Лауреати

2018 рік

Лауреати

Міжнародної премії імені Івана Франка 2018 року

У номінації  “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики”  лауреатом стала Ярослава Мельник.

Доктор філологічних наук, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, професор Українського католицького університету (Львів) і Українського вільного університету (Мюнхен), завідувач кафедри філології Українського католицького університету.

У номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” лауреатом став Йоганнес Ремі.

Доцент східноєвропейської історії Гельсінського університету, кафедра філософії, історії, культури та мистецтвознавства.

Біографічні відомості лауреатів 2018 року:

ЯРОСЛАВА МЕЛЬНИК

    Народилася 1954 року в селі Годвишня Городоцького району Львівської обл. Професор Українського католицького університету (Львів) і Українського вільного університету (Мюнхен), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

Сфера наукових зацікавлень: історія української літератури ХІХ – поч. ХХ ст, зокрема франкознавство, давнє українське письменство, апокрифи, порівняльне літературознавство.

Закінчила українське відділення Львівського національного університету імені Івана Франка (1976). У 1993 році захистила кандидатську дисертацію, у 2006 році — докторську. Працювала у Львівському літературно-меморіальному музеї І. Франка (1976–1990), відтак (із 1990 року) в Інституті українознавства ім. І.Крип’якевича Національної академії наук України (молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником, завідувачем відділу української літератури). Одночасно викладала в Українському католицькому унітерситеті (Львів), а також працювала в Інституті франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка. Декан факультету україністики Українського вільного університету у Мюнхені (2008–2011), ректор Українського вільного університету 2012–2015 рр. Із 2016 р. — дотепер завідувач кафедри філології Українського католицького університету.

Ярослава Мельник — авторка численних наукових праць, зокрема книг: «Іван Франко й biblia apocrypha: До 150-річчя від дня народження І. Франка» (Львів, 2006), «… І остання часть дороги. І. Франко: 1908–1916» (Дрогобич, 2006), «І остатня часть дороги. Іван Франко в 1908–1916 роках» / Вид. 2-е, вип. і доп. (Дрогобич, 2016), «Апокрифічний код українського письменства» (Львів, 2017), упорядниця вид. «Апокрифи і леґенди з українських рукописів…» у дзеркалі критики» (Львів, 2001), «Апокрифи і леґенди з українських рукописів. Зібрав, упорядкував і пояснив д-р Іван Франко» у 5-ти т. (Львів, 2006), «Іван Франко. Благовіщення. Порвівняльний дослід біблійної теми» (Львів, 2009).

 

 ЙОГАННЕС РЕМІ

Йоханнес Ремі (Фінляндія, Канада) – народився 28 квітня 1962 року. Доцент східноєвропейської історії Гельсінського університету, кафедра філософії, історії, культури та мистецтвознавства.

Сфера наукових зацікавлень: всесвітня історія, історія Польщі, історія Росії та  СРСР, історія України ХІХ ст.

Ph.D .: Всесвітня історія, Університет Хельсінкі, 14 вересня 2000 р.

Ліценціат у галузі філософії: всесвітня історія, Університет Хельсінкі, 3 червня 1997 р.

М.А. Майор-всесвітня історія; Теоретична філософія, російська мова та література, Університет Хельсінкі, 27 жовтня 1992 р.

Основні наукові праці: «Brothers or Enemies: the Ukrainian National Movement and Russia from the 1840s to the 1870s». Торонто: Університет Торонто Прес, 2016., «Ukrainan historia. Гельсінкі: Gaudeamus Helsinki University Press, 2015.(Книга); «Higher Education and National Identity. Polish Student Activism in Russia 1832-1863», Гельсінкі: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura (Фінський літературний журнал), 2000.

2017 рік

Лауреати

Міжнародної премії імені Івана Франка 2017 року

У номінації  “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики” – лауреатом став Міхаель Мозер.

Michael_Moser_03

Професор мовознавства Інституту славістики Віденського університету, дослідник української мови. Професор Українського Вільного Університету в Мюнхені та Католицького університету ім. Петра Пазманя в Будапешті та Пілішчабі.

У номінації “За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук” лауреатом став Олег Шаблій.

Шаблій_Олег_Іванович

Доктор географічних наук (1978), Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка – завідувач кафедри економічної і соціальної географії, Заслужений діяч науки і техніки України (2016),. Академік Академії Вищої Школи України та Української Екологічної академії, Голова Географічної комісії Наукового Товариства ім. Шевченка, Почесний член Українського Географічного Товариства, професор – гість Українського Вільного Університету у Мюнхені (Німеччина).

Біографічні відомості:

МІХАЕЛЬ МОЗЕР 

Народився 1969 року в м. Лінц, Австрія. Професор мовознавства Інституту славістики Віденського університету, Українського Вільного Університету в Мюнхені та Католицького університету ім. Петра Пазманя в Будапешті та Пілішчабі. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові та Президент Міжнародної Асоціації Україністів (з 2013 року), Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (з 2017 року). Автор низки наукових праць в галузі слов’янського мовознавства та історичної граматики української мови.

Коло наукових інтересів: внутрішня й зовнішня історія слов´янських мов від початків до сьогоднішнього дня.

Навчався у Віденському університеті, який закінчив у 1991 і став науковим співробітником кафедри славістики цього університету.

У 1994 завершив докторат, а у 1998 габілітацію, з 1998 – професор Віденського університету.

2005-2006-го рр. був стипендіатом Гарвардського університету.

У 2009 став професором Українського Вільного Університету в Мюнхені, у 2011-2013 займав посаду декана філософського факультету цього закладу.

З 2013 працює на посаді професора Католицького університету імені Петра Пазманя в Будапешті та Пілішчабі.

Від 2011 дійсний член НТШ у Львові.

Від 2013 року обраний президентом Міжнародної Асоціації Україністів.

З 2014 до 2016-го року посідав посаду Директора Інституту славістики Віденського університету.

У 2017-му визнаний Почесним доктором Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Найважливішими серед його попередніх премій та нагород є Премія ФІҐДОР Австрійської академії наук (2004р.) та Премія СТАРТ Міжнародної журі СТАРТ і Вітґенштайна.

Міхаель Мозер – член видавничих рад та редколегій низки наукових журналів, зокрема Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae (Будапешт, Угорщина), Slavia Orientalis (Варшава, Польща), Діалектологічні студії (Львів, Україна), Україна модерна (Київ, Україна), Nationalisms Across the Globe (Сент Ендрюс, Шотландія; Варшава, Польща), «Енциклопедія України» (Internet Encyclopaedia of Ukraine, Канада), Українське мовознавство (Інститут філології, КНУШ), є видавцем серії видань Slavische Sprachgeschichte.

Міхаель Мозер – автор 10 монографій і близько 300 наукових праць із проблем слов’янського мовознавства.

ОЛЕГ ШАБЛІЙ

Народився 14 листопада 1935 р. у с. Курівці Зборівського району Тернопільської області. Закінчив Бережанське педагогічне училище (1954), а через п’ять років (1959)географічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Захистив кандидатську (1966) та докторську (1978) дисертації. Тема кандидатської“Лісопромисловий комплекс Українських Карпат: тенденції розвитку і структура”, тема докторської“Міжгалузеві територіальні комплекси: проблеми теорії і методики дослідження”.

Напрямки наукової діяльності: теорія, історія, методологія та методика суспільної географії та картографії; географічне українознавство і реґіоналістика; комплексне атласне картографування; географо-математичне моделювання.

Опублікував понад 550 наукових праць, в т. ч. близько 50 монографій, підручників і навчальних посібників, атласів, збірників та матеріалів конференцій тощо.

Висунув і обґрунтував ідею гнучкої територіальної організації виробництва, принцип нестрогого входження територіальних систем у їхні суперсистеми і геопросторової організації розселення, концепцію міжгалузевих територіальних комплексів, створив оригінальні схеми класифікації суспільно-географічних та екологічних наукових дисциплін, природно-ресурсного потенціалу, висунув гіпотезу аридизації Західного регіону України, обґрунтував шестичленну суспільно-географічну реґіоналізацію України та ін. Організував підготовку та видання шкільно-краєзнавчих та географічних атласів Львівської, Івано-Франківської і Закарпатської областей України.

За керівництва і консультацій Олега Шаблія захищено 21 кандидатську та п’ять докторських дисертацій.

 

2016 рік

Лауреат

Міжнародної премії імені Івана Франка 2016 року,

Блаженніший Любомир Гузар, Верховний Архиєпископ-емерит

 guzar1

Народився 26 лютого 1933 року в м. Львові. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії.

Середню освіту майбутній владика здобув у Малій духовній семінарії в Стемфорді (штат Коннектикут, США).

У 1954 році одержав ступінь бакалавра в Колегії святого Василія, де студіював філософію

Богословські студії відбув у Вашингтонському католицькому університеті в Америці.

У 1958 році, як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, одержав ліценціат богослов’я. Тридцятого березня того ж року владика Амврозій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для служіння в Стемфордській єпархії.

У 1958-1959 роках працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія (США)

З 1965 року – настоятель парафії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

У 1967 році здобув ступінь магістра у Фордгамському університеті Нью-Йорка.

В 1969 році переїхав до Рима для продовженим богословських студій, які завершив доктором богослов’я в 1972 році.

У 1972 році вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія).

У 1973-1984 роках викладав у Папському місійному університеті “Урбаніана” в Римі.

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима був висвячений Патріархом Йосифом на єпископа.

У 1978 році Патріарх Йосиф призначив єпископа Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора.

З 1984 до 1991 року – протосинкел Львівської архиєпархії в Римі.

У 1993 році разом зі всією спільнотою з Гроттаферрата повернувся в Україну.

У 1993-1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

У листопаді 1996 року владика Любомир призначений Єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви.

26 січня 2001 році на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом УГКЦ.

21 лютого призначений Папою Іваном Павлом ІІ кардиналом Католицької Церкви.

10 лютого 2005 року Папа Венедикт XVI прийняв зречення Блаженнішого Любомира Гузара з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ.

Монографія Блаженнішого Любомира Гузара, архієпископа емерита та Української греко-католицької церкви, кардинала Католицької церкви під назвою  «Андрей Шептицький Митрополит Галицький (1901-1944) провісник екуменізму» у номінації “за визначний особистий внесок у розвиток суспільно-гуманітарних наук” була визнана найкращою .

 

Наші партнери