Ольга Нижник: конкурс «Стежками Каменяра» – на фінішній прямій.

У 2017 році Міжнародний фонд Івана Франка разом із Міністерством освіти і науки України та ГО «Львівське товариство» у м. Києві започаткували Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра». Цьогоріч конкурс проводиться вдруге, а імена переможців оголосять 25 квітня. Про проблеми, успіхи та перемоги ми розпитали у координатора проекту Ольги Нижник.

–  Учнівський конкурс «Стежками Каменяра»  ще дуже молодий, але разом з тим він має чималу популярність серед школярів. З чим це пов’язано?

Варто відзначити декілька моментів. Щодо популярності, то це – чи не єдиний конкурс у системі Міністерства освіти, який не передбачає районні й обласні відбори. Я думаю, що оцінювання, яке було нами запроваджено, викликає більше довіри в учасників конкурсу. Разом з тим такою популярністю ми завдячуємо Міністерству освіти і науки України, яке є співзасновником  конкурсу, і завдяки спільним зусиллям нам вдалося донести інформацію про започаткування такого конкурсу до усіх загальноосвітніх закладів України. По-друге, було вирішено, що номінацій конкурсу буде чотири, щоб школярі, які мають талант не лише у прозі чи поезії, а й у драматургії, змогли себе проявити. Ну і, звісно, куди ж без ілюстрацій до творів Івана Франка.

  • Тобто учні змагаються у чотирьох номінаціях – «Проза», «Поезія», «Драматургія» та «Найкраща ілюстрація до творів Івана Франка»?

Саме так. Крім того, ми запровадили дві вікові категорії: 6-11 років та 12-16 років відповідно. Хоча цього року була пропозиція від батьків зробити ще одну вікову категорію, щоб розділити учнів на початківців, середню школу та старшокласників. Але це поки що на рівні пропозиції.

  • Які Ваші очікування, наскільки збільшується обсяг роботи, кількість заявок?

Порівняно з минулим роком, де участь взяли 1811 школярів з усіх регіонів України, ми у 2019 році отримали більшу кількість робіт, понад 2000, але допустили до змагання лише 1756 робіт.

  • А чому так?

Головною причиною недопущення робіт до конкурсу стала неуважність конкурсантів під час заповнення документів: хтось щось недочитав, хтось щось недодав.

Щоб прискорити обмін інформацією й облегшити, як нам здавалося, процес заповнення заявок, ми запровадили електронну форму. Це своєрідна анкета, яка персоніфікує учасника, дає змогу онлайн побачити його роботу та зберігає усі дані, до яких мають доступ лише організатори. Особливість у тому, що з однієї електронної адреси можна заповнити цю форму лише один раз. Так от, перша проблема полягала в тому, що у багатьох сільських навчальних закладах є лише одна електронна адреса, а бажаючих взяти участь у конкурсі, наприклад, 10 учнів, і вони не могли зрозуміти, що їм робити, коли система їх вдруге не пускала заповнити онлайн-форму. Ми змушені були допомагати вчителям у телефонному режимі створювати електронні адреси.

Інша проблема, що багато вчителів взяли на себе відповідальність заповнювати заявки всіх бажаючих і не мали стільки окремих електронних адрес, і тут починалася паніка. Роботи надсилали на поштову адресу без заповнення електронних форм. Такі роботи ми не могли допускати до конкурсу. Приблизно 10% робіт автоматично було відхилено через недотримання правил.

Були випадки, коли на поштову адресу Фонду приходили роботи, які взагалі не мали ні контактів, ні прізвища автора…

  • Тобто роботи на конкурс потрібно було надсилати й електронною формою, і на поштову адресу?

Відповідно до Положення, лише оригінали малюнків потрібно було надсилати на поштову адресу Міжнародного фонду Івана Франка, роботи в інших номінаціях подавалися лише через заповнення електронної заявки. Мені дуже шкода, що багато робіт було не допущено до конкурсу з формальних причин, через неуважність заявників.

  • У таких заходах, як конкурси, великого значення набуває питання «А судді хто?»

Після оголошення переможців, а це відбудеться 25 квітня, ми опублікуємо прізвища членів журі. Але повірте, що усі члени журі – це досвідчені фахівці у своїй сфері: художники, викладачі ВНЗУ, письменники, актори, журналісти. До речі, цього року до засновників конкурсу доєднався Львівський національний університет ім. Івана Франка, викладачі якого також беруть участь в оцінюванні робіт.

  • Зрозуміло. А можете нагадати мету конкурсу?

Засновники одноголосно підтримали ідею, що  потрібно посилити творчу мотивацію у вивченні учнями Івана Франка та спонукати досліджувати його літературну спадщину, наукову, культурологічну та громадську діяльність через створення літературно-мистецьких творів. Це спонукатиме до набуття життєвих компетенцій. І це є основною метою нашого конкурсу.

  • Ви сказали, що імена переможців стануть відомі вже 25 квітня, а коли відбудеться нагородження і які будуть призи?

Нагородження відбудеться 26 травня під час проведення фестивалю «Країна Франкіана» у місті Києві, біля пам’ятника Івану Франку. До речі, принагідно запрошую всіх на фестиваль.

Щодо подарунків, то минулого року переможці отримали планшети, які було придбано завдяки спонсорській підтримці Львівського товариства у м. Києві, першого заступника голови правління «Індустріал Банку» Віталія Романчукевича та голови «Фонду 3000» Катерини Ющенко. Цього року призи будуть не менш цінними та цікавими. Крім того, цьогоріч нагороди дістануть не лише переможці. Відзначено буде також і призерів конкурсу (учнів, які посіли 2-ге і 3-тє місця). А найкращі ілюстрації до творів Франка буде представлено на широкий загал під час дводенного фестивалю «Країна Франкіана».

  • Хочу згадати про Роланда Франка. Він бере участь у відборі конкурсних робіт?

Роланду Франку нещодавно виповнилося 87 років. Він є головою правління Міжнародного фонду Івана Франка і нашим моральним наставником. Ви ж розумієте, що у такому віці важко прочитати сотні сторінок текстів, але він цікавиться конкурсом, читає роботи, які набрали найвищі бали, і планує взяти участь у нагородженні переможців.

Інтерв’ю з координатором проекту “Стежками Каменяра” для видання “Конфлікти і закони”. 


Наші партнери