В умовах конкурсу заявлено, що автори можуть творити у різних жанрах, у яких працював Іван Франко, провівши дослідження його літературної спадщини, наукової, культурологічної та громадської діяльності. Прозові твори та поезія не обов’язково мають бути про Франка чи його родину. Надважливим фактором є сама унікальність роботи, нам хочеться спостерігати розвиток і відчувати потенціал, а не безцільне дублювання чи копірайт.

У кожній номінації працювало дистанційно по 6 членів журі, а конкурсна робота мала свій номер. Члени журі, користуючись своїми знаннями і досвідом, оцінювали роботи, виставляючи бали від «1» до «10», де число «10» було найвищим балом. Переможцями конкурсу стали учні, чиї роботи набрали найвищу кількість балів і мали художньо-мистецьку цінність, були новаторськими, соціально значущими та патріотичними.

Впадає в око кілька тенденцій, які повторюються щороку і викликають у нас стурбованість. По-перше, учні не вміють себе презентувати: відправляють непідписані роботи, не вказують зворотної адреси і контактного номеру телефону, не заповнюють електронну форму, яка є обов’язковою вимогою для участі, і т.д. По-друге, багато вчителів і батьків не користуються електронною поштою. Щороку ми спонукаємо їх створювати електронні адреси і користуватися ними. По-третє – плагіат.

Конкурс «Стежками Каменяра» було засновано у 2017 році за ініціативи Міжнародного фонду Івана Франка, головою правління якого є Роланд Тарасович, у партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Львівським товариством у місті Києві та Львівським національним університетом імені Івана Франка. У проведенні конкурсу такого масштабу ми поділили ролі і всю свою роботу виконуємо на волонтерських засадах. Об’єднавшись з однодумцями, ми впровадили в українській освіті незалежний від державних інституцій літературно-мистецький проект, який розвиває в учнів навички критичного мислення і вчить бути творчими та креативними.

Ми маємо найкращих партнерів, членів журі і благодійників, за що їм ще раз хочеться подякувати. І якщо є такі люди, як Тамара Смовженко, Ярослав Гарасим, Віталій Романчукевич, Тетяна Череп-Пероганич, Світлана Молочко, Тетяна і Сергій Шарові, Майя Мозер, Святослав Пилипчук, тоді з`являється відчуття впевненості, підтримки і «тіло рве до бою».

Як писав Іван Якович: «Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі».

Коли робота приносить задоволення, життя наповнюється сенсом і мотивує. Я радію, що маю можливість внести свій, хоч і не значний, вклад у цю добру і потрібну справу. Я розумію, що з 5000 учасників більша частина незадоволена, але щиро радію за всіх: і за переможців, і за тих учнів, які відповідально поставилися до конкурсу й звернулися до творчості Івана Франка, щоб зробити свою роботу якісно і бути оригінальним.

Сподіваюся, конкурс «Стежками Каменяра» проводитиметься щорічно і викликатиме інтерес та повагу до наукового і творчого доробку Івана Франка в українському суспільстві, гуртуватиме людей, мотивуватиме учнів до саморозвитку та самоосвіти.

А ще ми маємо багато запитів від діаспори про масштабування проекту. Дуже хочеться, щоб нам вдалося втілити задумане і наш конкурс став не всеукраїнським, а міжнародним.