Публікації

Міжнародний фонд Івана Франка набирає обертів

Іван Франко все частіше стає для нас постаттю, завдяки якій ми можемо вдало репрезентувати свою багатоетнічну культуру не лише в українському, а й у європейському середовищі.

Івана Франка щоденно треба популяризувати і пізнавати. Всі ми чули про Франка, знаємо, що він був талановитим письменником, поетом, публіцистом, громадським діячем і перекладачем, який володів 14-ма мовами. На цьому, мабуть, все. Але більшість навіть не уявляють сутність його творчого феномена, таємницю його величі. Сьогодення потребує новацій, молодь треба постійно зацікавлювати й заохочувати, над чим ми у Фонді активно працюємо. Пізнавати Франка для нас, українців, означає пізнавати себе, своє минуле і своє майбутнє. Адже Франко — за його власною поетичною формулою — „пролог, не епілог“.

Фонд має чимало планів на цей рік. Повірте, вони воістину грандіозні. І завдяки спільним зусиллям ми зможемо їх реалізувати, бо всі наші проекти є важливими для України.

Наразі Фонд Івана Франка веде п`ять напрямів. Найважливішим проектом, який забирає найбільше часу, сил і підготовки, є, звісно, Міжнародна премія ім. Івана Франка — це безперервний процес, який триває цілий рік. Окрім престижності та фінансової нагороди, Міжнародна премія ім. Івана Франка має важливе значення  для світової гуманітаристики, вона відкриває нові імена в сучасній гуманітарній науці. У серпні ми вчетверте дістанемо можливість спостерігати за урочистим дійством — церемонією нагородження лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка 2019. Премія Франка — це не лише нагорода чи відзнака, це важливий інструмент, завдяки якому ми пропагуємо Україну в світі. Науковці пізнають нашу країну з іншого боку, відмінного від того, про який говорить «жовта» преса.  Водночас Премія очищує українську гуманітарну науку від «совковості» та вмонтовує її у світовий контекст.

Інший напрям, який було відкрито у 2016-му, – Квартира-музей родини Івана Франка у Києві. Це приватний музей, в якому здебільшого експонуються речі родини Тараса Франка. Екскурсії ми проводимо безкоштовно. Наразі ми готуКвартира-музей родини Івана Франка у Києві. Це приватний музей, в якому здебільшого експонуються речі родини Тараса Франка. Екскурсії  ми проводимо безкоштовно. Наразі ми готуємо експозицію до дня народження Тараса Франка, яку буде урочисто відкрито 5 березня.

Організація виставок художніх картин Тараса Франка, батька голови правління Фонду пана Роланда. Наша експозиція налічує 200 картин. Постійна експозиція перебуває в музеї, а частину вже було презентовано у Львівському національному університеті ім. І. Франка, у Трускавецькому музеї та в українському парламенті. Наразі Фонд готує відкриття виставки в Київському національному університеті Т. Шевченка, урочисте відкриття відбудеться 4 березня 2019 р.

Крім того, Фонд консультує творчу групу, яка знімає художній фільм «Захар Беркут». Як відомо, прем’єра фільму запланована на 10 жовтня цього року. Також працівники Фонду консультують знімальну групу фільму “Петро Франко”.

Фонд долучає до вивчення творчої спадщини Франка і школярів. Так, у 2017 році було започатковано всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра», за підтримки Міністерства освіти, ГО «Львівське товариство» у м. Києві та Львівського національного університету ім. Івана Франка. У 2018 ми отримали 1811 учнівських робіт, а у 2019 –  1756 робіт у чотирьох номінаціях – «Проза», «Поезія», «Драматургія» та «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» – у двох вікових категоріях: 6-11 років та 12-16 років відповідно.

Ми рухаємося тільки вперед, розвиваємося, працюємо, креативимо, вдосконалюємося. Всі наші проекти стають важливими не лише для Франка, а й для України та наступних поколінь.

Ігор Курус: Ми хочемо, щоб через постать Івана Франка світ пізнав пізнав Україну

Це лише коротка розмова з неординарною особистістю, тому її продовження неодмінно буде ще. Адже Ігорю Курусу – українському журналістові, відомому громадському діячеві, є про що розповісти. Його життя – це цікаві ідеї, значимі проекти, частину яких він великими власними зусиллями та зусиллями багатьох людей, патріотів своєї країни, що йому довіряють і підтримують, вже втілив у життя. Але про все, як кажуть, за порядком.

— Ці лютневі дні вже ось п’ятий рік поспіль повертають нас до подій трагічних – загибелі понад сотні патріотів… Ви були  координатором Громадської ради Майдану, бачили все, що відбувалося на власні очі. Які думки щодо минулих подій тепер? Чи змінив нас Євромайдан? Чи щось дав? Чому нині, навіть серед тих українців, які були в епіцентрі подій, так багато розчарованих і зневірених?

— Важко сказати що я бачив все, бо охопити всі ті події, які відбувалися на Майдані – неможливо. Знаю напевне, те, що ми пережили тоді – це була гордість за народ, який міг вибудувати  громаду, де всі один одного поважали і виконували всі завдання дуже завзято. А також – великий смуток за Небесною сотнею.

Шкода, що політики використали нас для захоплення влади, але ідеї змінити радянську систему управління, які виникли на Майдані, мають бути реалізовані, незважаючи ні на що. І саме реалізація цих ідей на практиці і є нашим шляхом в Європу.

Щодо розчарувань, то ніколи не варто зачаровуватися, як в нас це часто буває. Ті хто знає, як працює державна машина, розуміє, що змінити систему влади на Майдані за кілька місяців – нереально. Це важка повсякденна праця, але за умови, коли цю працю виконують люди, які щиро хочуть таких змін. На жаль, реальні зміни в України замінили гаслами і псевдореформами, які в кінцевому результаті й призвели до розчарування.

— А яке Ваше власне бачення змін на краще? Хто винен в тому, що ми рухаємося в напрямку реформ такими повільними кроками: влада чи народ?

 Я прихильник ідей французького філософа П’єра Розалвалона, який говорить, що в умовах повної недовіри в суспільстві, найкращими ліками є пряма демократія. Думаю, що у нас в Україні якраз так і є – ніхто нікому не довіряє. І це є найгірше. Щодо вини, я думаю що обидві сторони винні. Влада – бо навмисно дурить народ, а суспільство – бо дає себе дурити.

— Сфера культури – це Ваш фах. Колись Галина Яблонська, Народна артистка  України, сказала, що якби від початку своєї незалежності (понад двадцять років тому) держава вкладала кошти в культуру, то б і війни нині не було. Що з цього приводу думає Ви?

 Частково погоджуюся. Жодна влада, за роки Незалежності не змогла сформувати україноцентричну ідею, яка б була прийнятною на Донбасі, в Криму, на Галичині і в Києві. Усі ці роки, та й зараз, ми живемо в умовах квазіунітарної держави, коли в Галичині є свої герої і своя історія, а на Слобожанщині і Донбасі – своя. Влада з дня проголошення Незалежності мала б зшивати Україну, і в першу чергу, ідеологічно і культурно. Натомість нас постійно роз’єднували, як не на мовному, то на релігійному ґрунті.

Щодо грошей, то їх можна вкладати куди завгодно, а потім успішно розкрадати. Подивіться на українські дороги – грошей вкладають багато, а доріг немає. Подивіться на реформи – грошей виділяють як ніколи, але вони не працюють. Тому гроші, звичайно, потрібні, але насамперед потрібні ефективні виконавці, які б раціонально їх використовували, а не розкрадали.

— Питання мови мають бути ключовими на шляху державної розбудови? Чому в нас  всюди так багато російської, і якогось прогресу, особливого в цьому питанні, не відбувається?

— Досі на державному рівні ніхто українською мовою не займався. Були спроби в телебаченні, радіо і кінематографі, але в інших сферах, наприклад в освіті, армії, сфері послуг, навіть в державному секторі українська мова використовувалася формально і лише тоді, коли треба показати що вона там існує. Для прикладу, в столиці важко знайти школу, де б викладачі розмовляли виключно українською мовою не лише на уроках, але й під час перерви. Важко знайти магазин, де б касир обслуговував державною мовою. Усі ці роки потуги влади щодо української мови були ширмою і зводилися до внесення змін у законодавство, які на практиці не діяли.

— Ви директор Міжнародного фонду Івана Франка. Фонд опікується якось мовними питаннями? Які взагалі на сьогодні організація ставить завдання перед собою. Що є у її діяльності ключовим?

— Опосередковано так. Фонд пропагує ідеї Івана Франка, а він в свою чергу був натхненним борцем за права української мови. Для прикладу, на церемонії нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка іноземні вчені намагаються виступати українською мовою. І це приємно.

Основним завданням Фонду є популяризація творчої і наукової спадщини Івана Франка. Ми хочемо, щоб  через постать Івана Франка світ пізнав Україну. Ми залучаємо іноземних вчених, які б відкрили справжню Україну: критичну, толерантну, інтелектуальну, дружелюбну. А не країну війни, революцій, корупції, як її намагаються презентувати наші вороги. Міжнародна премія Івана Франка – це ефективний інструмент в реалізації цих завдань. Тому Фонд просуває Премію, щоб Премія просувала Україну в світі.

Щодо ключових завдань, то Міжнародний фонд Івана Франка дотримується двох основних критеріїв: прозорість і об’єктивність. Дирекція робить усе для того, щоб усі проекти Фонду були відкритими, процедури доступними, а рішення – об’єктивними. Тому в нашій діяльності найважливішим завданням є досягнення довіри.

— А давайте детальніше зупинимося на конкурсах ініційованих Фондом. Яка їх основна мета?

— Фонд Франка на сьогодні реалізовує наступні проекти – Міжнародна премія імені Івана Франка, яка спрямована на наукове середовище і популяризує Україну на міжнародному рівні. Ми рухаємося до створення української «премії Нобеля» в гуманітаристиці, яка  б стала бажаною нагородою для всіх науковців світу. Всеукраїнський учнівський конкурс «Стежками Каменяра» стимулює розвиток критичного мислення у школярів, заглиблює дітей в творчість Івана Франка і мотивує до вивчення української мови, бо конкурс є виключно україномовним. Крім того ми відкрили  Квартиру-музей родини Івана Франка у Києві, де також можна дізнатися багато цікавого про життя нащадків Великого Каменяра, який мотивує громадян до розуміння і пізнання своєї країни.

— Ви командний гравець? Як формуєте своє оточення?

— Звичайно, командний гравець. Без команди і однодумців стільки масштабних проектів вести нереально. Фонд не є бюджетною установою. Ми не маємо державного фінансування, тому команда формується на  волонтерських засадах. Тут я хочу висловити вдячність усім людям, які присвячують свій час, щоб розвивати і реалізовувати проекти Фонду. Як Ви розумієте, за таких обставин  команду формують виключно віддані ідеям Франка та українству люди. З такою командою приємно і працювати і здобувати нові перемоги.

— Які плани, наприклад, на найближчі 10 років?

— Я намагаюся бути активним і тому роблю усе від мене можливе, щоб ідеї Франка і ідеї прямої демократії в Україні перемогли. «І прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народі вольних колі…» – це можливо найважливіший мій план, крім звичайно суто особистих.

— Ви оптиміст чи песиміст? Що зазвичай говорите людям, які з певних причин втратили віру в завтрашній день?

— Без сумніву – оптиміст. Хоча інколи «накриває». Що кажу друзям-песимістам? По різному буває. Але за звичай щось таке: Добре, що не гірше. Усе що є – усе на краще.

— У Вас багато цікавих проектів. Один з них – «Позитивіська концепція влади»,  яка покликана змінити мотивації посадовців і змінити діючу систему влади. Що є в основі цієї концепції і скільки ще чекати, коли в нашій країні стануть іншими посадовці й іншою влада?

— Основна ідея «Позитивіської концепції влади»,  полягає у наступних тезах: держава, якою управляють низькооплачувані чиновники завжди буде бідною; статки чиновників мають рости в залежності від збагачення держави, а не за рахунок держави, як це відбувається зараз. Іншими словами, чиновники повинні отримувати високу зарплатню за рахунок ефективної праці на державу, а не за рахунок хабарів, відкатів чи перерозподілу державного майна. І я думаю, що ці постулати мають бути наріжними у зміні системи влади. А ще професіоналізм і патріотизм. Це те, про що ми говорили раніше.

Не можна давати багато грошей самодуру, брехуну і україноненависнику, бо він їх вкраде. Але вони потрібні висококваліфікованому, патріотичному і мотивованому фахівцеві, який вміє не тільки гарно говорити, але й правильно планувати, моделювати і реалізовувати проекти розбудови України. Ось тоді ми і змінимо систему влади, коли обиратимемо не тих, хто красивий і гарно обіцяє – патентованих патріотів, – як колись писав Іван Франко. А тих, хто своєю роботою показав ефективність, прозорість і чесність. І не за півроку до виборів, а протягом усього життя!

А щоб влада не розбещувала, в Україні мусить бути створений ефективний інструмент контролю з боку суспільства – просте право громадян відкликати чиновників з посади у випадку, коли той втратив довіру, без корумпованих прокурорів, суддів і т.д. Ось тоді, на мою думку, в нашій країні стануть іншими і посадовці і влада.

— Дякую за розмову і справді невичерпний оптимізм.

Інтерв’ю для сайту “ЕЛІТА”, розмову вела Тетяна Череп-Пероганич.

Стартував прийом робіт на здобуття Міжнародної премії ім. І.Франка у 2019 році

З 15 січня Міжнародний фонд Івана Франка розпочав приймати наукові роботи на здобуття Міжнародної премії ім. Івана Франка у 2019 році.

Премія, як і в попередні роки, вручатиметься у двох номінаціях: за вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики та за вагомі здобутки (досягнення) у галузі соціально-гуманітарних наук.

Комітет Премії приймає наукові праці з 15 січня до 1 березня 2019 року.  Подання на здобуття Премії прийматимуть від академічних установ, вищих навчальних закладів України та країн світу, з якими Україна має дипломатичні відносини, а також від лауреатів премії попередніх років. На здобуття Премії приймаються лише наукові праці, які були опубліковані у 2016-2018 роках і які мають ISBN.

З умовами участі у конкурсі на здобуття Премії можна ознайомитися тут. Друковані екземпляри наукових праць слід надсилати на поштову адресу: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 48а, оф. 15; супровідні документи – на електронну адресу: frankoprize@ukr.net

Міжнародну премію імені Івана Франка присуджують щорічно. Лауреати Премії отримують грошову винагороду (у 2016 і 2017 роках преміальний фонд становив 500 тисяч гривень, у 2018 році – 400 тисяч гривень) та золотий знак лауреата.

Урочиста церемонія нагородження лауреатів відбувається щороку 27 серпня – у День народження Івана Франка.

Нагадаємо, що Міжнародну премію імені Івана Франка започаткував Міжнародний фонд Івана Франка в 2015 році. Щорічна  Премія є почесним визнанням наукових відкриттів, вагомих здобутків і значних заслуг науковців світу в галузі україністики та соціально-гуманітарних наук. Ініціатором створення фонду став онук Івана Франка – Роланд Франко.

Лауреатами Премії були: у 2016 році – Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви – Любомир Гузар. У 2017 році у номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” лауреатом став професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів – Міхаель Мозер, а в номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі соціально-гуманітарних наук” нагороду здобув академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка – Олег Шаблій. У 2018 році у номінації  “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” лауреатом стала професор Українського католицького університету (Львів) та Українського вільного університету (Мюнхен) Ярослава Мельник, а у номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” переміг  Йоганнес Ремі – помічник професора Колумбійського університету (США).

Міжнародна премія імені Івана Франка 2019

Міжнародний фонд Івана Франка розпочне прийом наукових робіт на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у січні 2019.

Наукові роботи (монографії) та усі супровідні документи прийматимуться з 15 січня до 1 березня.

З переліком документів та з положенням про Міжнародну премію ім. Івана Франка можна ознайомитися тут.

Оригінали робіт, які претендують на здобуття Премії, слід надсилати на поштову адресу: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 48а, оф. 15 або на електронну адресу: frankofund@ukr.net.

Завершився прийом робіт на учнівський конкурс «Стежками Каменяра»

Оргкомітет завершив приймати роботи на Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра» у 2018 році.

Як повідомила координатор проекту Ольга Нижник, цього року до участі у конкурсі допущено 1756 робіт учнів з усієї України, які змагатимуться у чотирьох номінаціях – «Проза», «Поезія», «Драматургія» та «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» – у двох вікових категоріях: 6-11 років та 12-16 років відповідно.

«На адресу Оргкомітету премії було надіслано понад 2000 творчих робіт. Але обов’язковою умовою Конкурсу було заповнення електронної форми, тому до участі у змаганні було допущено лише ті роботи, автори яких виконали всі умови, а це 1756 учасників з усієї України», – зазначила координатор проекту.

Найбільше творчих робіт представлено у номінації «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» – 54,7%; у номінації «Поезія» – 24,3%; «Проза» – 19,7%; «Драматургія» -1,7%.

Варто наголосити, що учні старшої школи були більш ініціативними, від них надійшло 53,3% робіт від загальної кількості.

Найактивнішими за кількістю робіт були школярі зі східних і центральних областей України. Так, найбільше творчих робіт надійшло з Донецької області – 334, Запорізької – 141, Дніпропетровської – 132 і Львівської – 131 конкурсна робота.

До 1 лютого організатори мають опублікувати списки учасників у кожній із номінацій на офіційному сайті Міжнародного фонду Івана Франка й на сторінці конкурсу «Стежками Каменяра» у «Фейсбуці» та сформувати журі, яке вивчатиме роботи та визначатиме переможців.

Відповідно до Положення про Конкурс, оголосити переможців у кожній із номінацій та в обох вікових категоріях мають до 30 квітня 2019 року, а нагородження відбудеться у м. Києві біля погруддя Іванові Франкові, напередодні річниці смерті Великого Каменяра.

Нагадаємо, що всеукраїнський учнівський літературно-мистецький  конкурс «Стежками Каменяра» проводиться вдруге і має на меті посилити творчу мотивацію у вивченні учнями закладів загальної середньої освіти творчості Івана Франка через створення літературно-мистецьких творів у різних жанрах, у яких працював І. Франко, та дослідити його літературну спадщину, наукову, культурологічну та громадську діяльність.

Організаторами  конкурсу є Міністерство освіти і науки України, Міжнародний фонд Івана Франка, Львівське товариство у м. Києві та Львівський національний університет ім. І. Франка.

У КНУ ім. Т. Шевченка відкрили «Центр вивчення творчої спадщини Івана Франка»

У понеділок, 26 листопада, на філософському факультеті Киівського національного університету ім. Т. Шевченка офіційно було відкрито «Центр вивчення спадщини Івана Франка», діяльність якого спрямована на вивчення та популяризацію на всеукраїнському та світовому рівнях наукової та творчої спадщини Івана Франка, як представника української філософії, науки та культури.

Напередодні, Вчена Рада КНУ, на своєму засіданні затвердила Положення про Центр. У документі окреслено основні напрямки діяльності, обов`язки керівництва, структуру та організаційні складові «Центру вивчення спадщини Івана Франка».

На урочистому відкритті були присутні:

  • Роланд Франко, голова правління Міжнародного фонду Івана Франка;
  • Володимир Бугров, кандидат філософських наук, професор, проректор КНУ ім. Т.Шевченка з науково-педагогічної роботи;
  • Анатолій Конверський, доктор філософських наук, професор, академік НАН України, декан філософського факультету КНУ ім.Т. Шевченка;
  • Ярослав Гарасим, доктор філологічних наук, професор, декан філологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, проректор із науково-педагогічної роботи ЛНУ ім. І. Франка;
  • Євген Бистрицький, доктор філософських наук, професор, завідувач відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України;
  • Ярослава Мельник, доктор філологічних наук, професор Українського католицького університету і Українського вільного університету, лауреат Міжнародної премії ім. І.Франка 2018 року;
  • Тамара Гундорова, доктор філологічних наук, професор, завідувачка відділу теорії літератури і компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України;
  • Тарас Кононенко, доктор філософських наук, доцент, завідувач кафедри історії філософії КНУ ім. Т.Шевченка;
  • Сергій Руденко,доктор філософських наук, доцент кафедри української філософії і культури філософського факультету КНУ ім. Т.Шевченка;
  • Лариса Комаха, доктор філософських наук, заступник декана філософського факультету КНУ ім. Т.Шевченка;
  • Ігор Курус, директор-розпорядник Міжнародного фонду Івана Франка.

Ольга Нижник: Працювати з онуком Франка для мене – це велика честь

15 листопада стартує літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра», що відкритий для учнів українських шкіл у двох вікових категоріях: 6–11 років і 12–16 років.

Співзасновник Міжнародного фонду Івана Франка, координатор проекту Ольга Нижник докладно розповіла про особливості та родзинки конкурсу й запросила усіх охочих долучатися до участі. Все, що потрібно для цього – мати талант до написання прози чи віршів, неперевершено малювати та заповнити електронну форму для участі.

Вам подобається працювати в Міжнародному фонді Івана Франка?

Мені подобається робити те, чим я займаюсь, і з кожним роком нарощувати результати. І навіть коли виникають сумніви в тому, чи моя робота є для когось корисною, я згадую слова свого друга, який говорить, що кожен з нас є частинкою історії, тому треба зробити щось значуще і залишити слід для історії, щоб через десятиліття про тебе сказали, що ти був не просто людиною, яка йшла за покликом серця, а особистістю, яка прагнула зробити щось корисне для інших.

Що є тією силою тяжіння, яка вас змушує популяризувати Франка?

По-перше, це – досвід. По-друге, важливо прокидатися з думками про прийдешній день, взяти на себе свою роль і демонструвати готовність рухатися тільки вперед. Я вважаю, що Фонд Івана Франка працює над фундаментальними речами, які є основою наших проектів.

Чи може бути Франко цікавим для сучасної молоді?

Думаю, що так, але треба Франка щоденно популяризувати і пізнавати. Всі ми чули про Франка, знаємо, що він був талановитим письменником, поетом, публіцистом, громадським діячем і перекладачем, який володів 14-ма мовами. На цьому, мабуть, все. Але більшість навіть не уявляють сутність його творчого феномена, таємницю його величі. Сьогодення потребує новацій, молодь треба постійно зацікавлювати й заохочувати, над чим ми у Фонді активно працюємо. Пізнавати Франка для нас, українців, означає пізнавати себе, своє минуле і своє майбутнє. Адже Франко — за його власною поетичною формулою — „пролог, не епілог“.

Які, на Вашу думку, із проектів фонду є найцікавішими? 

Думаю, що так чи інакше всі наші проекти є важливими для України. Наразі Фонд Івана Франка веде п`ять напрямів. Найважливішим проектом, який забирає найбільше часу, сил і підготовки, є Міжнародна премія ім. Івана Франка. Нею ми займаємося 365 днів на рік. Це цілий цикл, який не переривається і триває від 27 серпня до 27 серпня наступного року. Інший напрям, який було відкрито у 2016-му, – Квартира-музей родини Івана Франка у Києві. Це є приватний музей, здебільшого в ньому експонуються речі родини Тараса Франка, екскурсії  ми проводимо лише за передньою домовленістю. Інший проект – організація виставок художніх картин Тараса Франка, батька голови правління Фонду пана Роланда. Крім того, Фонд консультує творчу групу, яка знімає художній фільм «Захар Беркут». І, нарешті, моє дітище – всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра», який було започатковано минулого року Фондом за підтримки Міністерства освіти та ГО «Львівське товариство» у м. Києві. Цього року до засновників долучився також Львівський національний університет ім. Івана Франка.

В чому родзинка конкурсу?

Фонд у такий спосіб заохочує молодь цікавитися Франком, читати та досліджувати його. Наша мета – посилити мотивацію у вивченні учнями шкіл творчості Івана Франка через створення літературно-мистецьких творів у різних жанрах, у яких працював Іван Франко, та дослідити його літературну спадщину, наукову, культурологічну та громадську діяльність.

Це спроба навчити учнів критично мислити і бути істинними громадянами своєї країни.

Що ви очікуєте від конкурсу?

Цього року конкурс проводитиметься вдруге. Я очікую, що учні будуть ще активнішими. Минулого року ми отримали понад 2500 тисяч робіт у чотирьох номінаціях: «Проза», «Поезія», «Драматургія» та «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка», але лише 1811 з них відповідали вимогам і були допущені до конкурсу. На жаль, хтось не дочитав до кінця вимоги, хтось забув заповнити електронну форму, а деякі школи вибирали не найкращі роботи, які могли б перемогти, а надсилали все, що було або встигли за урок намалювати.

Сподіваюся, що цього року й учні, й вчителі поставляться відповідальніше до участі у конкурсі. Тому від учнів ми очікуємо більшої мотивації та достойних робіт. Від учителів та батьків ми очікуємо активності, зацікавленості та плідної співпраці.

І ще одна важлива річ. Я сподіваюся на підтримку ЗМІ, щоб представники цієї сфери більше уваги приділяли питанням культури, освіти і науки. Бо ми знаємо в обличчя політиків, чиновників та депутатів, але ми не знаємо науковців, учителів чи учнів, які перемогли у всеукраїнських чи міжнародних конкурсах.

Головою правління Міжнародного фонду є пан Роланд, онук Івана Франка. Ми багато знаємо про нього. Скажіть, який він керівник?

Найкращий!!! Працювати з онуком Івана Франка для мене – це велика честь. Роланд Тарасович зі своєю життєвою позицією завжди діє за принципом свого діда: з людьми і для людей. Я багато чого вчуся в нього… Навіть у свої 86 він не перестає бути високоосвіченим інтелігентом, принциповим керівником і гідним продовжувачем франкового роду.

Лекція про Івана Франка від лауреата міжнародної премії Ярослави Мельник  

12 листопада в Червоній залі відбулася зустріч із відомим науковцем, професором Львівського національного університету імені Івана Франка, доктором філологічних наук Ярославою Мельник. Приводом до події стало присудження пані Ярославі цьогорічної Міжнародної премії імені Івана Франка. На правах засновника премії Міжнародний фонд Івана Франка зобов’язує лауреатів виступити з лекціями в кожному з університетів-співзасновників: Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Львівському національному університеті імені Івана Франка, Дрогобицькому педагогічному університеті імені Івана Франка та Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Це зобов’язання виявилося вельми приємним для нашої гості, оскільки випала нагода вперше за тривалий час повернутися в «чудові Чернівці» та вперше побачити «найкращий у світі» університет, в якому, до того ж, навчався Іван Франко.

До слова, ректор Чернівецького університету С. Мельничук, декан філологічного факультету Б. Бунчук та завідувач кафедри української літератури В. Антофійчук входять до правління Міжнародного фонду Івана Франка. Присутній на заході директор фонду Ігор Курус подякував їм за роботу та вручив почесну відзнаку членові журі премії 2018 року, завідувачу кафедри історії та культури української мови Мар’янові Скабу.

Лекція Я. Мельник була присвячена останнім рокам життя І. Франка, як і монографія, відзначена премією його імені, – «…І остатня часть дороги. Іван Франко в 1908 – 1916 роках» (Дрогобич, 2016). Б. Бунчук назвав цю книгу «вступом до наукової біографії І. Франка». Він відзначив сміливість авторки наблизитися до тяжкого, болісного періоду в житті письменника, тоді як інші не мали «ні зваги, ні совісті» (П. Карманський), а також чесність, об’єктивність і водночас надзвичайну делікатність.

Я. Мельник зізналася, що свідомо оминала надто дражливі моменти. На її думку, одним із заповітів для біографа І. Франка має бути смиренність: «Замість виносити вердикт, усе розуміти, все пояснити, краще зупинитися перед порогом. Треба пам’ятати про «недовідоме в людині і в природі» (І. Франко). Біограф І. Франка повинен бути сміливою людиною, щоби взятися за цей безмір, енциклопедичною, освіченою, а також людиною, якій ця робота приносить радість. Мені – приносить. Мені це цікаво».

Лектор розповіла про те, як І. Франко став її «основним науковим сюжетом» і що з його творчості шанує найбільше, про інтертекстуальність творів і міфи про письменника. А ще – про І. Франка як «живого чоловіка», про його жертовність і любов до життя: «Попри хворобу, він вірив, що життя є найбільшим скарбом, в якому людина ніколи не повинна зневіритися». Саме тому монографія «…І остатня часть дороги…», за словами Я. Мельник, – це книга «не про хворобу І. Франка, а про силу духу, про гуманістичний сенс його життя».

Оголошено про початок Всеукраїнського учнівського конкурсу «Стежками Каменяра» 2018

У п’ятницю, 9 листопада 2018 року у Міністерстві освіти і науки України відбулося Засідання Ради засновників Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра».

Під час заходу було прийнято рішення про початок прийому конкурсних робіт з 15 листопада 2018 року. Оргкомітет прийматиме конкурсні роботи до 15 грудня 2018 року.

Переможці Конкурсу визначатимуться у чотирьох номінаціях: «Проза», «Поезія», «Драматургія» та «Краща ілюстрація до творів Івана Франка». У кожній з номінації переможців визначатимуть у двох вікових категоріях: учасники віком 6-11 років і учасники 12-16 років.

Обов’язковою вимогою для участі у конкурсі є заповнення електронної форми.

Крім того, організатори конкурсу звертають увагу на вимоги до робіт у номінаціях «Проза», «Поезія», «Драматургія»: обсяг роботи має бути не більше 5 сторінок друкованого тексту на папері формату А4, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, міжрядковий інтервал – 1,5.

Конкурсна робота, яка подається на номінацію «Краща ілюстрація до творів Івана Франка» виконується у вигляді зображення, яке супроводжує і доповнює тексти до творів Івана Франка (малюнки, гравюри, графіка), на 1 сторінці формату не більшого за «А2» і крім заповнення електронної форми оригінал конкурсної роботи надсилається поштою на адресу 01030, м. Київ, вул. Володимирська, 48 а, оф.15, Міжнародний фонд Івана Франка з позначкою «На конкурс «Стежками Каменяра».
Нагородження переможців відбудеться 26 травня 2019 року у м. Києві біля пам’ятника Іванові Франкові.

Змагання проводитиметься вдруге за підтримки Міністерства освіти і науки України, спільно з Міжнародним фондом Івана Франка, ГО «Львівське товариство» у м. Києві та Львівським національним університетом імені Івана Франка.

Нагадаємо, що у минулому році у конкурсі взяли участь 1811 школярів з усіх областей України. Конкурс має на меті посилити творчу мотивацію у вивченні учнями закладів загальної середньої освіти творчості Івана Франка через створення літературно-мистецьких творів у різних жанрах, у яких працював Іван Франко, та дослідити його літературну спадщину, наукову, культурологічну та громадську діяльність.

З Положенням про конкурс можна ознайомитися тут.

Лекція лауреатки Міжнародної премії імені Івана Франка в КНУ ім. Т.Шевченка

Ярослава Мельник, лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка у 2018 році, відвідала Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка й виступила із публічною доповіддю.

Почесними гостями заходу стали Роланд Франко, онук Івана Франка й голова правління Міжнародного фонду Івана Франка, та Ігор Курус, директор Міжнародного фонду Івана Франка, а слухачами – співробітники й студентська спільнота Шевченкового університету.

Із вітальним словом до присутніх звернувся проректор КНУ Володимир Бугров, який нагадав слухачам про важливість місії тих інтелектуалів, які опікуються Міжнародним фондом Івана Франка.

Ігор Курус нагадав присутнім про ключові аспекти вручення премії, оприлюднив цьогорічний склад журі, яке в серпні поточного року втретє вручило відзнаки й грошові винагороди лауреатам. Наприкінці свого виступу директор Міжнародного фонду Івана Франка заохотив слухачів не боятися досягати того, що, за словами Івана Франка, перебуває «за межею можливостей», і подавати власні праці до участі в цьому інтелектуальному конкурсі.

Участь у заході нащадка Івана Яковича додало події незабутньої атмосфери щирості й небуденності. Роланд Франко наголосив, що Міжнародна премія імені Івана Франка покликана відкрити світові творчість і Україну, а щодо книги «…І остатня часть дороги» зауважив: «Останні роки життя мого діда, що про них ідеться в книзі професорки Ярослави Мельник, були надзвичайно складними, але все ж про них потрібно знати, щоб бути здатними осмислювати тогочасні трансформаційні процеси».

Ярослава Мельник жартома поділилася з присутніми: «Донедавна найбільшою моєю хибою було те, що я жодного разу не бувала у вашому прекрасному Інституті філології КНУ». Професорка подякувала очільникам Міжнародного фонду Івана Франка за можливість виступати з публічними лекціями у найвідоміших українських ЗВО. У своїй доповіді Ярослава Мельник зосередилася на тому, чому ж і дотепер останні роки життя Івана Франка залишалися малодослідженими й заледве не табуйованими, поділилася зі слухачами власними міркуваннями щодо основних характеристик «ідеального біографа багатогранного генія Івана Франка», презентувала присутнім унікальні світлини, що ілюструють маловідомі факти з життя Івана Яковича, та розвіяла декотрі з найпопулярніших міфів про Каменяра.

Наприкінці урочистої зустрічі всі охочі мали нагоду особисто поспілкуватися з почесними гостями, обмінятися контактами й сфотографуватися на згадку з нашими видатними сучасниками.

Довідково: Ярослава Мельник  є доктором філологічних наук, дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, професором Українського католицького університету (Львів) і Українського вільного університету (Мюнхен), завідувачем кафедри філології Українського католицького університету та лауреаткою Міжнародної премії імені Івана Франка у  номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” (2018 рік).

Наші партнери