Останні новини

Міжнародна премія Івана Франка – 2020: відомі головні претенденти

Міжнародний фонд Івана Франка оголосив претендентів на здобуття однойменної Премії, якою відзначають науковців, чиї праці є вагомим внеском у розвиток соціально-гуманітарних дисциплін, мають міжнародне значення та ґрунтуються на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України.

У 2020 році на здобуття Міжнародної премії ім. І. Франка було подано 19 наукових робіт. За перемогу змагатимуться вчені з України, Канади та США. В умовах російської агресії до участі у конкурсі не допускалися наукові роботи, подані з РФ.

Монографії написані трьома мовами українською, англійською, російською та охоплюють понад 20 наукових дисциплін.

Ініціаторами подання претендентів на здобуття Міжнародної премії ім. Івана Франка у 2020 стали 10 ЗВО з Києва, Чернівців, Тернополя, Полтави, Одеси, Львова, Дрогобича, Острога, Вінниці;  4 наукові установи та 5 лауреатів Премії попередніх років.

Серед претендентів:

  1. Ольга Богомолець, монографія «Українська домашня ікона», Україна.
  2. Андрій Бойко-Гагарін, монографія «Фальшивомонетництво в Центральній та Східній Європі у добу Середньовіччя та раннього Нового часу», Україна.
  3. Анна Варава, монографія «Крос-державне дослідження модної індустрії та його застосування до країн Східної Європи, на прикладі України», Україна.
  4. Микола Галів, монографія «Український історико-педагогічний наратив (середина ХІХ – кінець ХХ століття): епістемологічні засади», Україна.
  5. Майя Гарбузюк , монографія «Образ України у польському театральному дискурсі ХІХ століття: стратегії та форми репрезентації», Україна.
  6. Віктор Гаркавко, монографія «Про хліб наш насущний наука (Сільськогосподарська економія – основа теоретичного вчення про економіку й організацію сільгоспвиробництва)», Україна.
  7. Марія Дружинець, монографія «Українське усне мовлення: психо- та соціофонетичний аспекти», Україна.
  8. Андрій Заярнюк, монографіяLviv’s Uncertain Destination: A City and Its Train Station from Franz Joseph I to Brezhnev» («Львів – місце призначення невідоме. Місто і його вокзал від Франца Йосифа І до Брежнєва»), Канада.
  9. Архиєпископ Ігор Ісіченко, монографія «Війна барокових метафор. “Камінь” Петра Могили проти “підзорної труби” Касіяна Саковича», Україна.
  10. Василь Костицький, Ольга Кобан, монографія «Обмеження правом законодавчої та судової влади», Україна.
  11. Лариса Масенко, монографія «Мова радянського тоталітаризму», Україна.
  12. Ігор Набитович, монографія «Дерево життя літературного роду: Іван Федорович, Володислав Федорович, Дарія Віконська», Україна.
  13. Євген Нахлік , монографія «Віражі Франкового духу : Світогляд. Ідеологія. Література», Україна.
  14. Колектив авторів Ігор Пасічник, Петро Кралюк, Дмитро Шевчук, Микола Бендюк, монографія «Острозька академія: історія та сучасність культурно-освітнього осередку. Енциклопедичне видання», Україна.
  15. Лариса Семенко, Олександр Логінов , монографія « Вінницький театр у свічаді історії (1910-1944)», Україна.
  16. Ігор Сердюк, монографія «Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині ХVІІІ ст.», Україна.
  17. Тетяна Сивець, монографія «Християнські концепти в літературі Київської Русі (ХІ-ХІІІ ст.)», Україна.
  18. Мейгіл Фаулер, монографія «Beau Monde on Empire’s Edge: State and Stage in Soviet Ukraine» («Бомонд на краю імперії: держава та сцена в радянській Україні»), США.
  19. Олександр Федорук, монографія «Роман Куліша “Чорна рада”: Історія тексту», Україна.

Ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка оголосять в кінці червня 2020 року у Відні (Австрія). Нагородження відбудеться на батьківщині Івана Франка, у Дрогобичі, в день його народження – 27 серпня.

Лауреат Премії нагороджується грошовою винагородою і золотим знаком.

Нагадаємо, у 2016 році Премію здобув Любомир Гузар, Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви. У 2017 році лауреатами стали професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер та  академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій. У 2018 році перемогу здобула професорка Українського католицького університету (Львів) та Українського вільного університету (Мюнхен) Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі. У 2019 році нагороду дістала докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні (Італія).

РОЛАНДУ ФРАНКУ – 88!

Усі нащадки великих так чи інакше відчувають, як на їхній долі позначається відоме прізвище…

Роланд Франко, онук українського класика, в літературу не пішов. Обставини змусили його обрати іншу життєву стежку. Роланд Тарасович понад 30 років життя присвятив праці в Київському інституті автоматики, де захистив кандидатську і пройшов шлях від наукового співробітника до заступника генерального директора. Пізніше кілька років очолював Всесоюзний науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування. Став автором понад 50 наукових робіт у галузі автоматичного регулювання та приладобудування. А в 90-х роках, на запрошення МЗС України, перебував на дипломатичній службі у Великобританії. Мало хто знає, що саме Роланд Франко став «хрещеним батьком» антарктичної станції «Фарадей» (нині – «Академіка Вернадського»), яку 1994 року Великобританія передала Україні безкоштовно.

Участь Роланда Тарасовича у заходах, присвячених пам’яті Івана Франка, інтерв’ю в ЗМІ, допомога у формуванні музейних експозицій, мають на меті донести до найширшого загалу правдивий образ велета духу, зрозуміти й гідно оцінити його. І, звісно, популяризацію на всеукраїнському і світовому рівнях наукового і творчого доробку Івана Франка.

Народився Роланд Франко у 1932 році у Львові в будинку, де багато років жив Іван Франко (нині тут розташований музей). У 50-х роках родина змушена була виїхати до Києва. Адже в ті часи на Галичині активно переслідували ідеологічно «неправильну» молодь, і нащадки письменника викликали прискіпливу увагу радянських спецслужб. Саме тут, у столиці, Роланд Франко здобув вищу освіту. Проте, на вмовляння матері, професію обрав «приземлену» – інженера.

У свої 88 років Роланд Тарасович має доволі гарну фізичну форму і продовжує працювати. Очолює Міжнародний фонд Івана Франка, відвідує літературні та мистецькі заходи, присвячені пам’яті свого видатного діда.

Онук Великого Українця є останнім продовжувачем роду, хто носить це прізвище. Адже в трьох синів Івана Франка – Петра, Андрія та Тараса, народився лише один нащадок чоловічої статі – Роланд. Решта – дівчата. Дітей письменника й більшість онучок вже немає в живих, а правнуки роз’їхалися світом. І тепер, через багато років після смерті свого відомого діда, Роланд Франко докладає максимум зусиль, аби ім’я Івана Франка не забули.

Сьогодні Роландові Франку виповнюється 88 років.

Увесь колектив Міжнародного фонду Івана Франка щиро вітає свого наставника і бажає доброго здоров’я, довголіття, всіх земних благ. Многая і благая літа!

Друзі Міжнародного фонду Івана Франка запрошують на благодійний аукціон

22 березня у Львові відбудеться Перший благодійний вечір і аукціон на підтримку проектів Міжнародного фонду Івана Франка.

Захід відбудеться 22 березня о 15:00 у Львівському Палаці графів Потоцьких на вул. М. Коперника, 15.

Зокрема, до уваги гостей вечора буде представлено музично-поетичну композицію за поезією Івана Франка «Зів’яле листя» – Театралізоване дійство «Щоденник душевного стану» у виконанні народного артиста України Богдана КОЗАКА, акторів Першого українського театру – заслуженої артистки України Олени КРИЛОВОЇ та Лесі ШКАП’ЯК.

По завершенню вистави відбудеться відкритий аукціон , ведучою якого буде заслужена артистка України Ірма ВІТОВСЬКА.

Захід благословив Верховний архієпископ Києво-Галицький, митрополит Київський — предстоятель Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав і передав для аукціону спеціальний лот – ікону Святого Миколая Чудотворця. З іншими лотами  можна ознайомитися тут.

Для гостей заходу Організатори також підготували «тихий» аукціон та лотерею з чудовими подарунками від партнерів заходу. По завершенню аукціону відбудеться Благодійний прийом від друзів Міжнародного фонду Івана Франка.

Усі виручені кошти будуть спрямовані на підтримку всеукраїнського учнівського конкурсу «Стежками Каменяра» та наповнення преміального фонду Міжнародної премії імені Івана Франка.

Програма вечора. 

Замовити квиток можна за телефоном: 0667111284

 

Киян запрошують на презентацію збірки спогадів Франкового сина

У середу, 29 січня, в Музеї видатних діячів української культури відбудеться презентація збірки спогадів Тараса Франка «Як Франко з синами спорив». Про цю книгу сьогодні говорили в ефірі радіо «Культура» з упорядницею й авторкою передмови Ольгою Нижник.

Збірка спогадів другого Франкового сина допомагає краще зрозуміти Івана Франка, відкривається ще одна грань його особистості. Цей образ відрізняється від образу Великого Каменяра чи Вічного революціонера, який був нам нав’язаний радянською пропагандою.

«Ці спогади є надзвичайно важливим елементом дослідження Франка-Батька, який завжди знаходив час на «полемічний банкет» із синами, незважаючи на свою зайнятість. Тарас Франко привідкрив нам завісу домашнього залаштуння, і ми побачили манери спілкування в родині, дотепність самого Франка, поради Мами й іронію та гумор усіх франчат», – зазначила упорядниця збірки.

Вона також повідомила, що оригінал машинопису було знайдено у київській квартирі Тараса Франка, де зараз розташований музей.

«Готуючи нову експозицію до 130-ї річниці від дня народження Тараса Франка, я натрапила на машинопис із назвою «Як Франко з синами спорив». На 19 сторінках друкованого тексту було 12 коротких оповідок, які сюжетно не зв’язані між собою, але в кожному спомині фігурував Іван Франко. І хоча ці спогади охоплюють орієнтовно 1905-1908 роки, я припускаю, що Тарас Франко написав їх під час роботи над книгою «Про батька» (1956 р.). Це однозначно частина більшої роботи, про що свідчить загальна нумерація сторінок від 250 до 268, поставлена олівцем синього кольору рукою Тараса Франка»,- повідомила упорядниця текстів.

Ольга Нижник також зазначила, що у книзі збережено всі лексичні, граматичні, орфографічні, стилістичні особливості оригіналу, а також враховано правки Тараса Франка, які зроблені його рукою.

На завершення упорядниця текстів та авторка передмови запросила усіх на презентацію збірки споминів Тараса Франка, яка відбудеться завтра о 17 годині в Києві у Музеї видатних діячів української культури (вул. Саксаганського, 97).

Ігор Курус: Критичне мислення важливе для розвитку України

Державу потрібно розвивати через впровадження критичного мислення, а не через високі зарплати міністрів. Про це сьогодні в ефірі радіо «Культура» сказав директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус.

«Першочерговим завданням Фонду Франка є створення якісного продукту, який стане популярним у світі і завдяки якому світ пізнає іншу Україну: критичну, толерантну, зі своїм культурно-історичним надбанням і науковим потенціалом. І тут Іван Франко є найкращим амбасадором України в гуманітарному світі і має найкращі рецепти», – зазначив Ігор Курус.

Він також розповів, що з 15 січня стартував прийом робіт на здобуття Міжнародної премії Івана Франка у 2020 році, і назвав основні вимоги: «Наукові роботи-претенденти мають мати міжнародне значення, належати до соціально-гуманітарних дисциплін і ґрунтуватися на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України».

Комітет Премії прийматиме наукові праці до 1 березня, а з умовами участі у конкурсі можна ознайомитися на офіційній сторінці Фонду Франка.

Ігор Курус також зауважив, що Премія, яку заснував онук Івана Франка Роланд, на сьогодні є найвищою українською науковою нагородою. За п’ять років існування за неї змагалися 70 науковців і 6 авторських колективів з України, Австрії, Італії, Канади, Великобританії, Німеччини, Фінляндії, Іспанії, Грузії, Ізраїлю, Польщі та Сербії. Лауреатами Премії стали науковці з України, Австрії, Фінляндії та Італії, праці яких найбільше відповідали позиції Івана Франка, яку він висловив за життя: «Ця праця наскрізь критична, діло холодного розуму, натхнена великою ідеєю одноцільності і своєрідності…»

Вибір року: в Україні стартував прийом робіт на Міжнародну премію Івана Франка

З 15 січня Фонд Франка розпочав приймати наукові роботи на здобуття Міжнародної премії ім. Івана Франка у 2020 році. Про це повідомив директор фундації Ігор Курус.

Обов’язковою умовою участі є заповнення електронної  форми. А три екземпляри наукової роботи у друкованому вигляді з автографом автора слід надіслати поштою на адресу Комітету Премії (01030, м. Київ, вул. Володимирська, 48А, оф. 15).

Рекомендувати наукову працю на здобуття Премії може або академічна установа, заклад вищої освіти України та країн світу, з якими Україна має дипломатичні відносини, або лауреати Премії попередніх років.

«Наукові роботи-претенденти мають мати міжнародне значення,  належати до соціально-гуманітарних дисциплін і ґрунтуватися на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України. Монографії мають бути опубліковані у 2017-2019 роках та мати ISBN», – наголосив директор Фонду І. Франка.

Комітет премії прийматиме наукові праці з 15 січня до 1 березня 2020 року. З умовами участі у конкурсі на здобуття Міжнародної премії ім. Івана Франка можна ознайомитися за посиланням http://frankoprize.com.ua/index.php/uk/2016/02/01/600/

Міжнародну премію імені Івана Франка присуджують щорічно з 2016 року. Лауреати Премії отримують грошову винагороду (у 2016 і 2017 роках преміальний фонд становив 500 тисяч гривень, у 2018 і 2019 роках – 400 тисяч гривень) та золотий знак.

Урочиста церемонія нагородження лауреатів відбувається щороку 27 серпня – у День народження Івана Франка на його батьківщині.

Нагадаємо, у 2016 році Премію здобув Любомир Гузар, Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви. У 2017 році лауреатами стали професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер та  академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій. У 2018 році перемогу здобула професорка Українського католицького університету (Львів) та Українського вільного університету (Мюнхен) Ярослава Мельник та доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі. У 2019 році нагороду дістала докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні (Італія).

Завершився прийом робіт на учнівський конкурс «Стежками Каменяра»

15 грудня 2019 року Міжнародний фонд Івана Франка завершив перший етап Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра», який було засновано спільно з Міністерством освіти і науки України, ЛНУ ім. Івана Франка та ГО “Львівське товариство у м. Києві”.

Конкурс проводиться втретє і має на меті посилити творчу мотивацію у вивченні учнями закладів загальної середньої освіти творчості Івана Франка через створення літературно-мистецьких творів у різних жанрах, у яких працював Іван Франко, та дослідити його літературну спадщину, наукову, культурологічну та громадську діяльність.

У творчому змаганні взяли участь 1425 талановитих школярів з усієї України.

Учні представили свої роботи у чотирьох номінаціях – «Проза», «Поезія», «Драматургія», «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» – у двох вікових категоріях: 6-11 років та 12-16 років відповідно.

Найбільше конкурсних робіт надійшло в номінацію «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка» – 57%; у номінації “Поезія” – 22%; “Проза” – 19%; “Драматургія”- 2%.

Координатор проекту Ольга Нижник зазначила, що учні старшої школи були більш ініціативними, від них надійшло майже 57% робіт від загальної кількості. «Найактивнішими за кількістю надісланих робіт були учні з центральної України – 30%. Серед областей лідирують Донецька і Дніпропетровська області, які надіслали на конкурс 290 робіт. Найменш активними були учні з Миколаївської, Рівненської і Закарпатської областей – 54 роботи».

Відповідно до Положення про Конкурс,  до 1 лютого Рада засновників затвердить склад журі, яке й обере переможців і по два дипломанти у кожній з чотирьох номінацій та в обох вікових категоріях.

«Оголошення переможців і дипломантів Оргкомітет оголосить до 30 квітня 2020 року, як і передбачено Положенням. А також цього року буде вручено подяки за участь у Конкурсі 10 учасникам, які наберуть найбільшу кількість балів за результатами оцінок журі».

Відзначення переможців дипломами та призами відбудеться наприкінці травня у м. Києві біля пам’ятника Іванові Франку, напередодні річниці смерті Великого Каменяра.

У Чернівцях презентували збірку спогадів Франкового сина

«… любив сперечатися, переконувати, доводити», – так описував Івана Франка його син Тарас у спогадах «Як Франко з синами спорив», збірка яких сьогодні була презентована у Чернівецькому університеті.

На початку презентації упорядниця й авторка передмови Ольга Нижник поділилася своїми враженнями від роботи з оригіналом тексту, який віднайшла у квартирі, де жив Тарас Франко і де наразі розташована меморіальна Квартира-музей родини Івана Франка у Києві.

«Прочитавши ці спомини, ми починаємо по-іншому сприймати Івана Франка, передусім як Батька, який завжди знаходить час на «полемічний банкет» із синами, незважаючи на свою зайнятість. «У збірці спогадів Тарас Франко привідкриває нам домашнє залаштуння, засноване на правді. Ми бачимо манери спілкування в родині, дотепність самого Івана Франка, жартівливі поради Ольги Франко та іронію самого Тараса, Петра та Андрія».

У своєму виступі авторка передмови також зазначила, що ці машинописи були частиною більшої праці. «І хоча ці спогади охоплюють орієнтовно 1905-1908 роки, я припускаю, що Тарас Франко написав їх під час роботи над книгою «Про батька» (1956 р.). Це однозначно частина більшої роботи, про що свідчить нумерація сторінок від 1 до 19, поставлена друкарським способом, і є загальна нумерація від 250 до 268, поставлена олівцем синього кольору рукою Тараса Франка».

Ольга Нижник також зазначила, що у книзі збережено всі лексичні, граматичні, орфографічні, стилістичні особливості оригіналу, а також враховано правки автора, які зроблені його рукою.

На завершення упорядниця й авторка передмови подякувала: Роланду Франку, який дозволив привідкрити невідомий причинок до Франкової біографії; професору ЛНУ ім. Івана Франка Ярославу Гарасиму, який консультував, радив і погодився написати післямову; київській художниці Юстині Якимяк, яка зробила ілюстрації; професорам Святославу Пилипчуку та Роману Голоду, які виступили рецензентами; Дрогобицькому видавництву «Коло, яке надрукувало збірку споминів. Окремі слова вдячності були адресовані Міжнародному фонду Івана Франка і його директору Ігорю Курусу за поштовх, підтримку та сприяння.

Лауреатка Міжнародної премії імені Івана Франка Марія Ґрація Бартоліні прочитала лекцію у Львівському університеті

11 грудня 2019 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулася зустріч із лауреаткою Міжнародної премії імені Івана Франка, професоркою  Міланського університету Марією Ґрацією Бартоліні. У рамках свого візиту Марія Ґрація Бартоліні провела для студентів та викладачів Університету відкриту лекцію, присвячену аналізу філософського бачення Григорія Сковороди в загальноєвропейському контексті. Під час лекції професорка також презентувала свою монографію «Пізнай самого себе. Неоплатонічні джерела в творчості Г. С. Сковороди», за яку була удостоєна премії.

Марія Ґрація Бартоліні – італійська славістка і дослідниця українських ранньомодерних текстів. На засіданні журі Міжнародної премії імені Івана Франка, яке відбувалося 28-29 червня в Інституті славістики Віденського університету (Австрія), Марію Ґрацію Бартоліні було обрано лауреаткою премії у номінації «За вагомі досягнення у галузі україністики». До складу міжнародного журі увійшло 12 вчених із університетів України, США, Австрії, Італії, Словаччини та Польщі.

Міжнародна премія імені Івана Франка була заснована у 2015 році Міжнародним фондом Івана Франка і щорічно присвоюється за наукові відкриття, здобутки та заслуги дослідників у галузі україністики та соціально-гуманітарних наук. Премія має на меті спонукати науковців з усього світу до вивчення україністики, соціально-гуманітарних наук, а також наукової та творчої спадщини Івана Франка.

Перед початком лекції до вступного слова запросили декана філологічного факультету, професора Святослава Пилипчука, який входив до складу журі конкурсу. Він детальніше розповів про значення та мету премії та про лауреатів минулих років.

Директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус розповів про ідею премії, а також ознайомив присутніх із процедурою визначення лауреатів, яка дає змогу виокремити унікальні роботи. За словами Ігоря Куруса, цьогоріч на розгляд журі було подано 27 наукових робіт, які охоплювали 13 наукових дисциплін. Свої пропозиції щодо номінацій подали представники 22 університетів Канади, Данії Сербії, України та інших держав. Цьогоріч журі прийняло рішення обрати переможця лише в одній номінації – «За вагомі досягнення в галузі україністики».

Марія Ґрація Бартоліні розпочала свою лекцію із презентації книги «Пізнай самого себе. Неоплатонічні джерела в творчості Г. С. Сковороди». Вона зазначила: «У книзі я зосередила увагу на аналізі того, чим Сковорода завдячує неоплатонічній думці у християнській інтерпретації». До уваги було взято творчість улюблених авторів Григорія Сковороди, перелік яких наводить його учень, а згодом уточнює та доповнює сам Григорій Сковорода. Це, зокрема, твори Філона Александрійського, Климента Александрійського, Ойгена, Максима Сповидника, Августина, Григорія Великого та інших. За словами авторки, «пошук відповідностей та текстуальних аналогій між творами українського письменника та мислителів, яких він найбільше любив і читав, у книзі поміщається у чіткі інтерпретаційні рамки».

Відкрита лекція лауреатки для студентів Львівського університету мала назву «Просторові метафори пізнання самих себе у творчості Сковороди: біблійні та патристичні джерела» і була зосереджена на аналізі деяких аспектів сковородинського пізнання самого себе. Авторка підняла питання філософських засад процесу самопізнання у творчості Григорія Сковороди. «Якщо детально розглянути метафоричне полотно діалогів, які присвячені темі пізнання самого себе, можна побачити, що більшість метафор, застосованих Сковородою до опису самопізнавального процесу, тяжіють до просторового протиставлення внутрішнього і зовнішнього, поверхового і глибинного, закритого і відкритого. Іншими словами, текстове представлення пізнання самого себе основується на просторовій метафоризації процесу, з допомогою якого, за неоплатонічною діалектикою, матерія повертається до Бога», – розповіла лекторка. Свій виступ Марія Ґрація Бартоліні зосередила на доведенні думки про те, що пізнавати самого себе означає рухатися з якогось місця, що відповідає найнижчому ступеню психологічної автентичності, в напрямку до більш автентичного буття – домівки «я». Професорка розглянула проблему діалектики внутрішнього-зовнішнього у творчості Сковороди, його тлумачення домівки «я» як будинку серця та засади «християнського сократизму» філософа.

Після виступу лауреатки та обговорення її лекції до слова зголосилися Ярослава Мельник, Святослав Пилипчук та Ярослав Гарасим. Професорка Ярослава Мельник розповіла про те, чому вирішила висунути на премію роботу Марії Ґрації Бартоліні. Професор Святослав Пилипчук розповів про роботу журі конкурсу і наголосив, що «великою перевагою цієї роботи було те, що постать українського філософа авторка намагається (і робить це успішно) вписати в загальноєвропейський контекст, показати, наскільки величним і глибоким є Сковорода, наскільки його філософія перегукується із загальноєвропейською філософією і наскільки християнські цінності для нього є важливими».

Професор Ярослав Гарасим розповів про співпрацю з Міжнародним фондом імені Івана Франка і про значення його діяльності: «Співпраця із фондом є дуже цікавою, а насамперед продуктивною й ефективною. Я вважаю, що цьогорічні результати конкурсу премії імені Івана Франка є своєрідним тріумфом україністики в світі, тому що дуже довгий час україністика була загорнута в славістику і навіть у русистику, і все зводилось до того, що не було інформації про українську культуру, не було достойних вчених, які б її досліджували. Марія Ґрація Бартоліні – це представниця того нового покоління, яке бачило русистику, але зрозуміло, що україністика глибша, і це дуже приємно. Це стало можливим завдяки діяльності Міжнародного фонду імені Івана Франка, який не має державної підтримки, але доводить, що українці можуть відбудовувати свою державу навіть за її межами».

Насамкінець Ігор Курус висловив вдячність спонсорам премії та людям, які активно підтримують діяльність фонду, а також анонсував наступний конкурс на Міжнародну премію імені Івана Франка, розповів про нововведення та вимоги до робіт. Зокрема, він зазначив, що у 2020 році премія буде присуджуватися в одній номінації. До розгляду будуть прийматися наукові роботи, які мають міжнародне значення і належать до соціально-гуманітарних дисциплін, але ґрунтуються на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів в культурі, політиці або суспільному житті України.

За матеріалами прес-служби ЛНУ ім. Івана Франка

У Львові презентували збірку спогадів Тараса Франка

«… шляхом аргументації «за» і «проти» віднаходив правду, переконував других або сам давався переконати», – так висловився про Батька Тарас Франко у своїх спогадах «Як Франко з синами спорив», збірка яких сьогодні була презентована у Львівському університеті.

На початку презентації декан філологічного факультету, професор Святослав Пилипчук наголосив на важливості видань такого типу, адже через спогади найближчих людей по-іншому пізнаємо геній Івана Франка, сприймаємо його не лише як громадського, політичного діяча, а передусім як людину, Батька, наставника. «У презентованій книзі маємо незнаний досі спогад сина Тараса про домашнє спілкування в родині Франків, про унікальні методи виховання, засновані на правді».

Ольга Нижник, упорядниця й авторка передмови, поділилася своїми враженнями від роботи з текстом Тараса Франка. «Вперше прочитавши машинопис, я зрозуміла, що Франко був зовсім іншим, ніж мені доводилося читати про нього раніше. Це були зовсім інші спомини про Каменяра, які навіть захотілося проілюструвати. За цю роботу взялася молода київська художниця Юстина Якимяк».

У своєму виступі авторка передмови також зазначила, що ці машинописи були частиною більшої праці. «І хоча ці спогади охоплюють орієнтовно 1905-1908 роки, але я припускаю, що Тарас Франко написав їх під час роботи над книгою «Про Батька» (1956р.). Це однозначно частина більшої роботи, про що свідчить нумерація сторінок від 1 до 19, поставлена друкарським способом, і є загальна нумерація від 250 до 268, поставлена олівцем синього кольору рукою Тараса Франка».

Своєю чергою професор Львівського університету Ярослав Гарасим, який написав післямову до спогадів, зазначив, що актуальність збірки для нинішнього читача є особливою. «Вдумливий аналіз основ нашої суспільності демонструє, що глибока освіченість і широка ерудованість перестали бути такими цінностями, які сприяють успішному розташуванню у верхній частині ієрархії сучасного українського соціуму чи надають перевагу у процесі відбору ефективних державних менеджерів».

Захід відбувся за підтримки Інституту франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка.



Наші партнери