У п’ятницю, 27 серпня, у 165-ту річницю від дня народження українського генія Івана Франка, було оголошено ім’я лавреата під час урочистої церемонії , яка відбулася у Дрогобичі.

Цьогоріч найвищу відзнаку в галузі гуманітаристики здобув професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Леонід Тимошенко. Нагороду присудили за монографію «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)».

Директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус зазначив, що премія Франка утвердилася як найпрестижніша наукова відзнака сучасних праць з гуманітаристики.

«Міжнародна премія імені Івана Франка є надзвичайно вдалим інструментом просування постаті Івана Франка, інтеграції української гуманітаристики у світову науку. Цей нерукотворний пам’ятник українському генію створив Роланд Франко у 2015 році».

На церемонії нагородження були присутні члени міжнародного журі, номінанти, вчені з Австрії, Польщі, України, франкознавці, представники влади, гості з Канади, громадськість та родина Івана Франка. 

Захід був присвячений світлій пам’яті Роланда Франка.

Нагадаємо, VІ урочиста церемонія нагородження лавреата Міжнародної премії імені Івана Франка відбулася за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety, в партнерстві з Дрогобицькою міською радою, Львівською обласною державною адміністрацією, Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, Державним історико-культурним заповідником “Нагуєвичі”, Львівським товариством у місті Києві.

У попередні роки премії були удостоєні кардинал Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер та академік Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій, професорка Українського католицького університету Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк.

26 серпня відбулося засідання міжнародного журі, на якому 12 докторів наук з України, Австрії та Польщі обрали лауреата Премії серед трьох номінантів.

Під час засідання незалежні рецензенти представили монографії претендентів, відбулося обговорення і міждисциплінарна дискусія.

Як зазначив голова журі доктор філософських наук Євген Бистрицький: «Відбулася плідна дискусія, в ході якої було ґрунтовно проаналізовано три праці номінантів. Першою розглядалася колективна монографія за ред. Альфредаса Бумблаускаса, Сальвіюса Кулявічюса та Ігоря Скочиляса – «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі». Другою – монографія авторства Леоніда Тимошенка «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)». І третьою – монографія «Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти» авторства Оксани Кісь. В результаті було ухвалено рішення, що ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка буде оголошено під час урочистої церемонії нагородження, яка відбудеться завтра, у 165-ту річницю від дня його народження».

«Представлені роботи приємно здивували своєю високою науковою якістю. Вони є поважним внеском в історіографію. Маємо ким пишатися», – наголосив доктор історичних наук Роман Офіцинський.

У засіданні взяли участь:

голова журі – Євген Бистрицький, доктор філософських наук, завідувач відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії НАН України;

секретар журі – Наталія Старченко, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського;

Роман Голод, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Івано-Франківського університету ім. В. Стефаника;

Віктор Мойсієнко, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка;

Міхаель Мозер, доктор славістики, професор мовознавства Інституту славістики Віденського університету, Українського Вільного Університету в Мюнхені та Католицького університету ім. Петра Пазманя в Будапешті, лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка 2017 року;

Роман Мних, доктор славістики, доцент факультету прикладної лінгвістики Варшавського університету;

Роман Офіцинський, доктор історичних наук, професор Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти;

Людмила Посохова, доктор історичних наук, професор історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна;

Ігор Сердюк, доктор історичних наук, професор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка 2020 р.;

Ігор Смуток, доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка;

Олександр Федорук, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України;

Максим  Яременко, доктор історичних наук, професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Нагадаємо, організатором засідання журі є Міжнародний фонд Івана Франка за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety.

На Франковому підгір’ї тривають приготування до відзначення ювілею та урочистої церемонії нагородження лауреата Премії.

Урочистості відбудуться 27 серпня у Нагуєвичах та Дрогобичі.

Директор Міжнародного Фонду Івана Франка Ігор Курус зазначив, що у такі ювілеї ми зобов’язані бути на батьківщині знакових постатей української культури.

«Під час урочистостей, з нагоди 30-річчя відновлення Незалежності України, Президент говорив про ДНК нації. Відновлення генетичного коду потребує відновлення усіх складових історичної пам’яті та, в першу чергу, українців, чиї знання для нас мають бути доктринальними для відновлення історичного минулого. Я впевнений, що Іван Франко це та постать, яка або об’єднає нас, або у випадку його знецінення, ще більше спотворить нашу історичну пам’ять. Тому ми тут – на батьківщині Івана Франка!», – наголосив Ігор Курус.

Також 27 серпня о 12:00 годині відбудеться молебень та покладання квітів у родинному селі – Нагуєвичах.

Міський голова Тарас Кучма побував на виїзному засіданні робочої групи. Очільник громади акцентував увагу на важливості дійства не лише як події наукового світу, а й культурно-промоційному заході, який популяризує Дрогобич зокрема та увесь регіон загалом.

Завтра у Дрогобичі відбудеться засідання журі Міжнародної премії імені Івана Франка, на якому визначать лауреата. Ім’я переможця назвуть під час урочистої Церемонії нагородження, яка відбудеться у п’ятницю, о 18:00 годині, в колонній залі Народного дому імені Івана Франка.

Організатором заходу є Міжнародний фонд Івана Франка за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety, в партнерстві з Дрогобицькою міською радою, Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, Державним історико-культурним заповідником “Нагуєвичі”, Львівським товариством у місті Києві.

27 серпня, в 165-ту річницю від дня народження Івана Франка, у Дрогобичі відбудеться урочиста церемонія нагородження лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка.

Премія, яку заснував онук Каменяра Роланд Франко у 2016 році, є найпрестижнішою українською нагородою в галузі гуманітаристики і вручатиметься вшосте.

У 2021 році на звання лауреата претендують троє номінантів:

➢ колективна монографія за ред. АЛЬФРЕДАСА БУМБЛАУСКАСА, САЛЬВІЮСА КУЛЯВІЧЮСА ТА ІГОРЯ СКОЧИЛЯСА – «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі»;

➢ ОКСАНА КІСЬ з монографією «Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти»;

➢ ЛЕОНІД ТИМОШЕНКО з монографією «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)».

25-26 серпня відбудеться засідання міжнародного журі. 12 докторів наук, з різних країн, після міждисциплінарної дискусії оберуть лауреата в ході таємного голосування.

Стати лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка може кожен науковець, чию працю буде визнано найкращою з числа претендентів, яка пройде відбір ради експертів і набере найвищий бал під час голосування міжнародного журі.

Директор Фонду Ігор Курус повідомив, що у 2021 році сума призового фонду становить 200 000 гривень, крім грошової винагороди переможець отримує золоту медаль і диплом.

«Ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка буде оголошено 27 серпня. Переможець отримає золотий знак з номером 008, який виготовив ТОВ «Герольдмайстер» на наше замовлення. Вартість медалі становить 56 520 гривень. Окрім цього буде чек на 200 000 гривень і диплом Лауреата», – зазначив директор Фонду Франка.

Призовий фонд сформований завдяки підтримці народного депутата України Михайла Цимбалюка, мецената Мирослава Хом’яка, родини Івана Франка з Торонто, керуючого справами Бориславського виконкому Ігоря Кобилецького,  АТ “Європейський промисловий Банк”, Благодійного фонду “Братів Дуліб’яників” та СПА-готелю “RESPECT”.

VI урочиста церемонія нагородження лауреата відбудеться просто неба – на площі перед Народним домом на батьківщині Івана Франка.

Організатором заходу є Міжнародний фонд Івана Франка за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety, в партнерстві з Дрогобицькою міською радою, Львівською обласною державною адміністрацією, Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, Державним історико-культурним заповідником “Нагуєвичі”, Львівським товариством у місті Києві.

Нагадаємо, у попередні роки премії були удостоєні: кардинал Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер та академік Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій, професорка Українського католицького університету Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні. професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк.

Третій рік поспіль Міжнародний фонд «Відродження» фінансово підтримав проведення засідання журі Міжнародної премії імені Івана Франка.

Цього року в рамках грантової програми EU4USociety фондом «Відродження» виділено 100000 гривень. Умовою надання гранту був збір коштів на краудфандинговій платформі.

«Фонд Франка зміг заручитися підтримкою 95 доброчинців на «Спільнокошті» і зібрати 100900 гривень. Міжнародну премію імені Івана Франка підтримують українці, і я їм за це щиро дякую. Це важливо, коли громадяни фінансово підтримують пам’ять про людей, які на зламі розвитку нації стали своєрідними дороговказами», – зазначив директор Фонду Ігор Курус.

25-26 серпня відбудеться засідання міжнародного журі, в ході якого буде обрано восьмого лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка. До його складу увійдуть 12 докторів наук у різних наукових дисциплінах.

Ім’я лауреата стане відомо 27 серпня – у 165-ту річницю від дня народження Івана Франка.

Нагадаємо, у 2021 році на золоту медаль і грошовий приз претендують троє номінантів:

VІ урочиста церемонія нагородження лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка відбудеться 27 серпня у місті Дрогобичі. Захід проводить Міжнародний фонд Івана Франка за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety, в партнерстві з Дрогобицькою міською радою, Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Державним історико-культурним заповідником «Нагуєвичі».

Як зазначено в положенні про Міжнародну премію імені Івана Франка, щороку 27 серпня, у день народження Івана Франка, на урочистій церемонії нагородження Лауреату премії вручається диплом, грошова винагорода і пам’ятний нагрудний знак (медаль).

Знак виготовляється із золота 375 проби як proof-like і має вагу 24 грами. Золотий знак являє собою круглу медаль з вушком діаметром 30 мм. Ткана стрічка у синьо-жовтих тонах з елементом традиційної вишивки кріпиться на металевій вставці із зображенням пера та лаврового листка.

«Я син народу, що вгору йде» – такі слова викарбувано на знаку Лауреата Міжнародної премії ім. Івана Франка.

Кожен золотий знак є номерним, з державним пробірним клеймом, а їхня кількість обмежується кількістю лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка.

Знак виготовляється київською компанією ТОВ «Герольдмайстер» на замовлення Міжнародного фонду Івана Франка. У 2021 році вартість медалі становить 56 520 гривень.

Ескіз Знака Лауреата було відібрано під час відкритого конкурсу, який проходив навесні 2016 року. Медаль розроблено канадським художником українського походження Олегом Лесюком — головою Української спілки образотворчих мистців Канади, членом Національної спілки художників України й Асоціації скульпторів Канади.

Нагадаємо, у 2021 році на золоту медаль і грошовий приз претендують троє номінантів:

• Колективна монографія за ред. АЛЬФРЕДАСА БУМБЛАУСКАСА, САЛЬВІЮСА КУЛЯВІЧЮСА ТА ІГОРЯ СКОЧИЛЯСА – «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі»;
• ОКСАНА КІСЬ – «Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти»;
• ЛЕОНІД ТИМОШЕНКО – «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)».

VІ урочиста церемонія нагородження лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка відбудеться 27 серпня у місті Дрогобичі. Захід проводить Міжнародний фонд Івана Франка за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety та в партнерстві з Дрогобицькою міською радою.

Коли онук Франка Роланд задумував цей проєкт, він і не підозрював, що Міжнародна премія імені Івана Франка буде так успішно сприйнята науковим світом як винагорода, яку щороку здобувають учені, чиї роботи посідають помітне місце у гуманітаристиці.

На Міжнародну премію імені Івана Франка з 2016 року претендували 107 науковців і 11 авторських колективів з України, Австрії, Італії, Канади, Великобританії, Німеччини, США, Фінляндії, Іспанії, Грузії, Ізраїлю, Польщі та Сербії. За її здобуття змагаються історики, мовознавці, літературознавці, правники, філологи із провідних університетів світу. Премію дістають наукові роботи,  які є вагомим внеском у розвиток соціально-гуманітарних дисциплін, мають міжнародне значення та ґрунтуються на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України. Очевидно, що життя і науковий доробок кожного з лауреатів цієї премії заслуговує на увагу, тому пропонуємо ближче познайомитися з людьми, які стали обличчям української гуманітаристики у світі.

ЛЮБОМИР ГУЗАР

Першим лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка у 2016 році став Блаженніший Любомир Гузар – Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви, за свою докторську працю, яка присвячена дослідженню екуменічної діяльності митрополита Андрея Шептицького, Глави УГКЦ, проникливого богослова, ревного душпастиря, суспільного діяча, мецената. На широкому та складному тлі родинних, історичних, церковно-релігійних, політичних обставин кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. проаналізовано генезу поглядів митрополита на єднання Церков, практичні кроки, які він робив для досягнення цієї шляхетної мети, та їхнє відображення у рішеннях Другого Ватиканського собору (1962–1965).

МІХАЕЛЬ МОЗЕР

У 2017 році  у номінації  “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики”  лауреатом став Міхаель Мозер – австрійський філолог, славіст, дослідник української мови, професор Віденського університету, Українського вільного університету в Мюнхені та Католицького університету ім. Петра Пазманя в Будапешті та Пілішчабі, за монографію «Нові причинки до історії української мови», де охоплено особливо гострі й консервативні проблеми історії української мови від ранньомодерного періоду до нашого сьогодення.

Міхаель Мозер – член видавничих рад та редколегій низки наукових журналів, зокрема Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae (Будапешт, Угорщина), Slavia Orientalis (Варшава, Польща), Діалектологічні студії (Львів, Україна), «Україна модерна» (Київ, Україна), Nationalisms Across the Globe (Сент Ендрюс, Шотландія; Варшава, Польща), «Енциклопедія України» (Internet Encyclopaedia of  Ukraine, Канада), «Українське мовознавство» (Інститут філології, КНУШ), є видавцем серії видань Slavische Sprachgeschichte. Автор 10 монографій і близько 300 наукових праць із проблем слов’янського мовознавства.

ОЛЕГ ШАБЛІЙ

У 2017 році у номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” лауреатом став Олег Шаблій –  доктор географічних наук, академік Академії наук вищої школи України та Української екологічної академії, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка та професор-гість Українського вільного університету у Мюнхені, за працю «Суспільна географія» у 2-х томах, де розкрито історичні й сучасні особливості формування географічної науки, її структури і проблеми розвитку нових галузей у постіндустріальному та інформаційному суспільстві.

Олег Шаблій – автор понад 550 наукових праць, зокрема близько 50 монографій, підручників і навчальних посібників, атласів, збірників та матеріалів конференцій тощо. За керівництва і консультацій Олега Шаблія захищено 21 кандидатську та п’ять докторських дисертацій.

ЯРОСЛАВА МЕЛЬНИК

У 2018 році у номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики”  лауреаткою стала Ярослава Мельник – докторка  філологічних наук, професорка Українського католицького університету, завідувачка кафедри філології Українського католицького університету, за монографію «І остатня часть дороги… Іван Франко: 1908-1916 рр.», де на основі джерельного матеріалу, значна частина якого вперше введена в науковий обіг, зроблено спробу висвітлити постать Івана Франка останніх років життя, біографічну зумовленість його творчої спадщини, залежність її від життєвої основи, від особливостей психофізичної структури особистості автора.

Ярослава Мельник — авторка численних наукових праць, зокрема книг: «Іван Франко й biblia apocrypha: До 150-річчя від дня народження І. Франка» (Львів, 2006), «… І остатня часть дороги. І. Франко: 1908-1916» (Дрогобич, 2006), «І остатня часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках» / Вид. 2-е, вип. і доп. (Дрогобич, 2016), «Апокрифічний код українського письменства» (Львів, 2017), упорядниця вид. «Апокрифи і леґенди з українських рукописів…» у дзеркалі критики» (Львів, 2001), «Апокрифи і леґенди з українських рукописів. Зібрав, упорядкував і пояснив д-р Іван Франко» у 5-ти т. (Львів, 2006), «Іван Франко. Благовіщення. Порівняльний дослід біблійної теми» (Львів, 2009).

ЙОГАННЕС РЕМІ

У 2018 році лауреатом Міжнародної премії ім. Івана Франка у номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” став Йоганнес Ремі,  доцент східноєвропейської історії Гельсінського університету, за працю «Брати чи вороги: Український національний рух та Росія, з 1840-х до 1870-х років», де розглядається українська національна діяльність, ставлення українських діячів до Росії та росіян, політика російського імперського уряду в українському питанні. Дослідження базується на неопублікованих матеріалах із архівів Москви, Санкт-Петербурга та Києва.

Йоганнес Ремі – автор наукових праць: «Brothers or Enemies: the Ukrainian National Movement and Russia from the 1840s to the 1870s». Торонто: Університет Торонто Прес, 2016, «Ukrainan historia. Гельсінкі: Gaudeamus Helsinki University Press, 2015 (Книга); «Higher Education and National Identity. Polish Student Activism in Russia 1832-1863», Гельсінкі: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura (Фінський літературний журнал), 2000.

МАРІЯ  ҐРАЦІЯ БАРТОЛІНІ

У 2019 році лауреаткою Міжнародної премії ім. Івана Франка стала Марія Ґрація Бартоліні – доцентка кафедри слов’янських мов Міланського університету, членкиня керівного комітету Італійської асоціації україністів (AISU), за монографію «Пізнай самого себе. Неоплатонічні джерела у творчості Г. С. Сковороди», в якій змогла побудувати цілісне та логічно впорядковане розуміння філософії Сковороди та відкрила новий етап у розумінні інтерпретації спадщини Сковороди для України і світу.

Марія Ґрація Бартоліні – авторка монографії “Пізнай самого себе”: неоплатонічні джерела в творчості Г. С. Сковороди (Київ: Академперіодика, 2017), «Nello stretto triangolo della notte…» Jurij Tarnavs’kyj, il gruppo di New York e la poesia della diaspora ucraina negli USA (Рим: Lithos, 2012) та понад тридцяти статей про релігійні, літературні та лінгвістичні аспекти української культури ранньомодерного часу. У 2017 році нагороджена премією Асоціації старослов’янських студій (Early Slavic Studies Association) за статтю “Judging a book by its cover. Meditation, Memory, and Invention in Early Modern Ukrainian Title Pages” (Canadian Slavonic Papers, 59, 2017, pp. 21-55).

ІГОР СЕРДЮК

У 2020 році лауреатом Міжнародної премії ім. Івана Франка став Ігор Сердюк, доктор історичних наук, професор Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, за монографію «Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVІІІ ст.», де досліджено минуле козацької України не через героїку чи політичні перетворення, а через життя справді «маленької людини». Основними її персонажами є немовлята, учні ремісників і наймити, школярі й сироти, малолітні волоцюги та жебраки, байстрюки і нащадки старшини. У фокусі дослідження – долі окремих дітей, але найперше – збірний образ дитинства й уявлення про нього, котрі побутували в суспільстві Гетьманщини.

Ігор Сердюк – автор наукових та науково-популярних праць (статей, монографій), серед яких: “Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVІІІ ст.” / науковий редактор Юрій Волошин. Київ: К.І.С., 2018. 456 с.; “Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст.” Полтава: АСМІ, 2011. 304 с.; “Українська держава другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст.: політика, суспільство, культура”. Київ: Інститут історії України НАНУ, 2014 (у співавторстві); “Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах”. Т.1: Практики, казуси та девіації повсякдення. Київ: Інститут історії України НАН України. 2012 (у співавторстві).

Кожен ювілей Івана Франка породжує ситуацію, коли ми, за словами Євгена Маланюка, «стаємо віч-на-віч з Величчю, виявляючи при цьому не лише на словах, а й у справах свою здатність бути освіченим народом».

27 серпня, у 165-ту річницю від дня народження Івана Франка, на його батьківщині – у місті Дрогобичі – відбудеться VI церемонія нагородження лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка. У 2021 році на золоту медаль і грошовий приз претендують троє номінантів:

• Колективна монографія за ред. АЛЬФРЕДАСА БУМБЛАУСКАСА, САЛЬВІЮСА КУЛЯВІЧЮСА ТА ІГОРЯ СКОЧИЛЯСА – «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі»;
• ОКСАНА КІСЬ – «Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти»;
• ЛЕОНІД ТИМОШЕНКО – «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)».

І наостанок хочеться процитувати Юрія Мушкетика, який, виступаючи на міжнародному симпозіумі ЮНЕСКО у 1986 році, влучно сказав: «У світі є зорі, які ми називаємо провідними, бо вони горять яскраво і стало, служать людям орієнтирами у просторі й часі; на землі є ріки, які ми називаємо великими ріками, ріками народу, бо вони вбирають у себе тисячі інших рік; на землі є люди, які йдуть попереду інших і своїми серцями освітлюють людству шлях у будучину. Половина з них – це ті, що рухають прогрес силою свого розуму, свого таланту, друга половина – ті, що підносять його висотою власного духу, звитяги, самопожертви, власним прикладом. А є й такі, в яких щаслива і ласкава доля поєднала ці даності в одній особі. До них ми без сумніву зараховуємо Івана Франка”.