Останні новини

Оголошено про початок Всеукраїнського учнівського конкурсу «Стежками Каменяра» 2018

У п’ятницю, 9 листопада 2018 року у Міністерстві освіти і науки України відбулося Засідання Ради засновників Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра».

Під час заходу було прийнято рішення про початок прийому конкурсних робіт з 15 листопада 2018 року. Оргкомітет прийматиме конкурсні роботи до 15 грудня 2018 року.

Переможці Конкурсу визначатимуться у чотирьох номінаціях: «Проза», «Поезія», «Драматургія» та «Краща ілюстрація до творів Івана Франка». У кожній з номінації переможців визначатимуть у двох вікових категоріях: учасники віком 6-11 років і учасники 12-16 років.

Обов’язковою вимогою для участі у конкурсі є заповнення електронної форми.

Крім того, організатори конкурсу звертають увагу на вимоги до робіт у номінаціях «Проза», «Поезія», «Драматургія»: обсяг роботи має бути не більше 5 сторінок друкованого тексту на папері формату А4, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, міжрядковий інтервал – 1,5.

Конкурсна робота, яка подається на номінацію «Краща ілюстрація до творів Івана Франка» виконується у вигляді зображення, яке супроводжує і доповнює тексти до творів Івана Франка (малюнки, гравюри, графіка), на 1 сторінці формату не більшого за «А2» і крім заповнення електронної форми оригінал конкурсної роботи надсилається поштою на адресу 01030, м. Київ, вул. Володимирська, 48 а, оф.15, Міжнародний фонд Івана Франка з позначкою «На конкурс «Стежками Каменяра».
Нагородження переможців відбудеться 26 травня 2019 року у м. Києві біля пам’ятника Іванові Франкові.

Змагання проводитиметься вдруге за підтримки Міністерства освіти і науки України, спільно з Міжнародним фондом Івана Франка, ГО «Львівське товариство» у м. Києві та Львівським національним університетом імені Івана Франка.

Нагадаємо, що у минулому році у конкурсі взяли участь 1811 школярів з усіх областей України. Конкурс має на меті посилити творчу мотивацію у вивченні учнями закладів загальної середньої освіти творчості Івана Франка через створення літературно-мистецьких творів у різних жанрах, у яких працював Іван Франко, та дослідити його літературну спадщину, наукову, культурологічну та громадську діяльність.

З Положенням про конкурс можна ознайомитися тут.

Лекція лауреатки Міжнародної премії імені Івана Франка в КНУ ім. Т.Шевченка

Ярослава Мельник, лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка у 2018 році, відвідала Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка й виступила із публічною доповіддю.

Почесними гостями заходу стали Роланд Франко, онук Івана Франка й голова правління Міжнародного фонду Івана Франка, та Ігор Курус, директор Міжнародного фонду Івана Франка, а слухачами – співробітники й студентська спільнота Шевченкового університету.

Із вітальним словом до присутніх звернувся проректор КНУ Володимир Бугров, який нагадав слухачам про важливість місії тих інтелектуалів, які опікуються Міжнародним фондом Івана Франка.

Ігор Курус нагадав присутнім про ключові аспекти вручення премії, оприлюднив цьогорічний склад журі, яке в серпні поточного року втретє вручило відзнаки й грошові винагороди лауреатам. Наприкінці свого виступу директор Міжнародного фонду Івана Франка заохотив слухачів не боятися досягати того, що, за словами Івана Франка, перебуває «за межею можливостей», і подавати власні праці до участі в цьому інтелектуальному конкурсі.

Участь у заході нащадка Івана Яковича додало події незабутньої атмосфери щирості й небуденності. Роланд Франко наголосив, що Міжнародна премія імені Івана Франка покликана відкрити світові творчість і Україну, а щодо книги «…І остатня часть дороги» зауважив: «Останні роки життя мого діда, що про них ідеться в книзі професорки Ярослави Мельник, були надзвичайно складними, але все ж про них потрібно знати, щоб бути здатними осмислювати тогочасні трансформаційні процеси».

Ярослава Мельник жартома поділилася з присутніми: «Донедавна найбільшою моєю хибою було те, що я жодного разу не бувала у вашому прекрасному Інституті філології КНУ». Професорка подякувала очільникам Міжнародного фонду Івана Франка за можливість виступати з публічними лекціями у найвідоміших українських ЗВО. У своїй доповіді Ярослава Мельник зосередилася на тому, чому ж і дотепер останні роки життя Івана Франка залишалися малодослідженими й заледве не табуйованими, поділилася зі слухачами власними міркуваннями щодо основних характеристик «ідеального біографа багатогранного генія Івана Франка», презентувала присутнім унікальні світлини, що ілюструють маловідомі факти з життя Івана Яковича, та розвіяла декотрі з найпопулярніших міфів про Каменяра.

Наприкінці урочистої зустрічі всі охочі мали нагоду особисто поспілкуватися з почесними гостями, обмінятися контактами й сфотографуватися на згадку з нашими видатними сучасниками.

Довідково: Ярослава Мельник  є доктором філологічних наук, дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, професором Українського католицького університету (Львів) і Українського вільного університету (Мюнхен), завідувачем кафедри філології Українського католицького університету та лауреаткою Міжнародної премії імені Івана Франка у  номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” (2018 рік).

Як отримати Міжнародну премію ім. Івана Франка у 2019 році?  

Міжнародний фонд Івана Франка прийматиме наукові роботи на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка з 15 січня до 1 березня 2019 року.

Премія, як і в попередні роки, вручатиметься у двох номінаціях: за вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики та за вагомі здобутки (досягнення) у галузі соціально-гуманітарних наук. Комітет премії прийматиме наукові праці опубліковані у 2016-2018 роках і які мають мати ISBN. Подання на здобуття премії прийматимуть від академічних установ, вищих навчальних закладів України та країн світу, з якими Україна має дипломатичні відносини, а також від лауреатів Премії попередніх років.

Для участі у конкурсі на здобуття Премії обов’язково надіслати на адресу Фонду:

а) рішення академічної установи, вищого навчального закладу про подання наукової роботи на здобуття Премії;

б) довідка про особу (осіб), наукова робота якої (яких) подається на здобуття Премії, з контактними даними претендента (ів) на здобуття Премії;

в) наукова робота (дослідження, монографія, дисертація, книга, цикли лекцій)  обсягом не менше 6 видавничих аркушів, яка обов’язково містить імена рецензентів і бібліографію з теми дослідження;

г) наукова робота подається у 3-екземплярах друкованої версії, а також у форматі PDF, з правом розсилки наукової роботи членам номінаційних комітетів, членам Експертної ради та журі;

д) розширена анотація до наукової роботи, що подається на здобуття Премії українською і англійською мовами;

е) особиста письмова згода автора (авторів) наукової праці на участь у конкурсі на здобуття Премії.

З умовами участі у конкурсі на здобуття Премії  можна ознайомитися на сайті Фонду: www.frankoprize.com.ua.   Наукові роботи на здобуття Премії слід надсилати на поштову адресу: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 48а, оф. 15, супровідні документи на електронну адресу: frankoprize@ukr.net

Міжнародну премію Івана Франка присуджують щорічно. Урочиста церемонія нагородження лауреатів відбувається 27 серпня – у День народження  Івана Франка.

   У 2016 році першим лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка став Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви – Любомир Гузар. У 2017 році у номінації “за вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” лауреатом став професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів – Міхаель Мозер, а в номінації “за вагомі здобутки (досягнення) у галузі соціально-гуманітарних наук” нагороду здобув академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка – Олег Шаблій. У 2018 році у номінації  “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики”  лауреатом стала професор Українського католицького університету (Львів) і Українського вільного університету (Мюнхен) Ярослава Мельник, а у номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” переміг  доцент східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі.

   Нагадаємо, Міжнародну премію імені Івана Франка започатковано Міжнародним фондом Івана Франка у 2015 році. Її заснував онук українського вченого Роланд Франко. У 2016 та 2017  роках  призовий фонд становив 500 000 гривень, у 2018 – 400 тисяч гривень. Фонд Премії формується за рахунок благодійних унесків. Окрім грошової винагороди, Лауреатам премії вручають диплом і  золотий нагрудний знак  (медаль).

Лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка Ярослава Мельник зустрілася зі студентами Львівського університету

3 вересня 2018 року в Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася зустріч із доктором філологічних наук, дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, професором Українського католицького університету й Українського вільного університету, лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка Ярославою Мельник.

З вітальним словом до гостей звернувся проректор з науково-педагогічної роботи, професор Ярослав Гарасим. Ярослав Іванович розповів про традицію присвоєння Премії імені Івана Франка, зазначивши, що її вручають уже втретє за вагомі досягнення в галузі україністики й у галузі соціально-гуманітарних наук. Вручення цьогорічної премії Ярославі Мельник, за словами проректора, цілком закономірне, оскільки мало хто так добре знає, може відчути і вміє представити творчість та особистість Івана Франка широкій громадськості.

Привітав присутніх і директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус. Він коротко окреслив суть самої премії, зазначивши, що Львівський університет завжди відзначався конкурентними роботами, які пропонував на здобуття премії. Ігор Курус із вдячністю згадав двох попередніх лауреатів – архієпископа-емерита, Блаженнішого Любомира Гузара та його наукову монографію «Андрей Шептицький Митрополит Галицький (1901–1944) провісник екуменізму» і Заслуженого професора Львівського університету Олега Шаблія, який став лауреатом у галузі соціально-гуманітарних наук із науковою роботою «Суспільна географія» у 2-х томах.  Ярослава Мельник з книгою «…І остання часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках» цьогоріч доповнила перелік лауреатів премії, наукові праці яких мають безпосередній стосунок до Львівського університету.

Під час свого виступу Ярослава Мельник відійшла від канонів академічної лекції та вільно спілкувалася з усіма присутніми. Вона поділилася своєю історією становлення як дослідника літератури і біографа, розповівши про три «оази натхнення», які дали їй поштовх до вивчення спадщини великого Каменяра: Музей Івана Франка, Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича та – особливо! – Інститут франкознавства Львівського університету. Велику увагу Ярослава Мельник приділила постаті професора Івана Денисюка. «Під час моєї праці в Інституті франкознавства нас найбільше об’єднувала любов до Івана Франка. Ми з Іваном Овксентійовичем встигали поговорити про все, що нас тоді цікавило, зокрема і про ключові аспекти життя і творчості Франка», – згадувала пані Ярослава.

Тож не дивно, що одним із найважливіших питань для Ярослави Мельник залишається належне наукове опрацювання біографії Івана Франка та видання повного академічного зібрання його творів. «Біографія – один із найскладніших наукових жанрів. Про потребу створення наукової біографії Івана Франка почали говорити ще у 1916 року, одразу після його смерті, спираючись на ще «свіжі» факти. Але складність підготовки біографії Франка полягає в тому, що це неймовірно великий обсяг даних, які треба відповідно опрацювати. Слід згадати й практику радянського франкознавства. Біографи того часу підпадали під ідеологічні впливи. Можливо, саме тому Франко не настільки присутній у сучасному світі, як він на те заслуговує», – розповіла Ярослава Мельник.

Тож яким має бути ідеальний біограф Івана Франка? На думку Ярослави Мельник, це повинна бути, попри свою всебічну освіченість, ще й вельми смілива людина. Адже, беручись за біографію Франка, доведеться опрацювати величезну кількість матеріалу, знати чи не всю творчість письменника, перевірити чимало листів, переглянути безліч періодики. Це довгий і виснажливий процес.

Іншою важливою спонукою біографа, за словами Ярослави Мельник, повинна бути… любов: «Це те, завдяки чому людина береться за справу. Але любов повинна бути не лише до письменника чи поета, життя якого ви описуєте, а й до інших митців і загалом тогочасних суспільних, літературних та історичних процесів. Бо ж не можна поставити, скажімо, Грушевського вище за будь-якого іншого історика лише через те, він вам безмежно подобається. Потрібно бути об’єктивним».

Ярослава Мельник наголосила, що біограф повинен бути ще й морально відповідальним: «Справжній біограф не може дозволити собі викривити історію життя великої людини, приховати факти або навпаки – вказати те, чого не було. Особливо обережно слід ставитися до чужих таємниць, адже у кожного є право на особисте життя».

«Добра біографія та, яка показує всі можливі точи зору щодо певної людини, розкриває і хороші, й погані її сторони, – зауважила Ярослава Мельник, завершуючи свій виступ. – Біографія – це той жанр, який повинен бути читабельним, адже призначений він для широкого кола читачів».

Надалі зустріч перейшла у формат взаємозацікавленого діалогу, під час якого студенти й викладачі Львівського університету обговорили з Ярославою Мельник різні аспекти Франкової біографії, а також особливості наукової діяльності самої дослідниці.

 

Христина Борсук

Фото Олега Вівчарика

У Міжнародному фонді Івана Франка затвердили річний звіт

У п’ятницю, 28 вересня 2018  року, відбулося засідання Зборів учасників БО «Міжнародний фонд Івана Франка».

Під час засідання було заслухано звіт директора-розпорядника Фонду Ігоря Куруса.

Протягом року Міжнародний фонд Івана Франка зумів розширити географію науковців, які взяли участь у Міжнародній премії імені Івана Франка, як претендентів на Премію так і експертів. Збільшено кількість ВУЗів, які подали наукові праці на здобуття Премії.

Разом з Міносвіти та Львівським Товариством у м. Києві започатковано новий проект для школярів – Всеукраїнський учнівський літературно – мистецький конкурс «Стежками Каменяра» у якому взяли участь 1811 школярів з усіх областей України. Фонд продовжив управляти своїми проектами: Міжнародною премією ім. Івана Франка та Квартирою – музеєм родини Івана Франка у м. Києві.

Крім того, за звітний період проведено: Церемонію нагородження Лауреатів премії 2018 року;  4 прес-конференції;  8  Лауреатських лекцій;  3 публічних заходи присвячених пам’яті Івана Франка та презентація Фонду  в університеті м. Ломжа (Польща). Також підписано  Меморандум  про співпрацю зі студією Kinorob, яка працює над  історичним фільмом «Захар Беркут» та організовано відповідні консультації.

Директор-розпорядник Фонду І. Курус повідомив, що за звітний період Дирекція продовжила активну роботу по залученню благодійників і партнерів Фонду. Зокрема, на рахунки Фонду надійшла благодійна допомога у розмірі 391 325 грн. Учасники Фонду висловили вдячність фондодавцям, які у звітний період зробили благодійні внески у Фонд. Це зокрема: Михайло Хом’як (Львів), Михайло Цимбалюк (Львів), Катерина Ющенко (Київ), Віталій Романчукевич (Київ), Ігор Кобилецький (Борислав), Ігор Яворський (Борислав), Михайло Бенько (Київ), а також підприємства: СПА-готель «RESPECT» зі Східниці, ТОВ Юридична фірма «ЮМАС» з Києва та Готельно-курортний комплекс «Карпати» з Трускавця.

Також витрати Фонду були дофінансовані благодійниками, які побажали не називати їхні імена. Таким чином, бюджет Фонду у звітному періоді є бездефіцитним і в абсолютних числах становить  1 018 948 грн.

За результатами розгляду,  учасниками Фону було затверджено річний звіт Благодійної організації «Міжнародний фонд Івана Франка» за період з 1 вересня 2017 по 28 вересня 2018 року та основні фінансові показники.

Збори учасників БО «Міжнародний фонд Івана Франка» також внесли зміни до Положення «Про Міжнародну премію імені Івана Франка» та у Положення «Про Міжнародне журі Міжнародної премії імені Івана Франка».

Також було затверджено новий склад Правління Фонду.

Прес-служба Міжнародного фонду Івана Франка

У Дрогобичі нагородили лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка 2018 року

Цьогорічну Премію було вручено двом Лауреатам.

Сьогодні, 27 серпня, у Дрогобичі в Народному домі ім. Івана Франка відбулася ІІІ урочиста церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка.

У номінації “за вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” нагороду отримала доктор філологічних наук, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, професор Українського католицького університету (Львів) і Українського вільного університету (Мюнхен), завідувач кафедри філології Українського католицького університету – ЯРОСЛАВА МЕЛЬНИК.

У номінації “за вагомі здобутки (досягнення) у галузі соціально-гуманітарних наук” нагороду вручили доценту східноєвропейської історії Гельсінського університету – ЙОГАННЕСУ РЕМІ.

Роланд Франко, голова правління Міжнародного фонду Івана Франка, у своєму виступі зазначив, що мріє, щоб премія, яка має ім’я українського вченого і мислителя, посіла почесне місце у науковому світі та піднесла велич Івана Франка на високий рівень.

«Уже сьогодні наша премія стала явищем, яке є новим для України. Мій дід залишив нам велику спадщину. Тепер ми маємо її вивчати. Міжнародна премія імені Івана Франка – стає популярнішою з кожним роком, це велика справа яка відкриває науку світові», – наголосив Роланд Франко.

Директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус зазначив, що діяльність і місія Фонду знайшли підтримку серед українських і закордонних вчених, зокрема  Америки, Канади та країн Європи. Так, у 2018 році до комітету премії було подано 21 наукову роботу з 17 вишів 4-х країн: Великобританії, ФРН, Сербіі та України. До складу номінаційних комітетів та Ради експертів увійшли вчені з 11 країн світу, зокрема з Великобританії, Канади, Німеччини, Австрії, Польщі, Чехії, Хорватії, Словаччини, Ізраїлю, Італії, США та України.

«Міжнародна премія ім. Івана Франка поступово стає українським міжнародним змагальним майданчиком серед науковців-гуманітаріїв. І в цій справі Фонд дотримується найвищого рівня об’єктивності, міжнародних академічних та етичних стандартів», – наголосив директор Фонду.

Ігор Курус також подякував благодійникам, що внесли свої кошти до преміального фонду Міжнародної премії імені Івана Франка, який цього року становив 400 тисяч гривень, і підтримали сталий розвиток важливої української справи у світі.

Члени міжнародного журі – доктор історичних наук, професор Одеського національного університету ім. І.Мечникова Тарас Вінцковський і доктор наук, академік НАН України, професор Пряшівського університету Микола Мушинка – представили лауреатські роботи.

“Хочу зазначити, що монографія Йоганнеса Ремі стала знаковою подією у світовій історичній науці як за зовнішніх атрибуцією, так і за смисловим наповненням», – підкреслив професор Тарас Вінцковський, презентуючи працю Й. Ремі.

Своєю чергою доктор наук, академік Микола Мушинка, представляючи працю Ярослави Мельник  «…І остання часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках». », зауважив, що «…досі я нічого подібного про життя Івана Франка не читав…».

На церемонії нагородження були присутні члени міжнародного журі, вчені з Австрії, Словаччини, України, міжнародні делегації, представники дипломатичного корпусу, франкознавці, представники влади, громадськість та родина Івана Франка.

З вітальним словом до присутніх також звернувся міський голова міста Дрогобича Тарас Кучма та ректор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Надія Скотна.

Вітання лауреатам премії та Міжнародному фонду Івана Франка надіслав президент Конгресу українців Канади – відділ Торонто Тарас Багрій.

Завершилася урочиста частина покладанням квітів до пам’ятника Іванові Франку біля міського Народного дому.

Нгадаємо, що у 2016 році, першим лауреатом Міжнародної премії ім. Івана Франка став – архієпископ – емерит, екс-глава УГКЦ Любомир Гузар, як автор наукової монографії “Андрій Шептицький Митрополит Галицький (1901-1944) провісник екуменізму”.
у 2017 році у номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” – професор Інституту славістики Віденського університету Міхаель Мозер з монографією “New Contributions to the History of the Ukrainian Language”;
у 2017 у номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” – заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, академік Олег Шаблій з науковою роботою “Суспільна географія” у 2-х томах.
Довідково. Міжнародна премія ім. Івана Франка є почесним визнанням наукових відкриттів, вагомих здобутків та значних заслуг науковців в галузі суспільних наук та україністики. Засновником Міжнародної премії ім. Івана Франка є його онук – Роланд Франко.

Міхаель Мозер: премія Івана Франка – це приватна ініціатива неабиякого значення

27 серпня в Дрогобичі на Львівщині відбудеться церемонія нагородження Міжнародно премії Івана Франка. Лауреати отримають по 200 тис. грн. Тогоріч відзнаку у номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” отримав Міхаель Мозер, професор мовознавства Інституту славістики Віденського університету, дослідник української мови. Іван Франко був підданим Австро-Угорської корони, видатний інтелектуал свого часу, один із претендентів на Нобелівську премію.

Що про доробок українського письменника знають у сучасній Австрії?
На жаль, треба визнати, що дуже небагато австрійців знають про Івана Франка. Переважно це люди, які якось пов`язані з українською культурою або, принаймні, зі слов´янськими. Може, ще щось знають про Франка ті, що окремо цікавляться багатокультурним Віднем кінця ХІX століття. Я знаю доволі багато наукових праць і чимало журналістських текстів Івана Франка. Натомість значно менш обізнаний із його белетристичним доробком, який мене як мовознавця переважно цікавить з огляду на мову.

Яке значення нагородження премією Івана Франка для вас?

Бути лауреатом Міжнародної премії Івана Франка для мене велика честь і величезний обов´язок. Ця премія є для мене дуже милим символом того, що я вже перетворився з австрійського україніста на австрійсько-українського. Це одна з причин того, що хоч Міжнародна премія Івана Франка не є моєю першою престижною премією, вона в моєму серці посідає окреме місце.

Як Ваша праця “Нові внески в історію української мови” перегукується з доробком Франка?
Це широке поле української й слов´янської філології. Щодо змісту й цінності я не скажу, що моя праця перегукується з тим, про що я зараз згадаю. Скажу лише: щодо всіх наведених мною властивостей Іван Франко був і є одним із найкращих україністів свого часу. Водночас він чудово розумів, що і філологи повинні виконувати певну роль в інтелектуальному житті. Франко був чесним і критичним у своїй праці, він ніколи не піддавався якійсь дешевій пропаганді. Франко розумів, що україністи мусять усвідомлювати міжнародні виміри свого предмета та своєї праці. Він співпрацював з нефілологами, мав великий інтердисциплінарний потенціал. Ніколи не був зарозумілим, любив спілкуватися з людьми з позаакадемічного світу.

Чому зацікавились історією української мови?
Як можна на таке запитання відповісти в рамках кількох речень? Це сталося, можна сказати, випадково. Вибрав славістику, бо мені сподобалося на кафедрі, де я зустрів друга. Згодом швидко став славістом у справжньому розумінні, тобто зацікавився всіма слов´янськими мовами. Моя улюблена – українська. Уже напередодні незалежності України наша лекторка російської, яка походила з Києва, пропонувала дуже скромні курси української для гурту зацікавлених. Ми там трохи знайомилися з граматикою мови, не більше. Насправді я вивчив українську в розмовах із колегами та друзями, за кавою та пивом. Українською я захопився аж так, що вже тоді, коли я її ще не знав добре, говорив саме нею на різних славістичних конференціях. Навіть у Москві. Адже завжди відчував, що на цю мову славістика і з нею весь світ звертають замало уваги. Що варто підтримувати українську мову, культуру. І швидко українська мова стала для мене такою, яка пов´язує з десятками справжніх друзів.

У чому суть вашого дослідження, яке його прикладне значення?
Суть мого дослідження полягає в тому, що я намагаюся по-новому висвітлювати чимало суттєвих питань із історії української мови. З однієї сторони, мій підхід можна охарактеризувати як традиційно-філологічний. З іншої – я зосереджуюся на питаннях соціолінгвістичного виміру, ставлю нові питання й пропоную нові висновки. Моїми працями цікавляться не лише мовознавці, а й історики, літературознавці та часом і юристи.
Що особливо тішить: мене читає чимало нефахівців. Сподіваюся, що мої дослідження спростовують чимало радянських та й інших стереотипів, які досі побутують де-не-де у підручниках з історії української мови. Для мене історія української літературної мови не є майже винятково історією мови української літератури. Я ставлю історію мови у контекст мовців, досліджую, як саме певні норми поширювалися. Не виходжу постійно з того, що все мало бути саме так, як є. Не боюся зачіпати табуйованих тем, наголошую на ролі мовних контактів та описую їх без телеологічних догм щодо “чистоти мови”. Підкреслюю роль Галичини, досліджую історію української мови поза Галичиною. Наголошую на проблемних і конфліктних вимірах історії української мови, не роблю з неї історію героїв і переможців. І при цьому наголошую на неабиякому значенні української мови для мовного краєвиду Європи та всього світу.

Яке значення створення премії Івана Франка, на ваш погляд?
Міжнародна премія Івана Франка – це приватна ініціатива неабиякого значення. Це премія без офіціозу, яка ґрунтується на вельми прозорих і справедливих критеріях вибору. Премія насправді міжнародна через склад журі, і не тільки. Наприклад, цьогоріч і минулому році лауреатами премії ставали іноземці. Щороку при відборі наукових робіт, у номінаційних та експертних радах працюють професори з різних країн Європи, США, Канади. Це теж визначає міжнародний статус. Вона скрізь живе духом Франка. Усе, що пов´язане з премією, – від процесу вибору до лауреатських доповідей – відбувається в дуже гідному контексті. Вручення премії від самого початку стало справжньою подією. На кожному кроці відчувається, як сильно Міжнародна премія Івана Франка сприяє загальному розумінню того, наскільки гуманітарні науки нас збагачують. Того, що без гуманітарних наук ми не живемо, лише животіємо.

Міжнародну премію Івана Франка заснував 2015-го його онук – Роланд Франко. Основною метою премії є сприяння всеосяжному вивченню творчої, наукової, громадської діяльності Івана Франка. Також заохочення вчених із різних країн світу до проведення актуальних досліджень у галузі соціально-гуманітарних наук та україністики. Премія є щорічною та вручається 27 серпня – у день народження Івана Франка.

Названо розмір грошової винагороди Міжнародної премії ім. Івана Франка

Дирекція Міжнародного фонду Івана Франка затвердила розмір преміального фонду Міжнародної премії імені Івана Франка у 2018 році.

Як повідомив директор-розпорядник Фонду Ігор Курус, згідно з кошторисом на цей рік, сума преміального фонду становить 400 000 гривень.

Він також наголосив, що, окрім грошової винагороди, лауреат премії отримує золоту медаль та диплом.

«У  2018 році ми маємо двох лауреатів премії. У номінації “За вагомі здобутки у галузі україністики” нагороду отримає доктор філологічних наук, професор Українського католицького університету й Українського вільного університету (Мюнхен) – Ярослава Мельник. У номінації “За вагомі здобутки у галузі соціально-гуманітарних наук” нагороду вручать доценту східноєвропейської історії Гельсінського університету – Йоганнесу Ремі. Таким чином, лауреати Міжнародної премії розділять між собою призовий фонд і отримають грошову винагороду в розмірі 200 000 грн кожен (включно з податковими виплатами)», – наголосив Ігор Курус.

Правління Міжнародного фонду Івана Франка висловлює щиру вдячність фондодавцям, які зробили свої благодійні внески у підтримку важливої української справи:

Нагадаємо, що 27 серпня 2018 року у Дрогобичі відбудеться головна культурна подія року – ІІІ урочиста церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка.

 Довідково. Міжнародна премія ім. Івана Франка є почесним визнанням наукових відкриттів, вагомих здобутків та значних заслуг науковців у галузі суспільних наук та україністики. Засновником Міжнародної премії ім. Івана Франка є його онук – Роланд Франко.

Це пазл великої мозаїки, – Алоїз Вольдан про премію Івана Франка

Цьогоріч 22 червня журі Міжнародної премії імені Івана Франка на засіданні в Інституті славістики Віденського університету визначило лауреатів 2018 року. І вже 27 серпня в день народження Івана Яковича Франка у Дрогобичі відбудеться урочиста церемонія нагородження переможців. Гал-інфо мало нагоду поспілкуватись з головою журі професором Віденського університету Алоізом Вольданом, аби дізнатись що його пов’язує з Каменярем.професор Віденського університету Алоіз Вольдан (Австрія)

Алоїз Вольдан – це австрійський професор, який по сьогоднішній день розвиває українську культуру та літературу в Австрії. Має багаторічний досвід керування проектом «Австрійська Галичина та її багатокультурна спадщина». Також займається перекладами з української та польської мов.

«Можна сказати, що я був одним із перших хто перекладав з української мови на німецьку. Пригадую, що було важко переконати видавництво, що випустити у світ книжку. Тільки десь після п’ятої публікації у журналі вдалось все ж таки наполягти на своєму. І ось сьогодні вже можемо збирати плоди, адже україністика однозначно прогресує, українські твори зацікавлять європейського читача. Трохи перекладав оповідання Івана Франка. Займався упорядкуванням антології Каменяра,  в якій дослідив раніше не перекладені його тексти. Також маю у науковому доробку праці на цю тему», – розповів Алоїз Вольдан.

Іван Франко як фронтмен української науки, – Ігор Курус

Голова журі виконує «географічну» функцію

«Вже другий рік поспіль я очолюю журі Міжнародної премії імені Івана Франка. Проте це не означає, що я буду постійно виконувати ці функції. Ймовірніше, що з наступного року моє місце посяде інший професор. Хочу ще раз подякувати своїм колегам-науковцям, які виявили до мене довіру і дозволили очолити процес обрання лауреатів.

Водночас, хотів би наголосити на тому, що голова журі має скоріш адміністративні функції, які не є визначальними під час обрання переможця премії. Наприклад, голова керує дискусією, так би мовити займає «географічну» позицію. Потрібно прослідкувати за тим, щоб кожен член журі міг вільно висловитись, пояснити і донести до своїх колег свої думку».

Рецензент – не адвокат

«Серед учасників журі є обов’язково рецензент кожного ймовірного лауреата. Він письмо та усно критикує наукову працю. Але варто зауважити, що це не робить його автоматично адвокатом претендента на перемогу. Так, звичайно, рецензії переважно позитивні, проте не без критичних зауважень. Головне, щоб вони були об’єктивні та змістовно обґрунтовані».

У  часі своєї діяльності кожен науковець формує власну точку зору на певну проблематику. Зокрема, на це може вплинути національна приналежність чи емпіричний досвід. Тож, враховуючи це і заради максимальної об’єктивності під час визначення переможця, до складу журі увійшли 12 вчених з університетів України, Австрії, Італії, Словаччини та Польщі.

Роланд Франко: світ має пізнати Україну!

До складу міжнародного журі, яке обирало цьогорічних Лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка увійшли: академік  Микола Мушинка (Словаччина); професор Віденського університету Алоіз Вольдан (Австрія);  професор Віденського університету Андреас Каппелер (Австрія); професор Неапольського університету ім. Фрідріха ІІ Сімоне Беллецца (Італія); професор Одеського національного університету ім . І.Мечникова Тарас Вінцковський (Україна); професор Яггелонського університету Лешик Корпорович (Польща); професор, завідувач відділу філософії культури, етики і естетики, Інститут філософії НАН України Євген Бистрицький (Україна ); професор Чернівецького національного університету ім. Федьковича Мар’ян Скаб(Україна); професор Львівського національного університету ім. Івана Франка, проректор Ярослав Гарасим (Україна); професор Українського Католицького університету Ігор Скочиляс (Україна); професор Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Володимир Савельєв (Україна);  професор, лауреат Міжнародної премії ім. Івана Франка 2017 року Міхаель Мозер».

Під час дискусії народжується істина

«Звісно ж, що без дискусій не обійшлось. Такого не бувало ще, щоб рішення прийняли одноголосно, бо у членів журі є різні погляди на якість творів та їх зміст, форму подачі. Але у підсумку переважає загальна думка, яку визначають шляхом голосування».

Оголошено лауреатів премії Івана Франка-2018

Тож, за підсумками голосування у номінації «За вагомі досягнення у галузі україністики» перемогу здобула монографія «…І остання часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках» авторства докторки філологічних наук Ярослави Мельник, яка працює в Українському католицькому університеті.

А у другій номінації – «За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук» – лауреатом міжнародної премії імені Івана Франка 2018 року став Йоганнес Ремі із Гельсінського університету, за працю “Брати чи вороги: Український національний рух та Росія, з 1840-х до 1870-х років”.

Премія Франка – це пазл великої мозаїки

Під час роботи у складі журі  відкрив для себе багато корисних та цікавих фактів, зокрема, у дискурсі діяльності та надбань українських науковців. Вражає все те, що робили та продовжують робити для світової науки громадяни України.

Щороку значення премії, зокрема для України, збільшується. Це маленький пазл великої мозаїки. Але очевидно, що вона привертає увагу до діяльності українських науковців. У перспективі для поширення та заохочування молоді наукові сили, варто було б ввести нагороди не тільки для переможців, а й для усіх учасників загалом.

«Я син народу, що вгору йде»

Окрім грошової винагороди, лауреатам премії вручається диплом і нагрудний золотий знак Лауреата (медаль). На знаку лауреата викарбувано слова Івана Франка: «Я син народу, що вгору йде». Знак має форму круглої медалі з вушком діаметром 30 мм. Знак виготовляється із золота 375 проби як proof-like і має вагу 24 грами. Ткана стрічка у синьо-жовтих тонах з елементом традиційної вишивки кріпиться на металевій вставці із зображенням пера та лаврового листка.

Золота медаль від Франка…

Додамо, що для визначення ескізу знаку проводився конкурс. Переміг ескіз канадського художника українського походження, голови Української спілки образотворчих мистців Канади, члена Національної спілки художників України і Асоціації скульпторів Канади – Олега Лесюка.

Довідка. Алоїз Вольдан народився в 1954 році в м. Лінц. Вивчав теологію, славістику та компаративістику в університеті міста Інсбрук. Був стипендіатом університету м. Воронеж. Австрійським лектором в Інституті іноземних мов у Москві, у 1982 році захистив дисертацію про М. Булгакова. Перекладає з української та польської мов. У 1995 році отримав ступінь професора за наукову роботу «Цsterreich-Mythos in der polnischen Literatur». З 2005 року працює в інституті славістики м. Відень.

Іван Франко як фронтмен української науки, – Ігор Курус

Вже традиційно третій рік поспіль у Дрогобичі 27 серпня відбудеться урочисте вручення Міжнародної премії імені Івана Франка. Журналістка Гал-інфо поспілкувалась з директором Міжнародного фонду Івана Франка – Ігорем Курусом, аби дізнатись про умови та особливості наукової відзнаки.

Ігор Курус, директор-розпорядник Міжнародного фонду Івана Франка

Ми маємо здути товстий шар пилу, яким радянська ідеологія покрила історію життя та досягнення видатного українця

У рамках Міжнародної премії імені Івана Франка визначають найкращих науковців у двох номінаціях. Перша – це україністика, друга – суспільно-гуманітарні науки. Це саме ті сфери, в яких працював Іван Франко. Адже впродовж свого життя йому вдалось залишити свої напрацювання у 24 наукових дисциплінах. Звичайно, що у нашому розумі Іван Якович Франко – це найперше вічний революціонер Каменяр. Проте не варто забувати й про той факт, що Івана Яковича подавали на Нобелівську премію у галузі соціальної економіка. Це тільки один із багатьох фактів, який лише привідкриває завісу з життєвого шляху видатного українця.

Місія Міжнародної премії імені Івана Франка полягає у тому, щоб популяризувати творчість Каменяра та розкрити світові його різноплановість. Ми маємо здути товстий шар пилу, яким радянська ідеологія покрила історію життя та досягнення видатного українця, чим водночас спотворила історію усього українського народу.

Франко – це фронтмен України

Іван Франко як фронтмен української культури та науки зарекомендував себе на високому рівні у світі. Адже він володів багатьма європейськими мовами. Зокрема,  українською (більшість текстів), польською, німецькою, болгарською, чеською. Це дозволило Іванові Яковичу побудувати інформаційний канал між Україною та світом, долаючи мовний бар’єр. Саме тому в його літературній спадщині значне місце посідає перекладацький доробок. Він був переконаний у тому, що «переклади чужомовних творів, чи то літературних, чи наукових, для кожного народу є важним культурним чинником».

Цікава історія сталась минулого року у Відні. Коли до пам’ятника Іванові Франку прийшов німецький вчений. Він покладаючи квіти, сказав, що вшановує пам’ять німецького поета.

Каменяр євроінтегровував Батьківщину

Загалом у своєму житті Каменяр намагався поєднати українські традиції з європейським стилем життя, наче започатковуючи євроінтеграцію. Прикладом того є всім відомий образ Івана Франка у вишиванці, поверх якої він одягав піджак. Ця традиція актуальна у по сьогоднішній день.

Серед літературної спадщини Іван Якович залишив нащадкам, наприклад, сатирично-політичний твір «Свиння», який побачив світ у 1890 році. У той час набув широкої популярності літературний герой Микита Хрунь, який продавав і купляв вибори.  Цього героя письменники списали з реальної тогочасної людини. Хрунь на словах пропагував ідеї захисту селян, проте після обрання обстоював інтереси поміщиків. Щось подібне, на жаль, бачимо і сьогодні у часі передвиборчих агітацій та політичних перегонів.

Саме тому, на моє переконання Франка варто вивчати кожному, адже він залишив нам багато заповітів. Чим більше ми досліджуватимемо його творчість, тим менше помилок робитимемо у своєму житті та загалом у державі.

Чи мають роботи учасників стосуватись безпосередньо життя Івана Франка?

Ні. Цьогоріч це вперше франкознавча робота потрапила в список лауреатів. Річ в тому, що премія вибудувана таким чином, що роботи приймаються в тих галузях, в яких працював Франко. Це не означає, що потрібно писати про Франка. Ми говоримо про наукову премію і це означає, що,  якщо Франко дійсно був засновником компаративістики, то це не означає, що треба писати про те, що він був найкращим компаративістом. Просто потрібно зробити якісну, професійну роботу в галузі компаративістики і вже можна подаватись на премію.

Хто визначає переможців?

Тут дуже складна ієрархія. Це виглядає так: університети подають роботи на здобуття премії, потім є номінаційні комітети, які по кожній дисципліні, в якій подано роботу, перевіряють чи ця робота є науковою чи псевдо-науковою. Наприклад, якщо в нас з’являється робота з історії, ми створюємо номінаційний комітет з історії, де вчені-історики кажуть, що це справді історія і це справді наукова робота. Це перший етап.

Другий етап – це міжнародні експертні ради. Їх є дві відповідно до номінацій. Перша є в галузі україністики, а друга – в галузі соціально-гуманітарних наук. І тут вже складніше, тому що це інтердисціплінарний шлюз, який має визначити трьох номінантів. І там є вже критерії, які є точнішими та більш прописаними. Тобто ця робота повинна бути не локальною і має мати загальне міжнародне значення, ця робота має бути критичною і мати всі атрибути наукової роботи та бути інноваційною. Це є три головних критерії і відповідно до них вчені-експерти з різних країн світу ставлять бали. І тоді оргкомітет премії визначає номінантів – три роботи, які передаються в журі.

І тоді в Віденському університеті, де Франко став доктором філософських наук, відбувається засідання журі. Це вже є серйозна наукова дисциплінарна дискусія, навіть ціла конференція. Туди приїжджають 12 докторів наук з різних галузей і з різних країн. І вони обирають лауреатів. Журі формується таким чином, що половина є ініційована номінантами, а половина – незалежні, які рецензують роботи. І так буває, що один член журі не знає хто буде іншими членами журі. Вони дізнаються вже по приїзді, тому що дирекція тримає це в великій таємниці, для того, щоб не було кумівства, якихось домовленостей і тому подібного.

Наприклад цього року журі складалося з 12 вчених з п’яти країн: Україна, Італія, Австрія, Польща і Словаччина. Минулого року це були Німеччина, Австрія, Україна, Чехія і Польща. А позаминулого це були Польща, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Україна та Словаччина. Ми кожного разу ротуємо членів журі для того, щоб це були спеціалісти з тих дисциплін, які обираються.

Склад міжнародного журі, яке  обрало цьогорічних Лауреатів Міжнародної премії ім. Івана Франка:

  • академік  Микола Мушинка (Словаччина);
  • професор Віденського університету Алоіз Вольдан (Австрія);
  • професор Віденського університету Андреас Каппелер (Австрія);
  • професор Неапольського університету ім. Фрідріха ІІ Сімоне Беллецца (Італія);
  • професор Одеського національного університету ім . І.Мечникова Тарас Вінцковський (Україна);
  • професор Яггелонського університету Лешик Корпорович (Польща);
  • професор, завідувач відділу філософії культури, етики і естетики, Інститут філософії НАН України Євген Бистрицький (Україна );
  • професор Чернівецького національного університету ім. Федьковича Мар’ян Скаб (Україна);
  • професор Львівського національного університету ім. Івана Франка, проректор Ярослав Гарасим (Україна);
  • професор Українського Католицького університету Ігор Скочиляс (Україна);
  • професор Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова Володимир Савельєв (Україна);
  • професор, лауреат Міжнародної премії ім. Івана Франка 2017 року Міхаель Мозер.

Премія дістає з глибин океану «Наука» досі невідомі скарби

Деколи з’являються дисципліни, про які науковий світ не говорить на широкий загал, а дехто і взагалі не знає. Наприклад, ономастика. Минулого року в нас з’явилась робота з науки ономастика, яка є дуже вузькою частиною мовознавства. Це фантастичний труд професорки ЛНУ Зоряни Купчинської, яка разом з батьком 20 років працювала над цією роботою, яка налічує 2500 сторінок. І ця робота була номінантом та програла переможцю Міхаелю Мозеру лише 3 бали.

Також минулого року ми мали роботу, яка називається «Логіка ожидовілих» з Ізраїлю. Її подав професор Єрусалимського університету. Ця робота описувала переклади тори слов’янськими мовами з 14-го століття. Це унікальна робота, яка, нажаль, не стала номінантом.

Першим лауреатом премії був Любомир Гузар

Премію вручають з 2015 року. Першого лауреата визначили в 2016 і це був блаженніший Любомир Гузар. Він отримав нагороду в галузі соціально-гуманітарних наук. Його наукова монографія “Андрій Шептицький Митрополит Галицький (1901-1944) провісник екуменізму” була фантастичною. І навіть сьогодні тема праці нагальна та актуальна. Адже об’єднання церков, зокрема Томос – це якраз те, про що писав Любомир Гузар ще 20 років тому.

Цьогоріч буде відзначатися третя урочиста церемонія нагородження. Ми вже пройшли всі етапи і залишається лише нагородити лауреатів премії. Це відбудеться в Дрогобичі 27 серпня.

У номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” лауреатом Міжнародноі премії ім. Івана Франка 2018 року став Йоганнес Ремі. Його праця “Брати чи вороги: Український національний рух та Росія, з 1840-х до 1870-х років” набрала найбільшу кількість балів журі і була визнана найкращою. Рецензент монографії, професор Неапольського університету ім. Фрідріха ІІ Сімоне Аттіліо Беллецца наголосив, що книга Ремі є дуже добре дукоментованим дослідженням механізму цензури та репресій українського руху в царській імперії. « Надзвичайно докладний і барвистий портрет еволюції українського національного руху та Україно-російських відносин у ХІХ столітті»,- зазначив професор Беллецца.

Лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка 2018 року

У номінації “За вагомі досягнення у галузі україністики” перемогу здобула монографія «…І остання часть дороги. Іван Франко в 1908-1916 роках» авторства Ярослави Мельник. Як зазначив рецензент монографії професор Борис Бунчук: «Поважний науковий здобуток Ярослави Мельник слугує всеохопному збагненню генія Франка». «Праця є дуже важливою для пізнання самого Франка і часу, який описується в книзі! Я наче опинився біля Івана Франка», – зауважив член журі Євген Бистрицький.

Тож, ми маємо двох вчених рауреатів з різних країн світу – Фінляндії та України.

Лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка 2018 року

Окрім світового визнання переможців отримають…

За перемогу у Міжнародній премії ім. Івана Франка  лауреатам вручається диплом, грошова винагорода та Знак Лауреата. Золотий знак є оригінальним, має форму круглої медалі діаметром 30 мм. Знак виготовляється із золота 375 проби як proof-like і має вагу 24 грами. Кожен золотий знак є номерним, і їхня кількість обмежується кількістю лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка. Виготовлення кожного такого знака обходиться Міжнародному фонду Івана Франка у 35 000 гривень.

Ескіз Знака Лауреата було відібрано під час відкритого конкурсу, який проходив навесні 2016 року. Медаль розроблено канадським художником українського походження Олегом Лесюком — головою Української спілки образотворчих мистців Канади, членом Національної спілки художників України й Асоціації скульпторів Канади.

Знак Лауреата

Відкриваємо Україну по-новому

Це говорить про те, що премія виймає такі фрагменти з наукових дисциплін, які ніхто не знає. Наприклад, сьогодні до нас в фонд Франка приходять люди і кажуть: «О, а що це за така книжка Любомира Гузара? А можна десь знайти її, щоб почитати?».

Загалом з усіма роботами можна ознайомитись на сайті. Роботи є різними мовами, вони не перекладаються. Але даються анотації українською та англійською мовами, як і рецензії. Як сказав посол України в Канаді, що це є така інкорпорація української науки в світову науку. А з іншого боку мені подобається, що ті члени журі, які приїжджають у Відень і знайомляться з книжками, відкривають Україну по-новому. Не ту традиційну і відому країну Чорнобиля та революцій, а державу з фантастичним науковим минулим та майбутнім.

Олена Ляхович, Гал-інфо.

Наші партнери