Володимирська, 48А, оф.15). Друковані екземпляри мають бути завізовані автором наукової роботи.

З Положенням про Міжнародну премію імені Івана Франка можна ознайомитися тут.

Нагадаємо, у попередні роки премії були удостоєні кардинал Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер та академік Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій, професорка Українського католицького університету Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк, професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Леонід Тимошенко.

Міжнародний фонд Івана Франка поповнює бібліотечну скарбницю КНУ

Актуальні книговидання, подані до участі в щорічному конкурсі на здобуття Міжнародної премії Івана Франка, передано до фондів Наукової бібліотеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Передача книг, висунутих цьогоріч на здобуття важливої громадської премії, відбулася 24 листопада 2021 року. Локацією для урочистостей, уже традиційно, став Відділ рідкісних книг та рукописів Наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича.

Від колективу КНУ імені Тараса Шевченка участь у події взяли: ректор Володимир Бугров, директорка Центру вивчення творчої спадщини Івана Франка в КНУ Майя Мозер, директор Наукової бібліотеки Олег Сербін, а також інші бібліотечні працівники. У вітальному слові до учасників заходу Володимир Бугров наголосив: «Поважна наукова література не користується зараз надмірною популярністю. Із огляду на це, особливо цінними є зусилля представників правління й дирекції Міжнародного фонду Івана Франка, які спільно творять величну справу з утвердження україністики у світі. Завдяки вашим діям не тільки набувають суспільного розголосу поважні видання, а й отримують стимул до подальших наукових пошуків солідні сучасні дослідники!».

Презентацію цьогорічних конкурсних видань провели для присутніх Ігор Курус (директор-розпорядник Міжнародного фонду Івана Франка) та Ольга Нижник (співзасновниця Міжнародного фонду Івана Франка, координаторка Всеукраїнського конкурсу «Стежками Каменяра»). Тож учасники заходу охоче ознайомилися з цікавими й маловідомими фактами про такі книги, як:

  • монографія «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)» цьогорічного лавреата премії Леоніда Тимошенка – охарактеризована рецензентами, як «скрупульозний огляд двохсотлітньої історіографії, присвяченої становищу Київської митрополії в Речі Посполитій зламу XVI-XVII століть»;
  • видання «Апокриф. Вибране. Чотири розмови про Лесю Українку», укладене випускницею філософського факультету КНУ Оксаною Забужко за матеріалами розмов із Блаженнішим Святославом Шевчуком – відзначене, як «професійний богословський аналіз складних і глибоко драматичних стосунків Лесі Українки з християнством, котрі становлять ядро її зрілої творчості»;
  • книга «Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти» Оксани Кісь – окреслена науковцями, як спроба «реставрувати узагальнений портрет постраждалої від політичних репресій українки, яка своєю надзвичайною вітальністю (здатністю виживати) подолала радянські тюрми і виправно-трудові табори, що належать до найгірших у світовій історії»;
  • видання «Андрей Шептицький: біографія» авторства Романа Горака – відзначене, як «справжню епопею часу й відносин, […] шлях на Голгофу, яким суджено було пройти митрополиту Андрею Шептицькому разом зі своїм народом і його церквою»;
  • інші, подані до участі в Конкурсі, книги.

Потому Ігор Курус ознайомив присутніх із цьогорічним перебігом конкурсу й зауважив, що «радий бачити серед постійних активістів-меценатів Міжнародної премії Івана Франка представників Університету, зокрема ректора Володимира Бугрова й директора Наукової бібліотеки Олега Сербіна». Тож урочистим продовженням зустрічі стало вручення Подяк від імені правління Міжнародного фонду Івана Франка.

Наприкінці ж події присутні обговорили плани спільних проєктів щодо подальшої популяризації в позаакадемічному середовищі важливих наукових видань із україністики, що здатні стати вагомим суспільним надбанням.

Науково-педагогічний колектив КНУ імені Тараса Шевченка вітає зусилля адміністрації Університету щодо налагодження партнерства з чільними громадськими інституціями й запрошує всіх зацікавлених ознайомлюватися зі свіжими книговиданнями книгозбірні Наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича!

Довідково: Міжнародний фонд Івана Франка – є недержавною благодійною організацією. Ініціатором заснування Фонду в 2015 році виступив Роланд Франко, онук видатного українського письменника. За місію Фонду обрано розвиток україністики й соціально-гуманітарних наук, популяризацію інтелектуальної спадщини Івана Франка, а також формування позитивного іміджу України у світі.

За матеріалами офіційного сайту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

В університетську бібліотеку передано книги претендентів на Міжнародну премію імені Івана Франка 2021 | Відео

У вівторок, 23 листопада, у Дрогобицькому університеті відбулася зустріч, в ході якої директор Фонду Франка Ігор Курус передав книги для фондів університетської бібліотеки,  про це повідомляється на сайті Дрогобицької міської ради.  Серед видань – наукові праці учених і творчих колективів з Канади, Литви та України, які були подані на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2021 році.

Щороку Фонд Франка передає роботи претендентів на Премію у бібліотеки університетів Дрогобича, Відня та Києва. Сподіваємось, що з кожним роком, популяризація постаті Івана Франка набуватиме нових смислів, – зазначив Ігор Курус.

Про важливість співпраці Фонду, університету і влади розповів Тарас Кучма.

Насамперед скажу, що безумовно гордий, що церемонія вручення Міжнародної премії імені Івана Франка відбувається у Дрогобичі. З кожним роком це дійство набуває нового масштабу. Таким чином ми популяризуємо не лише Івана Франка, а й Дрогобиччину загалом. Наше спільне завдання – популяризувати Каменяра і відроджувати бібліотеки. Це мають бути креативні простори наповнені читачами. Спільно творимо відродження і працюємо над тим, щоб у Дрогобичі було якомога більше лауреатів, – наголосив міський голова Дрогобича Тарас Кучма.

Слова подяки виголосив і в.о. ректор а ДДПУ імені Івана Франка Микола Лук’янченко, який звернув увагу на важливості співпраці Університету і Фонду, а також партнерських відносинах з міською владою, адже Дрогобич – університетське місто.

Директор бібліотеки ДДПУ імені Івана Франка Ігор Розлуцький, висловив сподівання, що ці книги ляжуть в основу створення наукової бібліотеки у місті Дрогобич.

У заході також взяли участь: проректор з науково-педагогічної роботи Юрій Вовк та лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка, професор Леонід Тимошенко.

Нагадаємо, щороку, 27 серпня, у день народження Каменяра, на Дрогобиччині відбувається вручення Міжнародної премії імені Івана Франка, яка присуджується за наукову роботу, що є вагомим внеском у розвиток соціально-гуманітарних дисциплін, має міжнародне значення і ґрунтується на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України. Цьогоріч лауреатом Премії став професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук Леонід Тимошенко.

В Україні стартував всеукраїнський учнівський конкурс “Стежками Каменяра”

Вп’яте Міжнародний фонд Івана Франка розпочав прийом робіт на  щорічний Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра».

Прийом конкурсних робіт триватиме з 15 листопада до 15 грудня 2021 року.

Цьогоріч, засновниками конкурсу було внесено деякі зміни до Положення. Відтак переможців конкурсу і дипломантів визначатимуть у трьох номінаціях: «Проза», «Поезія» та «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка». Кожна номінація тепер має три вікові категорії: учні віком 6-9 років, 10-13 років і 14-16 років відповідно.

До участі в конкурсі запрошено дітей з українських діаспорних родин, що навчаються поза межами України.

Обов’язковою вимогою для  участі у конкурсі є заповнення електронної форми. Вона доступна лише з електронної адреси Gmail і заповнити її з однієї електронної адреси можна лише один раз.

Конкурсні роботи повинні відповідати таким вимогам: художньо-мистецька цінність, патріотизм, соціальна значущість.

Крім того, організатори конкурсу звертають увагу на вимоги до робіт у номінаціях  «Проза» і «Поезія»: обсяг роботи  має бути не більше ніж 5 сторінок друкованого тексту на папері формату  А4, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту  – 14, міжрядковий інтервал  – 1,5.

Роботи у номінації «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» виконуються у вигляді зображення, яке супроводжує і доповнює тексти до творів Івана Франка (малюнки, гравюри, графіка), на 1 сторінці формату не більшого за А2 і, крім заповненої електронної форми, оригінал малюнку обов’язково надсилається на поштову адресу Міжнародного фонду Івана Франка (01054, м. Київ, вул. Володимирська, 48 а, оф. 15), з позначкою «На конкурс «Стежками Каменяра».

Оголошення переможців відбудеться наприкінці квітня 2022 року.

Нагадаємо, що конкурс проводить Міднародний фонд Івана Франка у партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Львівським національним університетом імені Івана Франка та ГО «Львівське товариство» у м. Києві. Він має на меті посилити творчу мотивацію у вивченні учнями закладів загальної середньої освіти творчості Івана Франка через створення творів у різних жанрах. За чотири роки проведення у ньому взяли участь понад 7000 учнів з усіх областей України та з-за кордону.

Більше інформації про конкурс можна знайти на нашій Facebook-сторінці @stegkamykamenyara

Фонд Франка запустив власний стікерпак у Telegram

Міжнародний фонд Івана Франка презентував свої авторські стікери в додатку Telegram. Щоб висловити емоції в месенджері, користувачі можуть скористатися наліпками анімованого персонажа на ім’я Селя, яка в тандемі з Іваном Франком інтегрована в чат-бот «Віртуальний друг».

“Для нашої команди дуже важливо комунікувати з цільовими аудиторіями там, де зручно їм. Стікерпак чат-бота «Віртуальний друг» – подарунок для користувачів, щоб зробити їхнє спілкування більш різноманітним, зручним та цікавим”, – повідомила заступниця директора Фонду Франка Ольга Нижник.

Завантажити 50 анімованих стікерів «Селя Vi» з різними емоціями можна за посиланням: https://t.me/addstickers/sela_vi

Нагадаємо, 13 жовтня Міжнародний фонд Івана Франка презентував проєкт «Віртуальний друг» – перший український мультимедійний чат-бот для психологічної підтримки підлітків, який розроблено в рамках програми «Аудіовізуальне мистецтво» і реалізовується Міжнародним фондом Івана Франка за підтримки Українського культурного фонду.

Найбільшою проблемою для сучасної людини є критичне мислення, – Ігор Курус

Український журналіст, громадський діяч, директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус розповів в інтерв’ю “Гал-інфо” про стан журналістики в Україні та про нові проєкти Фонду.

Ігор Курус, директор Міжнародного Фонду Івана Франка. Фото Гал-інфо, Олена Ляхович

Давай для початку згадаємо твоє журналістське минуле, з якого все починалося.

Якщо із самого початку, то розпочинав я з музики. Першим місцем моєї роботи був Львівський музично-драматичний театр ім. Галана. Зараз це Дрогобицький театр імені Юрія Дрогобича, в якому я працював музикантом після закінчення музучилища.

Пізніше пішов в армію, після чого вирішив змінити фах та стати істориком. Але музика мене не відпускала, й фактично саме вона привела мене до Києва. Та з часом я зрозумів, що в цьому напрямі я вже досягнув свого максимуму. Я грав у Президентському оркестрі і дістав до своєї професійної стелі, а тому почав шукати себе в інших сферах: ким я можу бути, де я можу бути ефективним.

У журналістику я прийшов дуже специфічно. Я закінчив курс  “Маркетинг” у бізнес-школі, і мене запросили в одну київську газету, яка на той час “помирала”, і головний редактор шукав маркетолога, щоб врятувати газету. Коли я туди прийшов, то за місяць роботи підтвердив їхні прогнози, що газету вже не врятувати. Головний редактор запропонував писати гороскопи для газети. Тож, як не парадоксально, мій перший матеріал був – гороскоп. Але я швидко від цього відмовився.

Першою серйозною журналістською роботою був тижневик “Теленеделя”. Саме там я навчився писати репортажні матеріали, аналітичні статті про розвиток телебачення, інтерв’ю. Таким чином, можна сказати, що я журналіст-самоучка.

І як працювалося в цьому напрямі?  

Я пройшов газетну журналістику, працював на “Українському радіо” у редакції іномовлення, де з часом мені дозволили робити власну авторську програму “Позиція”. Вона проіснувала десь півтора року. Потім я працював на телебаченні на “УТ-2”. Там я створив авторську програму “Прес-навігатор”. Фактично в журналістиці я пройшов весь шлях – від гороскопів до тележурналістики зі своєю авторською програмою.

Із плином часу як ти оцінюєш сучасну журналістику, особливо зважаючи на розвиток технологій?

Зараз ми маємо різну журналістику. Сучасні технології, швидкість доступу до інформації, оперативність мали б позначитися в першу чергу на репортерській журналістиці.

Але, на жаль, у нас практично немає аналітичної журналістики. Дуже мало журналістів, які б могли глибоко, професійно “копатися” в темі і пояснювати людям, суспільству, що відбувається, які першопричини будь-якої події і які можуть бути наслідки.

У нас засилля так званої жовтої преси. Коли хтось щось почув і, не знаючи, що це було, відразу зробив допис у соцмережах, доповнивши текст словами “шок”, “ґвалт” і т.д.  Зараз важливо, щоб був хайп, щоб інформацію “з’їла” публіка, щоб це захопило читача і було багато “лайків”. Та навіть якщо хтось почне апелювати фактами, то його у соціальних мережах просто “заплюють”. Мені це часто нагадує фрагмент з фільму “12 стільців”. Пам’ятаєте, як діяв Остап Бендер, коли йому фахівці ставили незручне запитання? Він менторським тоном звинувачував свого візаві у некомпетентності і невмінні діяти по-новому, по-модерновому.

Займаючись різними проєктами, я бачу, що найбільшою проблемою для сучасної людини є критичне мислення. Люди не вміють відсіювати полову від зерна. І цей вал інформації, який іде постійно, засмічує голови. У результаті ми маємо розбалансоване, дезінформоване суспільство, яке не знає, кому вірити, на кого і на що опертися. І в цій ситуації гору беруть люди, які вміють створювати так званий вау-ефект. А що буде далі за “вау”? Розчарування, невдоволення і недовіра.

Тому нам не вистачає саме аналітичної журналістики, яка б дала можливість людям зорієнтуватися у всьому цьому інформаційному смітті, яке шириться довкола.

Думаєш, зараз є попит на глибоку аналітику?

Думаю, що так. Пригадую, колись газета “Дзеркало тижня” робила чудову аналітику. Тут можна було почитати фаховий матеріал і дізнатися різні точки зору справжніх експертів на важливу подію. А засилля псевдоекспертів, які знають усе на світі, зашкалює. Ми не маємо в Україні жодного видання, онлайн чи паперового, де б могли побачити інформацію не з точки зору партійності чи власника, а з точки зору об’єктивності.

Така журналістика є у Сполучених Штатах Америки, є у Великій Британії, Німеччині, Франції, в розвинутих країнах вона є. Думаю, що і в Україні вона необхідна.

Музика, журналістика, телебачення, …… Міжнародний фонд. Постійний пошук?

Я не займаюся тим, що мені не цікаво. Як я вже говорив спочатку, коли я зрозумів, що досягнув вершини в музиці – то завершив кар’єру. Коли я пройшов газету, радіо, телебачення і зрозумів, що вичерпав себе, досягнув максимуму – знову змінив свою сферу діяльності.

Я пішов у державну службу. В мене були певні напрацювання та думки, які я хотів реалізувати. Тому я погодився на пропозицію піти в Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення. Там я пропрацював 14 років. Мій шлях був тернистим: від головного спеціаліста до першого заступника Голови Національної ради. Можна цей період по-різному оцінювати, але нам вдалося багато чого зробити. Ми тоді вперше повикидали російські канали з кабельних мереж України. Уже на початку 2000-х це була загроза національній безпеці держави. Збільшили частку україномовного контенту на радіо. Почали впроваджувати цифрове телебачення, хоча там був шалений опір.

Коли я зрозумів, що і в телебаченні я вичерпав себе, то почав пошуки себе в інших сферах, де б міг бути корисним. Були навіть спроби піти в політику, але на виборах до парламенту мене не обрали. Думаю, я міг би бути непоганим депутатом;)

Потім був громадський проєкт “За відповідальну владу” та ідея петицій, яка досі повноцінно не реалізована в Україні. Це була наша ідея. Перший законопроєкт був створений у 2013 році моєю групою. Ми вивчили досвід країн, де успішно працює інструмент петиції, але постмайданний президент вирішив перетворити петицію на такий собі совковий зразок електронних скарг та пропозицій. Законопроєкт, який ми підготували, був повністю спотворений. У мене опустилися руки. І якраз у цей момент до мене звернувся онук Івана Франка Роланд Тарасович, який попросив долучитися до будівництва пам’ятника Іванові Франкові в Києві. Я розумів, що процес створення цього пам’ятника може бути дуже тривалим. Тому запропонував піти іншим шляхом – створити нерукотворний пам’ятник українському генію – Міжнародну премію імені Івана Франка. Роланд Тарасович підтримав цю ідею. Ось фактично з цього і розпочалося створення Міжнародного фонду Івана Франка.

Роланд Франко та Ігор Курус

Ми хотіли започаткувати премію Івана Франка в галузі філософії. Пішли з цим до українського філософа, академіка НАН України Мирослава Поповича, який нас вислухав і порадив розширити номінації. Іван Франко настільки широкий і різнобічний, що в гуманітаристиці його можна зустріти у різних наукових дисциплінах. Для мене це було відкриттям. Дійсно, Іван Франко – це не тільки Мойсей, Каменяр, революціонер, автор “Лиса Микити” та “Захара Беркута”. Це вчений, який через літературну творчість працював у дуже широкому спектрі – від етнографії до соціальної економіки. Це десятки наукових дисциплін. Так ми зробили премію імені Івана Франка в соціально-гуманітарних науках та україністиці й почали її розвивати.

Премія одразу була заснована як міжнародна. Ми брали для цього лекала премії Нобеля. Навіть при заснуванні премії Фонд мав створюватися за віссю Франка: Дрогобич – Львів – Чернівці – Відень – Харків і, відповідно, Київ. На жаль, ми її не реалізували через бюрократичні процедури університетських погоджень входження у Фонд. Але ми намагаємося дотримуватися цієї стратегії в організації процедур премії.

Робота розпочалася у 2014 році. 30 червня 2015 року ми зареєстрували Фонд, а в 2016 вручили першу премію.

Цього року це вже була 6-та премія. Наскільки за цей час вдалося зміцнити рівень?

Зараз нам стало набагато легше. Якщо перші роки треба було переконувати людей в тому, що це надовго і що Комітет премії дотримується у своїй роботі чесності, об’єктивності, серйозності, то тепер науковий світ знає, що лауреата Міжнародної премії визначають у процесі об’єктивної дискусії і домовитися з кимось про перемогу неможливо! Лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка бути уже престижно.

Для мене найбільшим показником є експертна рада. Якщо в перший рік до експертної ради ми ледь змогли залучити 20 вчених, то цього року Комітет премії розіслав близько 90 запрошень ученим з різних країн світу, які працюють у наукових дисциплінах, що відповідають напрямам поданих на премію наукових праць. За тиждень ми отримали понад 60 підтверджень, а 57 членів Міжнародної експертної ради прислали свої висновки. За 6 років рівень наукових робіт, які подаються на премію, значно виріс.

Ти сам читаєш роботи, які надсилають на конкурс?

Ні. Принципово не читаю. Я завжди кажу, що можу зважити книжку на вагу і сказати, яка важча, а яка легша (сміється, – ред.), але я принципово не читаю ні подані роботи, ні рецензії. Я не хочу бути суб’єктивним. Дирекція взагалі не втручається у процеси  відбору наукових праць. Для цього є фахівці, які мають відповідні знання і відповідний науковий рівень.

Тобто ти займаєшся організаційними питаннями, зокрема формуванням призового фонду? До речі, як це відбувається?

Так. Зараз усі процедури здійснюються за кошти доброчинців, які вірять нам та вкладають гроші у розвиток Фонду. Вже кілька років підряд нам допомагають народний депутат Михайло Цимбалюк, львівський бізнесмен Мирослав Хом’як, голова Правління Львівського товариства у Києві Тамара Смовженко та банкір Віталій Романчукевич, депутати Львівської обласної ради Юрій Нестор та Андрій Дуліб’яник. Минулого року свій внесок зробив голова ЛОДА Максим Козицький. Маємо фондодавців із-за кордону: Іван Франко та Марія Рипан з Канади, отець Богдан Матвійчук з Англії та інші. Навіть тут вже легше. Якщо спочатку ми вкладали свої гроші, то зараз ми маємо ситуацію, коли меценати самі дзвонять та запитують, коли вже потрібно робити свій внесок. Вони знають, що ми ці кошти не заберемо собі на зарплати чи на подорожі. Усе піде на розвиток проєктів Фонду!  Третій рік поспіль ми виграємо гранти від Фонду “Відродження”. І тут потрібно подякувати сотням фондодавців, які підтримують премію на “Спільнокошті”. Дрогобицька міська рада і міський голова Тарас Кучма фінансують церемонію нагородження.  Цього року ми маємо нового партнера – “Європейський промисловий банк”.

Ми мріємо, що Міжнародна премія імені Івана Франка матиме призовий фонд в 1 мільйон доларів. Хтось сміється з цих слів, але я завжди кажу, що премія Нобеля має 100 років, а ми лише 6, відповідно, у нас ще все попереду.  Але це було б круто, якби українська нагорода вийшла на рівень Нобеля. Від цього виграли б усі, бо тоді українці увійшли б у число найбільш просунутих націй світу, а не пленталася десь там із протягнутою рукою у постсовковому болоті.

Я дуже радий, що в українському суспільстві є люди, які готові жертвувати на освіту, культуру і науку. Їх ще зовсім мало, але це означає, що українське суспільство оживає. Ми переходимо на наступний рівень піраміди Маслоу. Замість прихопити побільше собі,  добре наїстися і виспатися у нас виникають інші потреби – ділитися, допомагати і розвиватися!

Знаю, що у вас вже є новий проєкт в роботі Фонду. Розкажеш декілька слів?

Премія Франка – це є наш флагманський проєкт, який зорієнтований на науковців. У 2017 році ми створили музей родини Івана Франка в Києві.  Минулого року оцифрували його й зробили 3D-тур. Ці проєкти мають широку аудиторію. Ще у нас є літературно-мистецький конкурс для школярів “Стежками Каменяра”, який проводиться вже 5-й рік.

А зараз ми презентували проєкт для зовсім іншої цільової аудиторії – підлітків. Проєкт  “Віртуальний друг” – це чат-бот, який допомагає юнакам і юнкам соціалізуватися. Тут вони зможуть знайти відповіді на найскладніші запитання, які у них виникають: від конфліктів з друзями та батьками до першого побачення і так далі.  У чат-боті усе спілкування виключно конфіденційне. Ви спитаєте, а до чого тут Франко? А все це ми будемо робити саме через постать Івана Франка. Ми зробили 250 відеоблогів, де львівський актор Станіслав Кириллов у ролі Івана Франка розповідає фрагменти з життя і творчості Івана Франка, які ілюструють типові ситуації з життя сучасних підлітків. Таким чином, з одного боку, ми залучаємо молодь до пізнання Франка, а з іншого – допомагаємо їм знайти відповіді на найболючіші запитання.

Віртуальний друг запрацював з 13 жовтня. Його можна знайти у Telegram, увівши у пошуковик @Sеla_Vi_Bot або просто Віртуальний друг. Це дуже складний і відповідальний проєкт, який наша команда створила за підтримки Українського культурного фонду. Але надзвичайно корисний застосунок. За ці кілька днів ми отримали десятки подяк. Я думаю, що  “Віртуальний друг” принесе користь і стане у нагоді багатьом дітям, особливо тим, чиї батьки далеко.

Розмовляв Андрій Маринюк

В Україні запустили чат-бот «Віртуальний друг» для допомоги підліткам

У середу, 13 жовтня у Києві презентовано проєкт «ВІРТУАЛЬНИЙ ДРУГ» – перший український мультимедійний чат-бот для психологічної підтримки підлітків. Проєкт реалізовано Міжнародним фондом Івана Франка за підтримки Українського культурного фонду.

Захід розпочався з панельної дискусії, яка була присвячена проблемам підліткового віку.

«Я розумію, що діти мають мати певну приватність у спілкуванні», зазначив у ході панельної дискусії відомий телеведучий та блогер Анатолій Анатоліч і додав, що зараз він знає паролі до акаунтів своєї дочки, але настане час, коли доступ буде нею заблоковано.

Народний депутат України Михайло Цимбалюк зазначив, що батьки мають три головних завдання: народити дитину, виховати та відпустити. І наголосив, що важливо не переплутати ці завдання місцями.

Олена Борисова, CEO 60+ Сім’ї ресторанів Дмитра Борисова і мама 5-х дітей, порадила  батькам не користуватися гаджетами вдома та під час сімейного відпочинку, і це буде найкращим прикладом для дітей. «Батьки  дітям не друзі, але ми та гора, яка їх захистить», – кредо виховання родини Борисових.

“Ми маємо щиро любити своїх дітей, але пам’ятати, що інколи наше бажання зробити їх щасливими, наші власні амбіції не дозволяють бути їм просто собою”, – доповнила амбасадорів проєктуЗаслужена художниця України і мама 4х дітей Наталія Поліщук.

Телеведучий і шоумен Андрій Шабанов зауважив, що сьогодні для дитини соціальні мережі та гаджети– це їхня територія, яку вони захищають. «Важливо, що вони там дивляться, але я думаю, що там є свої «секретики»».

Під час презентації проєкту директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус наголосив, що Селя Telegram-бот для соціальної адаптації підлітків, який допомагатиме їм краще зрозуміти себе, налагодити стосунки з батьками, вчителями та друзями і прийняти правильні рішенняПсихологами проєкту було розроблено 250 діалогів, які поєднані логіко-семантичним зв’язком та охоплюють найактуальніші теми: стосунки у школі; стосунки з батьками; стосунки з друзями та про пошуки себе і свого «Я».

Розробники проєкту інтегрували у чат-бот відеоблоги із фрагментами життєпису і творчості Івана Франка, який є авторитетним, досвідченимдругом і має відповіді на усі найскладніші запитання, навіть дуже інтимні. Він дає цінні поради дівчатам та хлопцям, як протидіяти цькуванню та домашньому насильству, як захищати свої права та знаходити час на важливі речі, як навчитися вирішувати конфлікти та уникати маніпуляцій, як стати цікавим та успішним.

Чат-бот  любить піджартувати, користується молодіжним сленгом,  але в діалогах використовує професійні поради психологів, проте не замінює професійну психологічну допомогу і не проводить психологічні консультації.

Чат-бот Селя містить елементи штучного інтелекту, що дає їй можливість удосконалюватися і розширювати контент. Через емпатію вона допомагатиме підліткам долати психоемоційні розлади. Усе спілкування відбуватиметься конфіденційно.

Відсьогодні «Віртуальний друг» у TELEGRAM доступний за посиланням@Sela_Vi_bot

Проєкт «Віртуальний друг» (“Цикл відеоблогів для соціальної адаптації підлітків”) розроблено в рамках програми «Аудіовізуальне мистецтво» і реалізовується Міжнародним фондом Івана Франка за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатися з думкою авторів.



Наші партнери