Публікації

Лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка Ярослава Мельник зустрілася зі студентами Львівського університету

3 вересня 2018 року в Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася зустріч із доктором філологічних наук, дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, професором Українського католицького університету й Українського вільного університету, лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка Ярославою Мельник.

З вітальним словом до гостей звернувся проректор з науково-педагогічної роботи, професор Ярослав Гарасим. Ярослав Іванович розповів про традицію присвоєння Премії імені Івана Франка, зазначивши, що її вручають уже втретє за вагомі досягнення в галузі україністики й у галузі соціально-гуманітарних наук. Вручення цьогорічної премії Ярославі Мельник, за словами проректора, цілком закономірне, оскільки мало хто так добре знає, може відчути і вміє представити творчість та особистість Івана Франка широкій громадськості.

Привітав присутніх і директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус. Він коротко окреслив суть самої премії, зазначивши, що Львівський університет завжди відзначався конкурентними роботами, які пропонував на здобуття премії. Ігор Курус із вдячністю згадав двох попередніх лауреатів – архієпископа-емерита, Блаженнішого Любомира Гузара та його наукову монографію «Андрей Шептицький Митрополит Галицький (1901–1944) провісник екуменізму» і Заслуженого професора Львівського університету Олега Шаблія, який став лауреатом у галузі соціально-гуманітарних наук із науковою роботою «Суспільна географія» у 2-х томах.  Ярослава Мельник з книгою «…І остання часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках» цьогоріч доповнила перелік лауреатів премії, наукові праці яких мають безпосередній стосунок до Львівського університету.

Під час свого виступу Ярослава Мельник відійшла від канонів академічної лекції та вільно спілкувалася з усіма присутніми. Вона поділилася своєю історією становлення як дослідника літератури і біографа, розповівши про три «оази натхнення», які дали їй поштовх до вивчення спадщини великого Каменяра: Музей Івана Франка, Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича та – особливо! – Інститут франкознавства Львівського університету. Велику увагу Ярослава Мельник приділила постаті професора Івана Денисюка. «Під час моєї праці в Інституті франкознавства нас найбільше об’єднувала любов до Івана Франка. Ми з Іваном Овксентійовичем встигали поговорити про все, що нас тоді цікавило, зокрема і про ключові аспекти життя і творчості Франка», – згадувала пані Ярослава.

Тож не дивно, що одним із найважливіших питань для Ярослави Мельник залишається належне наукове опрацювання біографії Івана Франка та видання повного академічного зібрання його творів. «Біографія – один із найскладніших наукових жанрів. Про потребу створення наукової біографії Івана Франка почали говорити ще у 1916 року, одразу після його смерті, спираючись на ще «свіжі» факти. Але складність підготовки біографії Франка полягає в тому, що це неймовірно великий обсяг даних, які треба відповідно опрацювати. Слід згадати й практику радянського франкознавства. Біографи того часу підпадали під ідеологічні впливи. Можливо, саме тому Франко не настільки присутній у сучасному світі, як він на те заслуговує», – розповіла Ярослава Мельник.

Тож яким має бути ідеальний біограф Івана Франка? На думку Ярослави Мельник, це повинна бути, попри свою всебічну освіченість, ще й вельми смілива людина. Адже, беручись за біографію Франка, доведеться опрацювати величезну кількість матеріалу, знати чи не всю творчість письменника, перевірити чимало листів, переглянути безліч періодики. Це довгий і виснажливий процес.

Іншою важливою спонукою біографа, за словами Ярослави Мельник, повинна бути… любов: «Це те, завдяки чому людина береться за справу. Але любов повинна бути не лише до письменника чи поета, життя якого ви описуєте, а й до інших митців і загалом тогочасних суспільних, літературних та історичних процесів. Бо ж не можна поставити, скажімо, Грушевського вище за будь-якого іншого історика лише через те, він вам безмежно подобається. Потрібно бути об’єктивним».

Ярослава Мельник наголосила, що біограф повинен бути ще й морально відповідальним: «Справжній біограф не може дозволити собі викривити історію життя великої людини, приховати факти або навпаки – вказати те, чого не було. Особливо обережно слід ставитися до чужих таємниць, адже у кожного є право на особисте життя».

«Добра біографія та, яка показує всі можливі точи зору щодо певної людини, розкриває і хороші, й погані її сторони, – зауважила Ярослава Мельник, завершуючи свій виступ. – Біографія – це той жанр, який повинен бути читабельним, адже призначений він для широкого кола читачів».

Надалі зустріч перейшла у формат взаємозацікавленого діалогу, під час якого студенти й викладачі Львівського університету обговорили з Ярославою Мельник різні аспекти Франкової біографії, а також особливості наукової діяльності самої дослідниці.

 

Христина Борсук

Фото Олега Вівчарика

У Міжнародному фонді Івана Франка затвердили річний звіт

У п’ятницю, 28 вересня 2018  року, відбулося засідання Зборів учасників БО «Міжнародний фонд Івана Франка».

Під час засідання було заслухано звіт директора-розпорядника Фонду Ігоря Куруса.

Протягом року Міжнародний фонд Івана Франка зумів розширити географію науковців, які взяли участь у Міжнародній премії імені Івана Франка, як претендентів на Премію так і експертів. Збільшено кількість ВУЗів, які подали наукові праці на здобуття Премії.

Разом з Міносвіти та Львівським Товариством у м. Києві започатковано новий проект для школярів – Всеукраїнський учнівський літературно – мистецький конкурс «Стежками Каменяра» у якому взяли участь 1811 школярів з усіх областей України. Фонд продовжив управляти своїми проектами: Міжнародною премією ім. Івана Франка та Квартирою – музеєм родини Івана Франка у м. Києві.

Крім того, за звітний період проведено: Церемонію нагородження Лауреатів премії 2018 року;  4 прес-конференції;  8  Лауреатських лекцій;  3 публічних заходи присвячених пам’яті Івана Франка та презентація Фонду  в університеті м. Ломжа (Польща). Також підписано  Меморандум  про співпрацю зі студією Kinorob, яка працює над  історичним фільмом «Захар Беркут» та організовано відповідні консультації.

Директор-розпорядник Фонду І. Курус повідомив, що за звітний період Дирекція продовжила активну роботу по залученню благодійників і партнерів Фонду. Зокрема, на рахунки Фонду надійшла благодійна допомога у розмірі 391 325 грн. Учасники Фонду висловили вдячність фондодавцям, які у звітний період зробили благодійні внески у Фонд. Це зокрема: Михайло Хом’як (Львів), Михайло Цимбалюк (Львів), Катерина Ющенко (Київ), Віталій Романчукевич (Київ), Ігор Кобилецький (Борислав), Ігор Яворський (Борислав), Михайло Бенько (Київ), а також підприємства: СПА-готель «RESPECT» зі Східниці, ТОВ Юридична фірма «ЮМАС» з Києва та Готельно-курортний комплекс «Карпати» з Трускавця.

Також витрати Фонду були дофінансовані благодійниками, які побажали не називати їхні імена. Таким чином, бюджет Фонду у звітному періоді є бездефіцитним і в абсолютних числах становить  1 018 948 грн.

За результатами розгляду,  учасниками Фону було затверджено річний звіт Благодійної організації «Міжнародний фонд Івана Франка» за період з 1 вересня 2017 по 28 вересня 2018 року та основні фінансові показники.

Збори учасників БО «Міжнародний фонд Івана Франка» також внесли зміни до Положення «Про Міжнародну премію імені Івана Франка» та у Положення «Про Міжнародне журі Міжнародної премії імені Івана Франка».

Також було затверджено новий склад Правління Фонду.

Прес-служба Міжнародного фонду Івана Франка

У Дрогобичі нагородили лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка 2018 року

Цьогорічну Премію було вручено двом Лауреатам.

Сьогодні, 27 серпня, у Дрогобичі в Народному домі ім. Івана Франка відбулася ІІІ урочиста церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка.

У номінації “за вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” нагороду отримала доктор філологічних наук, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, професор Українського католицького університету (Львів) і Українського вільного університету (Мюнхен), завідувач кафедри філології Українського католицького університету – ЯРОСЛАВА МЕЛЬНИК.

У номінації “за вагомі здобутки (досягнення) у галузі соціально-гуманітарних наук” нагороду вручили доценту східноєвропейської історії Гельсінського університету – ЙОГАННЕСУ РЕМІ.

Роланд Франко, голова правління Міжнародного фонду Івана Франка, у своєму виступі зазначив, що мріє, щоб премія, яка має ім’я українського вченого і мислителя, посіла почесне місце у науковому світі та піднесла велич Івана Франка на високий рівень.

«Уже сьогодні наша премія стала явищем, яке є новим для України. Мій дід залишив нам велику спадщину. Тепер ми маємо її вивчати. Міжнародна премія імені Івана Франка – стає популярнішою з кожним роком, це велика справа яка відкриває науку світові», – наголосив Роланд Франко.

Директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус зазначив, що діяльність і місія Фонду знайшли підтримку серед українських і закордонних вчених, зокрема  Америки, Канади та країн Європи. Так, у 2018 році до комітету премії було подано 21 наукову роботу з 17 вишів 4-х країн: Великобританії, ФРН, Сербіі та України. До складу номінаційних комітетів та Ради експертів увійшли вчені з 11 країн світу, зокрема з Великобританії, Канади, Німеччини, Австрії, Польщі, Чехії, Хорватії, Словаччини, Ізраїлю, Італії, США та України.

«Міжнародна премія ім. Івана Франка поступово стає українським міжнародним змагальним майданчиком серед науковців-гуманітаріїв. І в цій справі Фонд дотримується найвищого рівня об’єктивності, міжнародних академічних та етичних стандартів», – наголосив директор Фонду.

Ігор Курус також подякував благодійникам, що внесли свої кошти до преміального фонду Міжнародної премії імені Івана Франка, який цього року становив 400 тисяч гривень, і підтримали сталий розвиток важливої української справи у світі.

Члени міжнародного журі – доктор історичних наук, професор Одеського національного університету ім. І.Мечникова Тарас Вінцковський і доктор наук, академік НАН України, професор Пряшівського університету Микола Мушинка – представили лауреатські роботи.

“Хочу зазначити, що монографія Йоганнеса Ремі стала знаковою подією у світовій історичній науці як за зовнішніх атрибуцією, так і за смисловим наповненням», – підкреслив професор Тарас Вінцковський, презентуючи працю Й. Ремі.

Своєю чергою доктор наук, академік Микола Мушинка, представляючи працю Ярослави Мельник  «…І остання часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках». », зауважив, що «…досі я нічого подібного про життя Івана Франка не читав…».

На церемонії нагородження були присутні члени міжнародного журі, вчені з Австрії, Словаччини, України, міжнародні делегації, представники дипломатичного корпусу, франкознавці, представники влади, громадськість та родина Івана Франка.

З вітальним словом до присутніх також звернувся міський голова міста Дрогобича Тарас Кучма та ректор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Надія Скотна.

Вітання лауреатам премії та Міжнародному фонду Івана Франка надіслав президент Конгресу українців Канади – відділ Торонто Тарас Багрій.

Завершилася урочиста частина покладанням квітів до пам’ятника Іванові Франку біля міського Народного дому.

Нгадаємо, що у 2016 році, першим лауреатом Міжнародної премії ім. Івана Франка став – архієпископ – емерит, екс-глава УГКЦ Любомир Гузар, як автор наукової монографії “Андрій Шептицький Митрополит Галицький (1901-1944) провісник екуменізму”.
у 2017 році у номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” – професор Інституту славістики Віденського університету Міхаель Мозер з монографією “New Contributions to the History of the Ukrainian Language”;
у 2017 у номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” – заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, академік Олег Шаблій з науковою роботою “Суспільна географія” у 2-х томах.
Довідково. Міжнародна премія ім. Івана Франка є почесним визнанням наукових відкриттів, вагомих здобутків та значних заслуг науковців в галузі суспільних наук та україністики. Засновником Міжнародної премії ім. Івана Франка є його онук – Роланд Франко.

Міхаель Мозер: премія Івана Франка – це приватна ініціатива неабиякого значення

27 серпня в Дрогобичі на Львівщині відбудеться церемонія нагородження Міжнародно премії Івана Франка. Лауреати отримають по 200 тис. грн. Тогоріч відзнаку у номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” отримав Міхаель Мозер, професор мовознавства Інституту славістики Віденського університету, дослідник української мови. Іван Франко був підданим Австро-Угорської корони, видатний інтелектуал свого часу, один із претендентів на Нобелівську премію.

Що про доробок українського письменника знають у сучасній Австрії?
На жаль, треба визнати, що дуже небагато австрійців знають про Івана Франка. Переважно це люди, які якось пов`язані з українською культурою або, принаймні, зі слов´янськими. Може, ще щось знають про Франка ті, що окремо цікавляться багатокультурним Віднем кінця ХІX століття. Я знаю доволі багато наукових праць і чимало журналістських текстів Івана Франка. Натомість значно менш обізнаний із його белетристичним доробком, який мене як мовознавця переважно цікавить з огляду на мову.

Яке значення нагородження премією Івана Франка для вас?

Бути лауреатом Міжнародної премії Івана Франка для мене велика честь і величезний обов´язок. Ця премія є для мене дуже милим символом того, що я вже перетворився з австрійського україніста на австрійсько-українського. Це одна з причин того, що хоч Міжнародна премія Івана Франка не є моєю першою престижною премією, вона в моєму серці посідає окреме місце.

Як Ваша праця “Нові внески в історію української мови” перегукується з доробком Франка?
Це широке поле української й слов´янської філології. Щодо змісту й цінності я не скажу, що моя праця перегукується з тим, про що я зараз згадаю. Скажу лише: щодо всіх наведених мною властивостей Іван Франко був і є одним із найкращих україністів свого часу. Водночас він чудово розумів, що і філологи повинні виконувати певну роль в інтелектуальному житті. Франко був чесним і критичним у своїй праці, він ніколи не піддавався якійсь дешевій пропаганді. Франко розумів, що україністи мусять усвідомлювати міжнародні виміри свого предмета та своєї праці. Він співпрацював з нефілологами, мав великий інтердисциплінарний потенціал. Ніколи не був зарозумілим, любив спілкуватися з людьми з позаакадемічного світу.

Чому зацікавились історією української мови?
Як можна на таке запитання відповісти в рамках кількох речень? Це сталося, можна сказати, випадково. Вибрав славістику, бо мені сподобалося на кафедрі, де я зустрів друга. Згодом швидко став славістом у справжньому розумінні, тобто зацікавився всіма слов´янськими мовами. Моя улюблена – українська. Уже напередодні незалежності України наша лекторка російської, яка походила з Києва, пропонувала дуже скромні курси української для гурту зацікавлених. Ми там трохи знайомилися з граматикою мови, не більше. Насправді я вивчив українську в розмовах із колегами та друзями, за кавою та пивом. Українською я захопився аж так, що вже тоді, коли я її ще не знав добре, говорив саме нею на різних славістичних конференціях. Навіть у Москві. Адже завжди відчував, що на цю мову славістика і з нею весь світ звертають замало уваги. Що варто підтримувати українську мову, культуру. І швидко українська мова стала для мене такою, яка пов´язує з десятками справжніх друзів.

У чому суть вашого дослідження, яке його прикладне значення?
Суть мого дослідження полягає в тому, що я намагаюся по-новому висвітлювати чимало суттєвих питань із історії української мови. З однієї сторони, мій підхід можна охарактеризувати як традиційно-філологічний. З іншої – я зосереджуюся на питаннях соціолінгвістичного виміру, ставлю нові питання й пропоную нові висновки. Моїми працями цікавляться не лише мовознавці, а й історики, літературознавці та часом і юристи.
Що особливо тішить: мене читає чимало нефахівців. Сподіваюся, що мої дослідження спростовують чимало радянських та й інших стереотипів, які досі побутують де-не-де у підручниках з історії української мови. Для мене історія української літературної мови не є майже винятково історією мови української літератури. Я ставлю історію мови у контекст мовців, досліджую, як саме певні норми поширювалися. Не виходжу постійно з того, що все мало бути саме так, як є. Не боюся зачіпати табуйованих тем, наголошую на ролі мовних контактів та описую їх без телеологічних догм щодо “чистоти мови”. Підкреслюю роль Галичини, досліджую історію української мови поза Галичиною. Наголошую на проблемних і конфліктних вимірах історії української мови, не роблю з неї історію героїв і переможців. І при цьому наголошую на неабиякому значенні української мови для мовного краєвиду Європи та всього світу.

Яке значення створення премії Івана Франка, на ваш погляд?
Міжнародна премія Івана Франка – це приватна ініціатива неабиякого значення. Це премія без офіціозу, яка ґрунтується на вельми прозорих і справедливих критеріях вибору. Премія насправді міжнародна через склад журі, і не тільки. Наприклад, цьогоріч і минулому році лауреатами премії ставали іноземці. Щороку при відборі наукових робіт, у номінаційних та експертних радах працюють професори з різних країн Європи, США, Канади. Це теж визначає міжнародний статус. Вона скрізь живе духом Франка. Усе, що пов´язане з премією, – від процесу вибору до лауреатських доповідей – відбувається в дуже гідному контексті. Вручення премії від самого початку стало справжньою подією. На кожному кроці відчувається, як сильно Міжнародна премія Івана Франка сприяє загальному розумінню того, наскільки гуманітарні науки нас збагачують. Того, що без гуманітарних наук ми не живемо, лише животіємо.

Міжнародну премію Івана Франка заснував 2015-го його онук – Роланд Франко. Основною метою премії є сприяння всеосяжному вивченню творчої, наукової, громадської діяльності Івана Франка. Також заохочення вчених із різних країн світу до проведення актуальних досліджень у галузі соціально-гуманітарних наук та україністики. Премія є щорічною та вручається 27 серпня – у день народження Івана Франка.

Названо розмір грошової винагороди Міжнародної премії ім. Івана Франка

Дирекція Міжнародного фонду Івана Франка затвердила розмір преміального фонду Міжнародної премії імені Івана Франка у 2018 році.

Як повідомив директор-розпорядник Фонду Ігор Курус, згідно з кошторисом на цей рік, сума преміального фонду становить 400 000 гривень.

Він також наголосив, що, окрім грошової винагороди, лауреат премії отримує золоту медаль та диплом.

«У  2018 році ми маємо двох лауреатів премії. У номінації “За вагомі здобутки у галузі україністики” нагороду отримає доктор філологічних наук, професор Українського католицького університету й Українського вільного університету (Мюнхен) – Ярослава Мельник. У номінації “За вагомі здобутки у галузі соціально-гуманітарних наук” нагороду вручать доценту східноєвропейської історії Гельсінського університету – Йоганнесу Ремі. Таким чином, лауреати Міжнародної премії розділять між собою призовий фонд і отримають грошову винагороду в розмірі 200 000 грн кожен (включно з податковими виплатами)», – наголосив Ігор Курус.

Правління Міжнародного фонду Івана Франка висловлює щиру вдячність фондодавцям, які зробили свої благодійні внески у підтримку важливої української справи:

Нагадаємо, що 27 серпня 2018 року у Дрогобичі відбудеться головна культурна подія року – ІІІ урочиста церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка.

 Довідково. Міжнародна премія ім. Івана Франка є почесним визнанням наукових відкриттів, вагомих здобутків та значних заслуг науковців у галузі суспільних наук та україністики. Засновником Міжнародної премії ім. Івана Франка є його онук – Роланд Франко.

Золота медаль від Франка…

«Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить», – відомий вислів Івана Франка проніс крізь усе своє  життя його онук – Роланд, який  у 2015 році заснував Міжнародний фонд Івана Франка, місія якого полягає у популяризації наукового і творчого доробку Великого Українця та відкритті України світові.

Щоб заохотити науковців світу до проведення актуальних досліджень у галузі соціально-гуманітарних наук та україністики, Роланд Франко заснував Міжнародну  премію  ім. Івана Франка. За час існування премії її лауреатами стали 5 науковців, роботи яких є вагомим внеском у світову науку й культуру. Міжнародну премію імені Івана Франка присуджено ученим із 3-х країн світу – Австрії, України та Фінляндії.  Першим  лауреатом Премії у 2016 році став Блаженніший Любомир Гузар. Минулого року лауреатами було обрано українця Олега Шаблія та австрійця Міхаеля Мозера.  У 2018 році перемогу здобули  українка Ярослава Мельник та фінський дослідник Йоганнес Ремі.

За перемогу у Міжнародній премії ім. Івана Франка  лауреатам вручається диплом, грошова винагорода та Знак Лауреата.

Золотий знак є оригінальним, має форму круглої медалі діаметром 30 мм. Знак виготовляється із золота 375 проби як proof-like і має вагу 24 грами. Кожен золотий знак є номерним, і їхня кількість обмежується кількістю лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка. Виготовлення кожного такого знака обходиться Міжнародному фонду Івана Франка у 35 000 гривень.

Ескіз Знака Лауреата було відібрано під час відкритого конкурсу, який проходив навесні 2016 року. Медаль розроблено канадським художником українського походження Олегом Лесюком — головою Української спілки образотворчих мистців Канади, членом Національної спілки художників України й Асоціації скульпторів Канади.

Нагадаємо,  ІІІ урочиста церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка  відбудеться 27 серпня у місті Дрогобичі.

Ігор Курус: 27 серпня в Україні відбудеться знакова подія

За півтора місяця, а саме 27 серпня, в Україні відбудеться знакова подія – ІІІ церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка. Премії, яка, на думку її засновників, має допомогти науковому світу краще пізнати Україну. Про підготовку до урочистої церемонії ми розпитали директора-розпорядника Міжнародного фонду Івана Франка Ігоря Куруса.

– Пане Ігоре, а чому Премія міжнародна? Це данина моді чи…?

Про моду тут не йдеться. На самому початку створення Фонду ми обрали міжнародний рівень. До правління Фонду увійшли громадяни різних країн: Канади, Великої Британії, Австрії, Польщі, ну і, звичайно, України. Хоча біографія Премії поки що невелика, але її лауреатами вже стали представники Австрії, Фінляндії та України. Щороку ми розширюємо географію Премії: участь у ній брали вчені з 8 країн Європи, а до журі та експертної ради входять науковці з 11 країн світу. Я думаю, що це і визначає міжнародний рівень.

– Цьогорічних лауреатів уже оголошено. Наступний етап – це церемонія нагородження. Як іде підготовка?

Так, ми маємо чудових лауреатів: це професор Йоханнес Ремі з Фінляндії та професор Католицького університету Ярослава Мельник з України. Щодо підготовки церемонії, то тут легше, бо ми маємо чудових партнерів: Львівська обласна адміністрація, Дрогобицька міська рада, Дрогобицький державний педагогічний університет та Дрогобицька районна рада. Кожен з нас має свої зобов’язання. Щодо обов’язків Фонду, то ми успішно провели всі процедури стосовно вибору лауреатів, наразі ми завершуємо фандрайзингову програму зі збору коштів до преміального фонду, а також розпочали розсилати запрошення на церемонію нагородження, яка, нагадаю, відбудеться 27 серпня 2018 року у м. Дрогобичі.

– Тобто, Ви ще збираєте кошти для призового фонду? А яким буде цього року розмір Премії?

Так, збираємо! У 2016 та 2017 роках преміальний фонд становив 500 тисяч гривень. Цього року ми б не хотіли зменшувати цю суму, але зараз говорити щось зарано, бо ще триває наповнення преміального фонду. 10 серпня закінчиться ця кампанія, і тоді ми зможемо оголосити суму преміального фонду Міжнародної премії імені Івана Франка у 2018 році.

– А хто фінансово підтримує Фонд?

Здебільшого, це засновник Фонду, а також долучаються звичайні громадяни, приватні компанії та організації. Минулого року ми мали внески до преміального фонду від українців, які живуть в Канаді, а також від Української кредитової спілки з Канади…

– А наша держава допомагає?

Фонд є благодійною недержавною організацією. Тому держава не бере участі у процесах, які відбуваються у Фонді (від обрання Лауреатів до їх нагородження).

– Можливо, сприяє?

Добре, що не заважає (ред. – сміється). До речі, нещодавно в Україні відбувався за підтримки Українського культурного фонду, який очолює перша леді Марина Порошенко, Міжнародний ярмарок грантів у сфері культури. Ми хотіли взяти участь у цьому заході, але, на жаль, нам відмовили, посилаючись на велику кількість учасників.

– Чомусь мені не дивно… Давайте повернемося до підтримки премії. Я так розумію, що кожен може зробити свій внесок у призовий фонд?

Так. Для того, щоб вписати своє ім’я в історію розвитку гуманітаристики та україністики, достатньо зайти на наш сайт frankoprize.com.ua, натиснути плашку «Підтримати Фонд», зробити свій благодійний внесок. Ось і все – Ви вже фундатор Премії. Ваше прізвище буде вписано в історію Премії.

– Бачу перед Вами різні списки. Кого ви запрошуєте на церемонію нагородження цього року?

Це насамперед науковці, і не лише з України, дипломати, благодійники, громадські діячі, представники бізнесу, медіа, депутати, партнери Фонду…

– А Президента України, керівника Уряду Ви запрошуєте?

У минулі роки ми запрошували все вище керівництво держави, але вони ніколи не приїжджали. Навіть на 160-ту річницю від Дня народження Івана Франка, коли першим Лауреатом був Блаженніший Любомир Гузар, ніхто із високопосадовців не приїхав. Мабуть, це їм не цікаво. Можливо, вони не мають часу на такі заходи. Тому цього року, найімовірніше, запрошувати їх не будемо.

– Виходить, що представники влади не підтримують ініціативи, які робить громадськість? Але Ваша робота спрямована на імідж держави, великі начальники мали б сприяти, чи не так?

Погоджуюся з Вами. Наша робота спрямована на те, щоб формувати позитивний імідж України у світі. Щодо участі начальства, то у минулих роках церемонію нагородження відвідував голова Львівської обласної адміністрації, присутні були керівники органів місцевого самоврядування, представники Львівської обласної ради, народні депутати… Усе гаразд. Важливо, щоб на церемонії були науковці! Бо це наукова премія, і я думаю, що для лауреатів почесно отримати цю нагороду в професійному середовищі. Звичайно, було б добре, щоб на церемонії нагородження найкращих науковців світу в галузі україністики були присутні керівники України, але без політики, якої нам вистачає у повсякденному житті.

– А як можна потрапити на церемонію людям, які не мають офіційного запрошення?

Минулого року ми надіслали запрошення усім охочим, хто завчасно повідомив дирекцію Фонду про своє бажання бути присутнім на заході. Звичайно, зала Дрогобицького народного дому не є дуже місткою, але я думаю, що ми знайдемо розумне рішення. Дякуючи міській владі Дрогобича та Львівській обласній адміністрації, цього року вдалося частково відремонтувати Дрогобицький Народний дім імені Івана Франка, а це розширить функціональні можливості приміщення і розміщення гостей.

– І наостанок, чому в Дрогобичі? Є Київ, Львів, ці міста мають більші зали, й іноземців легше зустріти і розмістити.

Усе просто. Це батьківщина Івана Франка. І ми намагаємося хоча б раз на рік, у День народження Великого українця, заохотити громадськість приїхати на цю землю. Адже буває так, що навіть науковці, які вивчають Франка, жодного разу не бували на його батьківщині. І це неправильно. Тому присутність на церемонії нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка – це не лише виявлення пошани і поваги до лауреатів, це ще і шанс доторкнутися до Франкової землі, відчути його дух, перейнятися ним, побачити його нащадків.

Роланд Франко: світ має пізнати Україну!

Він народився у Львові, навчався у Києві, працював у Великій Британії. Змінив місце проживання (через примусове виселення зі Львова його родини), був змушений стати технарем  – та не перестав бути українцем  і прославляти велич свого діда. Роланд Франко  не лише зміг опанувати нове для себе середовище, але й створив Міжнародний фонд Івана Франка. Про проекти фонду та виклики, що стоять перед популяризатором творчої спадщини Івана Франка, журналісти Укрінформ і поговорили з онуком Івана Франка.

– Ідея створення Фонду – як вона виникла і скільки часу та ресурсів пішло на запуск?

-Я все життя працював над тим, щоб українці пізнали велич Івана Франка, щоб  не вважали його лише Великим Каменярем, бо він був  розумом  і серцем нашого народу, він і сьогодні попереду нас і розкриває нам очі на теперішнє наше життя. Я мріяв, щоб у Києві було споруджено повноформатний пам’ятник Іванові Франкові, але це, як виявилося, не так легко. Мої колеги переконали мене, що в пам’ять про діда я маю зробити щось більше і фундаментальніше, ніж пам’ятник, так і виникла ідея створити Міжнародний фонд Івана Франка.  У червні 2015 року  ми  заснували такий фонд, основна діяльність якого спрямована на поширення позитивної інформації про Україну у світі та створення позитивного іміджу України за її кордонами, а також просування та популяризацію наукового і творчого доробку Івана Франка.

Наразі наш фонд Івана Франка веде чотири проекти. Минулого року ми започаткували для дітей всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра», у 2016 було відкрито Квартиру-музей родини Івана Франка у Києві, проводимо виставку картин Тараса Франка (мого батька),  та найважливіший проект – Міжнародна премія ім. Івана Франка. Крім того, фонд консультує творчу групу, яка знімає художній фільм «Захар Беркут»!

– Тобто Ви почали цей проект зі своїми друзями, однодумцями, з тими, з ким, власне, спільні інтереси вас і об’єднували…

– Фактично так. Я є співзасновником і головою правління фонду. Ви знаєте, що я маю вже 86 років, тому усю поточну роботу виконує дирекція фонду. Мої друзі, з якими ми і прийняли рішення про створення цієї організації, Ігор Курус та Ольга Нижник, взяли на себе відповідальність і ведуть більшу частину роботи. Інші проекти ведуть окремі люди. Але ми всі натхнені однією ідеєю і робимо все це заради Франка і заради України.

– Розкажіть, будь ласка,  детальніше про премію.

– Міжнародну премію ім. Івана Франка було засновано за зразком Нобелівської. Річ у тім, що у 1916 році мого діда подавали на здобуття цієї почесної наукової нагороди, та смерть не дозволила йому її отримати. Тому ми, щоб віддати данину Іванові Франкові, рівняємося на Нобеля. Проте, як і сам Франко, премія його імені спрямована на гуманітаристику. Премія І. Франка вручається у двох номінаціях: «За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики» та «За вагомі здобутки (досягнення) у галузі соціально-гуманітарних наук».

– Вже є переможці?

– Так, ми вже маємо 5 лауреатів премії. У 2016 році першим нашим лауреатом був Блаженніший Любомир Гузар. Його працю «Андрей Шептицький Митрополит Галицький (1901-1944) провісник екуменізму» було визнано найкращою у номінації «За визначний особистий внесок у розвиток суспільно-гуманітарних наук». У 2017 році було два лауреати. В україністиці перемогла монографія відомого мовознавця, професора Інституту славістики Віденського університету Міхаеля Мозера  «Нові причинки до історії української мови», а у номінації «За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук» лауреатом  було визнано почесного професора Львівського національного університету імені Івана Франка Олега Шаблія з його науковою роботою «Суспільна географія». Цього року, 22 червня,  під час засідання міжнародного журі у Віденському університеті (Австрія) ми дізналися імена цьогорічних лауреатів. Це: фінський професор Йоганнес Ремі, із Гельсінського університету, за працю «Брати чи вороги: Український національний рух та Росія, з 1840-х до 1870-х років» та  у номінації «За вагомі досягнення у галузі україністики» перемогу здобула монографія «…І остання часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках» авторства докторки філологічних наук Ярослави Мельник, яка працює в Українському католицькому університеті.

– Це дійсно міжнародна премія, бо лауреатами є іноземці. А яка винагорода за їхню працю?

– Ця премія є міжнародною  не лише через те, що лауреатами є професори з інших країн. З кожним роком ми отримуємо наукові роботи з різних країн. І це означає, що премія, названа на честь мого діда, набирає визнання у світі, а науковий світ пізнає Україну з позитивного боку. Крім того, міжнародне журі, яке щороку засідає у Віденському університеті (саме там Іван Франко захистив докторську дисертацію),  складається з 12 членів. Щороку 12 докторів наук з різних країн світу обирають лауреатів. Географія представництва експертів теж широка, наприклад в експертній раді цього року було представлено 49 вчених з 11 країн світу, зокрема з Колумбійського університету в США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Австрії, Ізраїлю, Хорватії, Італії, Польщі та Словаччини.

Щодо винагороди, то урочисті церемонії вручення Міжнародної премії ім. Івана Франка проводяться щороку в місті Дрогобичі 27 серпня, у день народження Івана Франка. Лауреати у кожній з номінацій отримують грошову винагороду та золотий знак. У 2016 та 2017 роках призовий фонд премії становив 500 тисяч гривень.

–  Чи допомагає Вам держава реалізовувати такий грандіозний проект?

Міжнародний фонд Івана Франка і премія імені Івана Франка є. Жодної  державної підтримки ми  не маємо. Добре, що не заважають ( сміється – Ред.).  Усі витрати та наповнення преміального фонду ми покриваємо здебільшого власним коштом, але також  маємо  фінансову підтримку від меценатів та «друзів»  Фонду.  Ми можемо сміло заявити, що премія є абсолютно незалежною і критерії відбору є повністю об’єктивними, а лауреати  премії – беззаперечні.

– Чому ви рівняєтеся саме на премію Нобеля?

– По-перше, Іван Франко був першим українським претендентом на Нобелівську премію. Я про це вже говорив. По-друге, премія А. Нобеля є найбажанішою нагородою науковців світу. Ми хочемо, щоб Міжнародна премія імені Івана Франка набула такої ж популярності серед вчених-гуманітаріїв. По-третє, ми усе робимо, щоб оцінювання праць вчених, які подаються на здобуття Премії, відбувалося об’єктивно! Ми за чесніть і прозорість у відборі лауреатів. Звісно, що до грошової винагороди Нобеля нам ще треба рости, але я сподіваюся, що у швидкому майбутньому усі разом ми зможемо підвищити преміальний фонд і заохотити ще більше науковців України і світу брати участь у премії. На сьогодні ми робимо усе, щоб показати світу інтелектуальну і розумну Україну.

 

– Які у Вас плани до кінця року? Можливо, є певні точкові моменти, які важливо втілити?

– Наразі ми працюємо над організацією проведення  ІІІ урочистої церемонії нагородження лауреатів премії. Вона відбудеться у Дрогобичі 27 серпня. Разом із Дрогобицькою міською радою, Львівською облдержадміністрацію та Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім. І.Франка ми працюємо над тим, щоб вшанування лауреатів премії відбулося на найвищому рівні. На цьому діяльність Фонду Івана Франка не зупиняється. Ми продовжуємо проводити екскурсії по квартирі-музею родини І. Франка у Києві, де містяться архівні документи,  фотографії з сімейного архіву. У грудні ми знову плануємо оголосити про проведення всеукраїнського конкурсу для школярів «Стежками Каменяра» та працюємо над випуском каталогу картин мого батька.

– Які поради Ви могли б дати тим, хто хоче долучитися до вашої ініціативи?

– Іван Франко  потрібен нам сьогодні, бо його мудре слово здатне впливати на людину, робити її кращою й зрозуміти своє призначення через століття.  Іван Франко був, є і назавжди залишиться генієм українського національно-культурного самоусвідомлення. Не забувайте його слова: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів» – бо вони досі актуальні. Ми запрошуємо усіх долучатися до нашої роботи.

Роланд Франко став почесним громадянином Дрогобицького району

Відповідне рішення сьогодні на пленарному засіданні ухвалила сесія районної ради.

Про це інформує Дрогобицька районна державна адміністрація. У рішенні райради зазначено: «За визначні заслуги в розбудові держави, патріотизм, самовіддане служіння українському народу, активну громадську та благодійну діяльність, присвоїти звання «Почесний громадянин Дрогобицького району» українському вченому, дипломату, громадському діячу, голові Правління Міжнародного фонду Івана Франка, кандидату технічних наук Франку Роланду Тарасовичу».

На підтвердження цього звання внукові Івана Франка вручать посвідчення Почесного громадянина Дрогобицького району та відповідний нагрудний знак.

Роланд Тарасович Франко народився 28 березня 1932 року у Львові. Український вчений-інженер, дипломат, громадський діяч, популяризатор творчості І. Я. Франка. Кандидат технічних наук. Онук Івана Франка.

Навчався в середніх школах Львова та Станіславова, згодом – на нафтовому факультеті Львівського політехнічного інституту, а по переїзді до Києва в 1950 р. – на гірничому факультеті Київського політехнічного інституту. На початку 1950-х років Р. Франко був запідозрений (разом з колишніми однокласниками) у створенні підпільної націоналістичної організації, після чого його двічі викликали в МДБ. Від арешту й ув’язнення його врятувало тільки дідове ім’я.

Після закінчення інституту (1954 р.) працював старшим інженером технічного управління Міністерства місцевої паливної промисловості УРСР, згодом – секретарем Науково-технічної ради міністерства. Потім понад тридцять років віддав праці в Київському інституті автоматики, де закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію та пройшов усі посади – від наукового співробітника до заступника генерального директора. З 1972 до 1978 р. очолював Всесоюзний науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування, що виокремився з Інституту автоматики, відтак повернувся на попередню посаду. Автор близько 50 праць у галузі автоматичного регулювання та приладобудування.

Протягом 1993-1996 рр. на запрошення МЗС України перебував на дипломатичній службі – був радником з питань науки в Посольстві України у Великій Британії. Завдяки клопотанням Р. Франка 1996 р. Україна безкоштовно одержала від Британського міністерства закордонних справ науково-дослідну станцію імені Фарадея в Антарктиці.

З 1997 р. — заступник голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара, з 2012 – виконувач обов’язків голови Фонду.

Протягом 1997–2001 рр. — віце-президент, згодом завідувач відділу міжнародних відносин (до 2008 р.), відтак консультант президента Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Ю. Бугая.

Член правління Національної спілки краєзнавців України.

Активний учасник заходів, присвячених ушануванню пам’яті І. Франка в Києві, Львові, Дрогобичі, с. Нагуєвичах тощо. 28 травня 1999 р. брав участь у відкритті погруддя І. Франка у Відні. Один з ініціаторів створення «Літературного музею Івана Франка на Дніпрі» в с. Халеп’я Обухівського району Київської області (відкрито 27 жовтня 2010 р.) та Музею І. Франка в Києві. Співзасновник літературного конкурсу ім. І. Я. Франка серед школярів Дрогобиччини (2011). За ініціативи Роланда Франко створено квартиру-музей родини Івана Франка у Києві, 25 листопада 2016 року відбулося урочисте відкриття.

У Києві відбулося нагородження переможців конкурсу «Стежками Каменяра»

Сьогодні, 1 червня 2018 року,  біля погруддя  І.Франка у Києві відбулося нагородження переможців  Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра».

У цьогорічному конкурсі взяли участь 1811 школярів з усіх регіонів України. Журі конкурсу оцінювало роботи у чотирьох номінаціях – «Проза», «Поезія», «Драматургія», «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» – у двох вікових категорія: 6-11 років та 12-16 років відповідно. Організатори конкурсу відзначили не тільки високий художній рівень робіт, але й особливу позитивну енергетику дитячих творінь.

8 переможців конкурсу, по два переможці в кожній номінації , отримали дипломи та цінні подарунки. За підсумками конкурсу, у номінації «Драматургія»: у віковій категорії 6-11 років перемогла робота Морозан Марії «Свято мови» (Одеська обл., м. Кілія); у віковій категорії 12-16 років перемогу здобула п’єса Гузелик Андріани «Диво-скринька» (Тернопільська обл., м. Теребовля).

У номінації «Поезія»: у віковій категорії 6-11 років найбільшу кількість голосів журі здобула робота Усенко Маргарити «З Україною в серці» (м. Суми); у віковій категорії 12-16 років перемогла поезія Дорошенко Анастасії «Чорна чайка» (Чернігівська обл., м. Прилуки).

У номінації «Проза»: у віковій категорії 6-11 років, за рішенням журі, перемогла казка Бадири Анни «Фарбований лис» (Волинська обл., м. Ковель); у віковій категорії 12-16 років перемогла робота Яненко Вікторії «Герої не вмирають!» (Полтавська обл., м. Кременчук).

Номінація «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка»: у віковій категорії 6-11 років перемогла робота «Фарбований лис» за авторства Кондрин Аліни (Івано-Франківська обл., м.Долина); у віковій категорії 12-16 років перемогла картина Головатюк Ольги під назвою «Боротьба за життя» (Київська обл., с. Шпитьки).

Окремі нагороди від онука Івана Франка – Роланда Франка – отримали Касянчук Надія за поезію «Рядками нічної метушні» (м. Тернопіль), Чухліб Максим за прозу «Син народу, що вгору йде!» (м. Львів), Зіньківський Дмитро «Непоборимий син землі!» (Луганська обл., с.Зориківка).

В свою чергу, організатори конкурсу  вислови свою вдячність меценатам –  Катерині Ющенко,  голові “Фонду 3000” та Віталію Романчукевичу, першому заступникові Голови Правління “Індустріал Банк”, які підтримали цей учнівський конкурс, цілком справедливо вважаючи , що він є чудовою можливістю привернути увагу школярів до постаті Івана Франка.

Також, від Міністерства освіти і науки України  були нагороджені відзнаками члени журі та вчителі-наставники.

Після урочистостей переможці  відвідали Квартиру – музей родини Івана Франка у Києві.

Нагадаємо, Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра» було організовано Міжнародним фондом Івана Франка, Міністерством освіти і науки України та ГО «Львівське товариство» у м. Києві. Нинішнього року конкурс проводився вперше і мав на меті посилити творчу мотивацію у вивченні учнями закладів загальної середньої освіти творчості Івана Франка через створення літературно-мистецьких творів у різних жанрах, у яких працював Іван Франко, та дослідити його літературну спадщину, наукову, культурологічну та громадську діяльність.

Наші партнери